Недавно США оголосили про перші випробування принципово нової лазерної зброї.
Як і годиться, ця подія не була всебічно обговорена у ЗМІ, оскільки це би потребувало знань багатьох подробиць із галузі озброєння, які, як правило, є таємними.
Тим не менше, факт заслуговує на увагу, оскільки йдеться про дуже серйозну зміну парадигми розвитку всього людства.
Ядерна зброя — уже вчорашній день
Окремо варто загострити увагу тих у нашій державі, хто є прихильником створення ядерної зброї в Україні. Зокрема через агресію РФ.
Тут варто акцентувати увагу на чотирьох важливих аспектах. По-перше, нема жодної гарантії в тому, що ядерна РФ не напала б на ядерну Україну.
По-друге, створення тепер, у 21-му столітті, ядерної зброї насправді означає повернення до технологій 40—50-х років минулого століття.
По-третє, створення ядерної зброї коштувало б Україні великих грошей (5—10 млрд. американських доларів за цінами 50-х років ), яких у нас нема і найближчим часом не прогнозується.
І, нарешті, якби Україна офіційно хоча б натякнула, що створює ядерну зброю, ми би відразу опинилися у жорсткій міжнародній ізоляції, зокрема й від демократичних міжнародних організацій.
Наприклад, у такому разі Україна не змогла б узяти ніякого фінансового кредиту.
А про Крим чи Донбас треба було б забути назавжди.
На сьогодні ми знаємо про перший етап успішних випробувань застосування лазерної зброї для враження надводних і наземних цілей із плавзасобів.
Головним у цьому є унікальна система генерування лазерного пучка.
Треба думати, що найближчим часом довідаємося про наступні етапи випробувань.
Зокрема, — про розміщення лазерних систем на космічних станціях і враження звідти носіїв ядерних боєголовок.
Тобто мова про те, що лазерна зброя може бути ефективно використана для нейтралізації ядерної зброї.
Про таку можливість згадувалося, зокрема, у статті («Як нейтралізувати ядерну зброю» НВ, 7 квітня 2016).
Ефективність згаданої лазерної зброї у нейтралізації ядерної значною мірою може визначатися кількістю лазерних систем, націлених на носії ядерних боєголовок.
Ідеальний варіант — кількість лазерів дорівнює кількості засобів доставки. При умові 100% ураження кожного засобу доставки.
Іншими словами, йдеться про валову розробку, виробництво, розміщення лазерних систем (на відповідних космічних апаратах) і їх націлення.
Три країни-претенденти
Без сумніву, тут важливою є об’єктивність інформації про місця розміщення засобів доставки ядерних боєголовок. А це — ракети або літаки.
Всі інші засоби транспортування ядерної зброї становлять, скоріше, локальну небезпеку, а не глобальну — а тому є не першорядними цілями.
Отже, для ефективного запровадження нової лазерної зброї необхідно: розробити і виготовити достатню кількість спеціальних лазерних систем; адаптувати ці системи до спеціальних космічних приладів; розробити і запустити відповідну кількість спеціальних космічних пристроїв із лазерними системами; націлити лазерні системи, розміщені на космічних пристроях, на відповідні цілі з метою нейтралізації носіїв ядерних боєголовок.
Тут важливо наголосити на тому, що та країна чи група країн, яка ефективно запровадить згадане устаткування (освоїть і поставить на озброєння достатню кількість лазерних засобів) і буде здатна забезпечити 100% нейтралізації ядерної зброї опонента, фактично стає світовим лідером на час, коли опонент (опоненти) не здатні ефективно цьому протидіяти.
Які країни на сьогодні мають такий потенціал? З того, що відомо з відкритих джерел, виходить, що самостійно це можуть реалізувати США, Китай і РФ.
Найскоріше — США, найдовше — РФ. Звертає на себе увагу те, що всі згадані країни є «членами ядерного клубу».
Це насамперед обумовлено тим, що у згаданих країнах відповідна увага приділяється розвитку національних науки, техніки і технологій.
Більше варіантів було б у разі об’єднання держав у ширший міжнародний проект, зокрема — за участі високотехнологічних держав, які не володіють ядерною зброєю.
Той, хто перший впровадить (впровадять) лазерну зброю, буде здатен (здатні) нейтралізувати своїх опонентів — за умови додаткового фінансування.
Отже, так виходить, що на сьогодні в цьому «змаганні» лідером є США.
Тобто, вони претендують на верховенство у світі.
Водночас об’єднання зусиль названих країн у будь-якому форматі може мати своїм наслідком скорочення термінів, зменшення затрат окремих держав тощо.
На сьогодні, на жаль, привабливим є об’єднання зусиль США і РФ.
Варіанти для нашої держави
А чи є місце в такому проекті для України? У цьому контексті насамперед варто наголосити, що українські школа (наприклад С. Корольов) і виробничий потенціал, зокрема ВО «Південмаш», мали одні з найвищих у світі досягнень.
Яскравим цьому підтвердженням є започаткований 20 років тому українсько-американський проект «Морський старт».
Незаперечні досягнення є і у винайденні та виробництві лазерної техніки.
Безумовно, на сьогодні український науково-технічний потенціал у згаданих галузях дещо ослабився. Однак його ще можна відновити, застосовуючи ефективні заходи.
Не менш важливими є продемонстровані історією українські таланти.
У цьому контексті, серед багатьох інших, лише варто нагадати прізвища відомих українців: філософа Юрія Дрогобича (Донат-Котермака), який був одним із вчителів всесвітньо відомого астронома Миколи Коперника у XV ст; фізика Івана Пулюя, який працював із X-променями кілька років перед тим, як їх офіційно зареєстрував Конрад Рентген у XIX ст; інженера Ігоря Сікорського, який заснував американську авіашколу у XX ст.; фізика Олександра Лейпунського, який фактично започаткував радянську ядерну енергетику, та багатьох інших.
Не секрет, що названі персонажі не могли мати національної підтримки, оскільки тоді не було української держави.
А тепер, коли у світі визнано Україну, українські школи і таланти можуть розраховувати на державну підтримку!
Відтак Україна має всі підстави брати активну участь у міжнародному науково-технічному проекті з нейтралізації ядерної зброї, наприклад, через застосування лазерної і космічної техніки.
Є три варіанти української участі у згаданому проекті.
Це — бути співучасником проекту зі США; співучасником проекту без США (можливо — європейського за участю демократичних країн Європи); нічого не робити і далі боятися ядерного агресора.
Отже, вибір залишається за нами.
