До 43 років тюрми: у Стамбулі розпочався суд над опозиційними журналістами

У понеділок у Стамбулі розпочався суд над 17 журналістами турецької опозиційної газети «Чумхурієт» (Cumhuriyet), яких звинувачують у підтримці «терористичних організацій».

 

Їм загрожує від 7 до 43 років позбавлення волі.

 

Половина журналістського колективу газети ось уже рік перебуває за ґратами в очікуванні на судовий процес.

 

Серед них відомі в Туреччині журналісти: Кадрі Гюрсель, Ахмет Сік, карикатурист Муса Карт та інші. 

 

За що людина мирної професії може отримати 43 роки ув’язнення, відомо лише приблизно.

 

Звинувачення, які висунули підозрюваним у квітні, за даними державної Анатолійської інформаційної агенції, зводяться до підтримки «терористичних організацій».

 

Називають дві: рух проповідника Фетхуллаха Гюлена і заборонена Робітнича партія Курдистану (РПК).

 

Конкретні пункти звинувачення, зокрема, як саме мала виглядати ця підтримка, Aнатолійська агенція не наводить. 

 

Чим Генпрокуратура обґрунтовує свої закиди, можна здогадатися зі справи Ахмета Сіка.

 

Журналіста-розслідувача було взято під варту наприкінці грудня 2016 року.

 

Генпрокуратура спирається на повідомлення, які Сік поширював у соцмережі «Твіттер».

 

Журналіст своїми «твітами» намагався, як повідомляє Анатолійська агенція, «зашкодити репутації Туреччини, її правовим інституціям, військовим і безпековим структурам».

 

При цьому Ахмет Сік переважно лише ставив запитання та вказував на суперечності в урядовій пропаганді.

 

У деяких дописах у «Твіттер» ішлося про загиблого російського посла у Туреччині Андрія Карлова.

 

Дипломата застрелив 19 грудня 2016 року колишній поліцейський, котрий сповідував ідеологію джихадистів.

 

Згідно з точкою зору турецького уряду, він був прибічником руху Гюлена.

 

У мережі «Твіттер» Сік запитував, як могло так статися, що нападник був поліцейським.

 

Ахмет Сік порушував і питання арешту актора, режисера та політика Сіррі Сюрейя Ендера.

 

Він був депутатом турецького парламенту від опозиційної прокурдської Демократичної партії народів.

 

Разом iз колишнім заступником прем’єр-міністра Туреччини Ялчином Акдоганом він оприлюднив заяву щодо можливого вирішення курдського конфлікту.

 

Після цього депутатів арештували за звинуваченням у підтримці терористичної організації.

 

Висновок Сіка: «Якщо вчинок Сюрейя кваліфікують як злочин, чи не має тоді бути кілька підозрюваних, починаючи з тих, хто сидить у президентському палаці?».

 

Ахмет Сік уже відсидів рік за ґратами — це було 2011 і 2012 років.

 

Його тодішня провина — він критикував вплив руху Гюлена на державний апарат — точнісінько так само, як це робить сьогодні Ердоган. Але тоді Гюлен і Ердоган ще були друзями.

 

Серед обвинувачених у теперішньо­му процесі — і шеф-редактор газети Cumhuriyet Мурат Сабунчу, а також його попередник Джан Дюндар, котрий отримав притулок у Німеччині.

 

Аргументи звинувачення: лінія Cumhuriyet «радикально змінилася» після того, як Дюндар став шеф-редактором видання.

 

Відтоді газета, як закидають, підтримує цілі «терористичних організацій».

 

Джан Дюндар уже був засуджений під час попереднього процесу до п’яти років і десяти місяців ув’язнення. Вирок ще не набрав законної сили.

 

Дюндара і головного кореспондента газети Ердема Гюля звинуватили у розголошенні дер­жавної таємниці.

 

Cumhuriyet у травні 2015 року опублікувала фотографії, на яких було видно обшуки кількох вантажівок, що перебували на шляху з Туреччини до Сирії.

 

У машинах під гуманітарними вантажами були приховані військові засоби, котрі, ймовірно, могли призначатися для сирійської опозиції.

 

Уряд доти заперечував, що конвой перевозить зброю. Натомість фотографії стали доказом протилежного.

 

«Це зброя, про яку Ердоган стверджує, що її не існує», — такий підпис зробила Cumhuriyet під цими світлинами.

 

Процес проти Дюндара та Гюля ще до свого початку викликав сильну критику.

 

«Газета Cumhuriyet символізує сміливу роботу деяких iз тих незалежних ЗМІ у Туреччині, що ще залишилися. Засудження стало би руйнівним сигналом і ганьбою для турецької юстиції», — каже Крістіан Мір, керівник німецького відділення організації «Репортери без кордонів».

 

В останньому рейтингу свободи преси, який організація складає щороку, Туреччина нині посідає 151-ше місце зі 180.

 

Глава організації «Репортери без кордонів» П’єр Аскі заявив в ефірі радіостанції «Франс Інтер», що Франція повинна посилити тиск на Туреччину, яка стала «найбільшою у світі в’язницею для журналістів». 

 

У вересні 2016 року Cumhuriyet була відзначена альтернативною Нобелівською премією «за свою безстрашну розслідувальну журналістику та її безумовну відданість свободі висловлення думки замість пригноблення, цензури, в’язниці та погроз убивства».

 

Розвиток подій у Туреччині фонд вважає свідченням того, що режим не зволікає з придушенням критичних голосів.