Важливість Слова,

Опублікована в газеті «Україна молода» стаття Віри Світличної підтвердила не лише мої висновки про слабкість, можна сміливо сказати — бездіяльність, нашої влади щодо ідеологічної роботи.

 

Впродовж усього історичного періоду нашої незалежності різні керівники держави не в змозі оцінити важливість Слова, що чудово розуміли і зараз розуміють вороги не тільки нашої держави, а й усього люд­ства.

 

Вийшовши з підпілля після Майдану, фіруганти, які перші місяці після революційних подій 2013-14 рр. відсиджувалися хто де — хто в Москві, а хто і в далекому зарубіжжі, — стали нас знову повчати, як жити.

 

У глядачів та слухачів теле- та радіоефірів виникає законне запитання, як сталося, що всі ті особи, які по-собачому вірно служили Януковичу, вихваляли його особу і його дії, тюремні заслуги, знову нас повчають, більше того — по-різному нас паплюжать і ображають патріотів.

 

У глядача складається враження, що після подій Революції гідності, у час війни Росії проти України нічого не змінилося в нашій державі.

 

Піховшики, германи, рабиновичі, а також колишні міністри уряду Азарова, на кшталт Лавриновича, та інші повчають з екранів, навіюють нам зневіру не тільки до уряду, влади, а й у цілому до України як держави. У розумінні цих «політтехнологів» Росія була для України мало не рятівником — ринком збуту тощо.

 

Аналізуючи програми деяких українських телеканалів (радіо), робиш висновок, що нашому глядачеві (слухачеві) нема потреби дивитися ті путінські московські передачі — достатньо наших, українських, які фінансують, як відзначає «Україна молода», колишні керівники нашої держави — Азаров, Клименко, Курченко та інші особи з команди «проффесора».

 

Справедливо запитує автор статті «Мураєв від Добкіна далеко не впаде», чи нас, громадян України, не дивує, що у воюючій країні благополучно працює телеканал, який фактично фінансує Микола Азаров — представник ворожої країни (Росії) чи навіть прем’єр або президент «уряду в екзилі»?

 

В агресивній інформаційній війні Путіна проти України потрібно, щоб наші засоби масової інформації розкривали істинну суть подій, які відбувалися під час Революції гідності, воєнних дій на Донбасі, варварську суть керівництва Росії впродовж усього її існування.

 

А ще потрібно показати й особливу роль і допомогу Путіну колишніх керівників та рядових членів Партії регіонів, які знайшли собі притулок у «дружній» Росії.

 

Участь В. Олійника, В. Васильєва, М. Азарова, Олени Бондаренко та інших утікачів у ток-шоу на російських каналах тільки підливає олії у вогонь ненависті росіян до всього українського.

 

Можливо, Мураєв не знає, для чого все це робиться?

 

Невже, виступаючи на телеканалах, піховшики, рабиновичі та інші так звані політологи не знають про події, які відбуваються в Росії, Криму, на Донбасі?

 

Виступаючи з аналізом тих чи інших подій, насамперед потрібно говорити з глядачем про той вал брехні, який іде на нас із Росії.

 

Нехай би Піховшик у своїх «аналізах» показував істинну суть російського фашизму, злодіяння російських царів щодо України й українського народу.

 

Потрібно аналізувати й розповідати глядачам про нищення української нації партією більшовиків, Сталіним, Голодомором.

 

Особливу увагу звернути на роль Партії регіонів у розв’язанні Росією війни проти України. 

 

Нас, простих виборців, дивує мовчазна політика влади України.

 

Доки заїжджі ідеологи-заробітчани, за характеристикою «УМ», на кшталт Матвія та інших доморощених «політтехнологів», будуть глядачеві втлумачувати про те, що росіяни й українці — брати, що вони мають родинні зв’язки тощо.

 

Щодо цього дуже справедливо відмітила Віра Світлична: чим же «уславився» аналітик Мураєв?

 

І тут-таки відповідає: тим, що підтримує законопроект свого однопартійця з Опоблоку Є. Балицького про забезпечення державної підтримки розвитку й захисту російській мові.

 

Балицький заявляє, що наша влада приходить і відходить, а росіяни й українці завжди будуть братніми народами.

 

Такі заяви представників Опоблоку викликають ностальгію у деяких глядачів за минулим, не думаючи про майбутнє.

 

А чи не задумувалися ці політики про те, що російський «брат» на Донбасі стріляє й убиває брата-солдата Української армії?

 

Привівши війну на рідну українську землю, вони ніяк не можуть або не хочуть оцінити свою роль і провину в цій війні.

 

В одній із передач на телеканалі Азарова—Мураєва Ганна Герман просила прощення у московського попа за те, що вона десь щось колись не так сказала.

 

Було б справедливо, якби ця добродійка усвідомила свою провину, роль і місце в подіях 2013-14 рр. і попросила прощення перед рідними загиблих на Майдані.

 

Справедливо було б, якби прощення попросили в українського народу всі прихвостні Януковича, та й він сам на колінах мав би вимолювати в народу України прощення.

 

Я і мої однодумці з великим задоволенням та інтересом читаємо матеріали «України молодої», порівнюючи тематику питань, які порушує ваша газета, з іншими виданнями, й одностайно робимо висновок, що саме така газета потрібна не лише простому виборцю — вона особливо потрібна керівництву нашої держави.

 

Я впевнений у тому, що в Кремлі не тільки читають газету «Україна молода», а детально аналізують кожну її статтю. Бажаю редакції улюбленої газети успіхів, як і успіхів нашій рідній Україні.