17 травня нинішнього року «Україна молода» надрукувала матеріал «На зарплату для Смілянського»: про незадовільну, як вважають споживачі, роботу Укрпошти, яка дивовижним чином поєднується із космічними зарплатами топ-менеджменту державного підприємства.
Космічними, знову ж таки, з точки зору не самого менеджменту, а пересічного українця.
Від листоноші до гендиректора
Адже якщо уряд підняв середньому українцю, серед яких прості листоноші, зарплату до 3200 грн., то керівникові державного підприємства, — як стверджується, до майже 300 тис. грн.
Тобто, у сто разів більше... І це лише оклад.
А з доплатами ще набігає не одна сотня.
Хоча свою роботу з доставки поштової кореспонденції, зокрема періодики, Укрпошта, як свідчать телефонні дзвінки до редакції, виконує напрочуд погано.
І при цьому, будучи монополістом, постійно намагається — і доволі успішно — підвищувати тарифи за свою погану роботу.
Нам дуже приємно, що цю публікацію «УМ» прочитали.
Причому, не лише в Укрпошті, а навіть у Міністерстві інфраструктури.
І підготували відповідь за підписом заступника міністра Ю. Лавренюка, яку просто неможливо не процитувати.
Скільки саме отримує пан Смілянський, заступник міністра Лавренюк відповів неймовірно віртуозно. І доволі детально. На цілий абзац!
З якого ми довідалися, що — перше: існує наказ міністерства про призначення Смілянського І. Ю. генеральним директором iз 1 липня 2016 року.
Друге: в цьому контракті й справді визначено розмір його заробітної плати. Третє: зарплату панову Смілянському таки виплачують!
Причому виплачують не аби-як, а починаючи із дати дії контракту.
І навіть, коли 1 березня 2017 року УДППЗ «Укрпошта» реорганізували у Публічне акціонерне товариство «Укрпошта», то пан Смілянський продовжує виконувати важку роботу очільника поштового відомства.
І зарплату йому у цей момент взагалі не підвищили! І він трудиться «на раніше встановлених умовах праці»...
Тобто, отримує...? Не знаємо... На цьому твердженні відповідь заступника міністра завершується.
А от скільки має у місяць працівник Публічного акціонерного товариства рангом нижче?
Який із раннього ранку носить важкі сумки з поштою і супутніми товарами.
Тут пан Лавренюк уже значно відвертіший.
«Рівень оплати праці — найболючіше питання для листонош і операторів поштового зв’язку, — стверджує заступник міністра.
І йде далі: — Головне завдання товариства — підвищувати загальний дохід шляхом зміни системи мотивації».
Тобто, дохід спільний. Із якого топ-менеджмент Укрпошти має, як про це кажуть у ЗМІ і чого не заперечив заступник міністра, аналог 10 тис. євро за місяць, пересічний працівник значно-значно менше, і тому його треба мотивувати, аби загальний дохід не знизився і бухгалтерові ПАТ було із чого виконувати контрактні зобов’язання перед своїм шефом.
А чиновник каже: «Вони працюють!»
Але, як знають усі вищі чиновники нашої держави, рахувати чужі гроші — особливо їхні — це моветон і пережитки СРСР.
А тому замість оплати праці вони люблять говорити про результати цієї праці.
Що виглядає цілком логічним: хіба шкода грошей для керівника, завдяки якому підприємство не просто змінило табличку — з УДППЗ та ПАТ, — але і стало краще працювати, більше заробляти від власної ефективності (а не підвищення тарифів)?
І ось як уявляє собі заступник міністра інфраструктури пан Лавренюк ритм та результати роботи Укрпошти.
«Здійснює доставку періодичних друкованих видань передплатникам у той же день, якщо він є робочим для доставного підрозділу, та вони надійшли до сортувального підрозділу: у м. Києві — до 8 години, в обласних центрах — до 10 години, у районних центрах — до 14 години, — пише представник Мінiнфраструктури.
І додає фразу у стилі вишуканого, довершеного, добротного англійського гумору. — За інформацією філіалів ПАТ «Укрпошта», доставка передплатникам газети «Україна молода» здійснюється у строки, визначені вищевказаними нормативами».
Можливо, втім, що пан заступник міністра Лавренюк не жартує, а справді відповідає щиро.
І що він так думає. І що ті самі філіали ПАТ «Укрпошта» його дуже сильно обдурили.
І, можна сказати, навіть підвели під елемент нещирості щодо ЗМІ, якщо шановний чиновник поставив свій підпис під такою, м’яко кажучи, фантазією високооплачуваного керівництва Укрпошти.
Ось кілька фактів несвоєчасної доставки, нехлюйства у виконанні своєї роботи із величезної бази даних «України молодої».
Наш передплатник Микола Дорошта з Мукачевого Закарпатської області скажиться, що у п’ятницю йому газета не приходить зовсім. А буває, що доставляють всього лише одну газету на тиждень.
А от на Житомирщині Укрпошта працює за радикально іншим алгоритмом, ніж їхнi закарпатські колеги: навпаки, носять газету тільки у п’ятницю. Про це повідомляє Андрій Чучман із Новоград-Волинського.
Володимир Сорочинський із Запоріжжя пише, що не отримав жодного примірника «УМ» у квітні.
Чумак Микола з Мурованокуриловецького району Вінницької області повідомив нас, що не отримує газету вже упродовж двох тижнів.
Але чи не найбільше проблем Укрпошти у Києві та навколо столиці, де, нагадаємо, розташовується головний офіс тепер уже публічного акціонерного товариства, керівник якого отримує відповідну високу зарплату з першого дня роботи.
Та де працює заступник міністра пан Лавренюк, який досі вірить у казки, що йому розповідають в Укрпошті. Ось лише кілька прикладів.
Валентин Титаренко, який мешкає у Вишгородському районі, скаржиться, щo не отримав аж 6 номерів газети, яку передплатив і чесно оплатив.
У Києві на Оболонському проспекті газету за п’ятницю приносять у понеділок. Про це написав Віктор Чубар.
Леонід Морденко вже втомився скаржитися на столичне поштове відділення № 124.
У селі Проліски Бориспільського району передплатник Володимир Тимохін два тижні марно чекав хоча би на один примірник «УМ», яку він любить читати.
Киянин Фелікс Редка передплатив газету на рік, але перестав отримувати її із 1 травня...
Ці факти ми даруємо пану заступникові міністра Лавренюку. Можемо доповнити й іншими. Вибирати у нас є з чого.
А також кинути клич серед колег, які також страждають від працівників Укрпошти та їхньої перманентної зміни «систем мотивації».
Замість висновку
Пан Лавренюк активно підтримує ідею підвищення тарифів на послуги з доставки поштової кореспонденції, що її лобіює новостворене ПАТ.
І якщо у своєму наступному листі заступник міністра інфраструктури використає залізобетонний аргумент «Піднімемо ціни — і якість послуг одразу зросте», то одразу ж спростуємо його багатьма роками власного досвіду і спостережень за колегами з пошти.
Нам це обіцяють вже давно! А як наслідок — споживач отримує неякісну послугу за більші гроші.
Глобальні проблеми Укрпошти — і УДППЗ, і ПАТ — упродовж останніх років залишаються одними і тими самими: погана матеріальна база, низькі зарплати персоналу, незацікавленість їх у кінцевих результатах своєї роботи...
І ось до цього переліку додався черговий демотиватор: розуміння кожної листоноші, що її «бігбос» у відповідь на свою євроорієнтованість отримує непогану європейську зарплату. На відміну від неї.
