Поки Національний банк України залишається без офіційно призначеного очільника, з НБУ надходять не надто радісні вісті: рівень інфляції у червні виявився вищим за прогнози держрегулятора.
А винні у цьому... високі ціни на продукти та підвищення тарифів на утримання прибудинкової території.
Залишимо питання про те, чи варто в такому разі було здорожчувати це саме утримання, — Нацбанк на нього все одно не відповість, бо це не його парафія.
Але і у власній «вотчині» НБУ порядку так само нема.
Валерія Гонтарева, котра подала у відставку ще у квітні, все одно залишається фактичним керівником НБУ.
Щоправда, весь останній час пані Валерія перебувала у відпустці й повернулася з неї зовсім нещодавно.
Поки Гонтаревої не було, замість нею процесами керував її перший «зам» Яків Смолій.
Він нібито залишатиметься на чолі Нацбанку доти, доки Верховна Рада офіційно не призначить наступника Гонтаревої. А парламентарії робити це аж ніяк не квапляться.
До болю знайомі обличчя
А тим часом кількістю персонажів, чия ротація давно назріла чи навіть перезріла, Україну не здивувати.
Наша держава якось примудряється обходитися без нового омбудсмана, нового голови Нацбанку, нового очільника Фонду держмайна, нових членів Рахункової палати та Центрвиборчкому, а також трьох нових урядовців — міністра охорони здоров’я, міністра аграрної політики та наступного глави «Мінстеця».
Про це «Україна молода» вже писала нещодавно.
Справедливості заради слід відзначити, що «пересічні українці» навіть не помічають відсутності нових та нав’язливої присутності старих кадрів.
А «непересічні» — такі як Президент, члени уряду, глави парламентських партій і фракцій — звичайно ж, чудово поінформовані про те, що «термін придатності» деяких держслужбовців давно добіг кінця, проте не квапляться викидати їх на політичний смітник.
На це існує дві причини. Перша: вакантне крісло є надто «смачним», і довкола нього можна (і треба) організувати бучні торги.
Приклад — посада омбудсмана, яку давали «Народному фронту» за їхню згоду «уступити» БПП право керувати Рахунковою палатою.
Все нібито було домовлено, проте щось у цій грі «голову за голову» таки не зрослося, й голосування за нового омбудсмана відтермінували.
Друга причина: «нагорі» існує зацікавлення у тому, щоб на своєму місці лишався черговий (корисний для влади) і «безсмертний» (читай: беззмінний) посадовець.
І байдуже, що його репутація давно помножена на нуль, а сам він пересидів уже всі можливі каденції.
Приклад — посада голови ЦВК, яку буцімто надовго закріпили за «вічним» Охендовським.
Любителі конспірології подейкують про те, що Охендовський потрібен Порошенку, аби не реєструвати кандидатом у президенти Юлію Тимошенко. Причина? Судимість останньої.
З юридичної точки зору, це — нонсенс, адже вирок Тимошенко анульовано.
Звичайно, в Україні буває все, і плювання на норми права також, але, скоріше за все, Охендовський (котрий, до речі, і сам «ходить під справою») мусить виконати якусь іншу місію.
Наприклад, у той чи інший спосіб прислужитися главі держави під час парламентських та / або президентських виборів.
З Охендовським усе не зовсім ясно — принаймні поки що.
Зате все гранично зрозуміло з Валерією Гонтаревою.
«Недозвільнена» глава Нацбанку повернулася з тривалої відпустки і відразу ж зустрілася з Президентом України.
Давні колеги погомоніли про те, що було б незле призначити на посаду головного держрегулятора нинішнього керівника «Райффайзен Банку Аваль» Володимира Лавренчука.
Проте насправді ясно, що ніякого Лавренчука ніхто нікуди пропонувати не стане. А якщо і стане, то радше для годиться.
Про що мовчатиме наступник Гонтаревої?
Утiм Лавренчук — також близький Президенту, а отже, це і є справді єдиний реальний кандидат. Але час його ще не настав.
Лавренчука ще трохи потримають на лаві запасних, адже зараз завдання полягає в тому, аби якомога довше відтермінувати перепризначення голови НБУ.
Причина проста: новий глава буде змушений провести аудит, тобто перевірити справи старого.
А цей аудит — якщо вже займатися ним за всіма правилами! — може актуалізувати безліч незручних запитань.
Головне з яких пов’язане навіть не з обвалом гривні, а з тим, як відбувалося рефінансування банків: хто отримував кошти від держрегулятора і чому?
І чи були при цьому дотримані банківські нормативи?
І яку роль відіграв у ліквідації банків керівник Фонду гарантування вкладів Костянтин Ворушилін — персона, майже так само недоторканна, як і Валерія Гонтарева? (Ворушилін 11 років очолював «Мрію» — «особистий» банк Петра Порошенка).
Як бачимо, питань багато, а життя тим часом не стоїть на місці й підкидає нові проблеми.
Наприклад, що робити з банками, які почали оскаржувати своє банкрутство у судовому порядку?
І, зокрема, з тими з них, які пройшли цей шлях успішно та отримали рішення на свою користь?
Банк «Хрещатик», приміром, уже має на руках ухвалу Київського апеляційного адмінсуду, в якій чорним по білому зазначено, що віднесення «Хрещатика» до категорії неплатоспроможних банків було незаконним.
Фонд гарантування вкладів обіцяє оскаржити це рішення в касаційному порядку, бо воно, мовляв, «матиме негативні наслідки для вкладників».
Це, щоправда, не зовсім коректне твердження.
Для вкладників наслідки рішення є якраз цілком позитивними, бо вони можуть вимагати повернення своїх вкладів. Причому в повному обсязі.
Проте активи банку вже продані, а це означає, що відшкодування збитків має сплачувати держава.
А заодно — й засудити ту персону, чиї дії призвели до подібної ситуації.
Погодьмося, що на екваторі президентської каденції (та в межичассі парламентських виборів) це доволі незручний порядок денний.
Кому зараз потрібно ворушити всю цю купу «траблів», яка неодмінно дасться взнаки при новому главі НБУ? Краще пересидіти й перечекати.
Або — в крайньому випадку — призначити на цю посаду Гонтареву-2. Цілком керовану, прогнозовану і слухняну.
До речі, як пише економіст Олександр Охрименко, «думки можуть бути різні, але факт залишається фактом: як тільки Гонтарева пішла з НБУ, українці стали більше довіряти гривні і більш активно міняти валюту на гривню. Занадто багато Гонтарева наробила дурних та безглуздих помилок. Вона своїми псевдореформами розвалила банківську систему України і спровокувала девальвацію гривні. Немає Гонтаревої, немає й ризику девальвації гривні до рівня 50 грн. за долар США. Ось так усе просто...» — зазначає він в одному зі своїх блогів.
Насправді все далеко не просто, особливо з урахуванням того, що ім’я нового глави Нацбанку (а також терміни його призначення) наразі невідомі.
Привід повернутися до цієї теми випаде, очевидно, не раніше осені — саме тоді парламентарії повернуться з відпусток, а в НБУ завершиться період «безвладдя».
