Нещодавно ми мали можливість поспілкуватися з Іваном Міклошем — екс-віце-прем’єр-міністром та екс-міністром фінансів Словацької Республіки, керівником групи радників Прем’єр-міністра України, співголовою Групи стратегічних радників із підтримки реформ в Україні, та Лешеком Бальцеровичем — професором Варшавської школи економіки, екс-віце-прем’єр-міністром та екс-міністром фінансів Республіки Польща, екс-головою Національного банку Польщі, співголовою Групи стратегічних радників із підтримки реформ в Україні.
Напевно, вони не очікували таких питань і таких коментарів, які отримали на цій зустрічі.
Їм нагадали, що державам, які вони представляють, на зовсім інших умовах, ніж Україні, надавали фінансову допомогу...
Рекомендували провести аудит всіх міжнародних договорів із фінансової допомоги нашій країні і визначити, хто реальний вигододобувач у кожній ситуації...
Звинувачення зі сторони закордонних радників Прем’єра, що в Україні «із запізненням стартували реформи», не приймаємо, бо стартові умови у наших країн різні...
Продовжують навіювати нам думки про те, що земля і корисні копалини на трильйони доларів в Україні — це не основне, бо процвітають країни, які й не мають таких природних багатств (приклад — Швейцарія тощо).
Хочеться нагадати про неймовірний інтелектуальний потенціал України, відкриттями українців користується зараз увесь світ і в космічній галузі, і в авіабудуванні, і в промисловості, і в медицині, навіть дослідження педагогіки завдяки досвіду Макаренка та Сухомлинського стали відомими повсюди...
Також хочеться нагадати, може, вже призабуті багатьма факти щодо «генетики» та «кібернетики», які завдяки порадам найближчого оточення керівництва країни (радникам та відповідальним особам) отримали статус «лженаук», про що досі нагадують словники ХХ століття, що не тільки відкинуло Україну на століття у розвитку цих напрямів, а й знищило найкращі уми нашої країни, які не змогли змиритись із такою оцінкою їхньої праці.
«Треба терміново приватизувати залишки українських державних підприємств — 3300 (бо там процвітає корупція) та зняти мораторій на продаж землі, здійснити пенсійну реформу тощо»...
А може, для початку треба розібратися з обліком цієї землі й роздати кожному українцю обіцяні безплатні гектари і сотки, розібратись із судовою системою з непомірними судовими зборами, корупцією й адвокатською монополією, щоб прості українці змогли відстояти свої права та право приватної власності на ту ж таки землю в тих же судах, а потім уже й розробляти різні концепції з використання цієї землі та її обігу...
Немає в Україні позитивних прикладів приватизації стратегічних державних підприємств і недержавних також, нема також ефективних приватних власників, які скупили за безцінь ці об’єкти.
Скуповуючи за копійки національні багатства країни, свою енергію та кошти ці «ефективні власники» не направляють на подальше процвітання на благо країни, а тільки на знищення основних засобів виробництва, розрізаючи їх на металобрухт або здаючи ці підприємства конкурентам.
Українці хочуть, щоб їхнi національні багатства (земля, корисні копалини, підприємства, інтелектуальні напрацювання) приносили їм дивіденди зараз і в майбутньому.
Тобто кожен українець повинен уже зараз отримувати кошти за використання його частки національного багатства на персональний рахунок або якусь компенсацію в інший спосіб.
І не може ставитись питання в тому вигляді, як нам пропонують розробники пенсійної реформи та радники з усіх сторін.
Пенсійне забезпечення (пансіон) народ України заслужив також за роками безкоштовного використання праці самих українців, їхнiх батьків i дідів, як будували ці підприємства, інфраструктуру тощо.
Щоб відбити охоту в ласих на дармовинку олігархів, які скупили все, що «погано лежить», треба запровадити приватизацію (і переглянути попередні угоди з приватизації) з умовою пожиттєвого утримання цілого регіону (допомога щомісячна і адресна) — і відразу бажання зникне.
Рабів, у яких усе забирають, також треба якось утримувати...
Акцентували увагу на тому, що тільки за підтримки і прямої участі громад можливі реформи в Україні, які, на думку експертів, буксують із невідомих причин...
Хочеться поспівчувати пану Володимиру Гройсману, якому в два вуха і всі без винятку радники радять одне й те ж стосовно державних підприємств і землі.
І чомусь ніхто з них не пропонує альтернативних рішень саме для нашої країни, саме для наших багатостраждальних українців, і водночас просимо надати українському народу хоча б декілька стратегій виходу із ситуації, яку наразі маємо...
Ми (громадськість) вимагаємо вибору з альтернативних пропозицій щодо майбутнього України, розроблених самим Прем’єром чи разом із радниками, і відчуваємо, що вимагатимемо і виборів найближчим часом...
Людмила ЧЕРВАТЮК,
керівник громадської організації «Жінки майбутнього»
