Державне агентство лісових ресурсів України опублікувало оптимістичні підсумки півріччя: з початку року вдалося відновити 44,5 тис. гектарiв лісу.
Не все, звісно, заліснилося силами лісогосподарських підприємств, які входять до сфери управління Держлісагентства.
Загальна площа відновлених лісів враховує й 13 тисяч гектарів природного поновлення.
Проте офіційні підрозділи скрізь попрацювали на славу.
Так, на Поліссі лісогосподарські підприємства забезпечили своєчасне відновлення лісів на минулорічних зрубах на площі 14,8 тис. гектарiв при плані 12,8 тисячi, у зоні Лісостепу — 10,6 тис. гектарiв замість 9,6 тисячі, у Степу — 1,9 тис. гектарiв замість 1,7 тисячі, а в Карпатах — 4,1 тис. гектарiв при запланованих 3,6 тисячі.
Окрім того, лісогоспи засадили ще й новими лісами 1,4 тис. гектарiв.
При висіванні та висаджуванні лісів найчастіше використовували сосну, дуб, бук, ялину, березу, вільху, ясен, граб, ялицю.
Лісокультурна кампанія продовжиться восени.
Рубаємо, будуємо, стріляємо...
Тим часом громадськість продовжує бити на сполох через незаконні вирубки лісових заповідників по всій Україні.
Їх найчастіше приписують корупційним змовам держструктур iз кримінальним бізнесом.
Тільки останніми днями розгорілися два резонансних скандали.
Перший — невдала спроба прокуратури притягти до кримінальної відповідальності депутата групи «Воля народу» Олеся Довгого за фактом зловживання службовими обов’язками в інтересах третіх осіб.
Нагадаємо, землю тоді передали обслуговуючим кооперативам під забудову.
Згідно з попередніми даними, збитки від незаконного відчуження землі заповідника «Жуків Острів», якому посприяв одіозний депутат ще в 2007 році, становили понад мільярд гривень, хоч прокуратура поки що як підтверджену подає суму в межах 82 млн. гривень.
Ландшафтний заказник «Острів Жуків», створений у 1999 році, став, до речі, першим в Україні природним заповідником.
Київрада ж з подачі Довгого та його «колег» скоротила площу заказника з 1794 до 196 гектарів.
Другий скандал розгорівся рано-вранці 9 липня в лісовому селищі Водогін під Києвом.
Цього разу сутичка між місцевими жителями та особами, які вирубували ліс, закінчилася бійкою зі стріляниною і пошкодженням автотранспорту незаконних лісорубів.
Зловмисники, які о четвертій ранку почали вирубувати ліс під забудову, виявилися представниками організації «Відродження водогону».
Саме вони відкрили вогонь гумовими кулями по обурених місцевих мешканцях, які до приїзду поліції намагалися власними силами завадити вирубуванню лісу.
У підсумку один із місцевих сів за кермо вантажівки та збив кілька автівок.
Екзальтованого водія, а також представника організації «Відродження водогону» затримали, а от лісоруби розбіглися.
Як розгортатимуться подальші події і який дах, окрім штучно створеної громадської організації, мають лісові винищувачі, поки що важко сказати.
А от сам факт того, що після невдалих спроб їх покарання «чорні» лісоруби втратили будь-який страх і відкрито застосовують зброю, дуже показовий.
Тисяча відносно законних способів
У розпал дискусії про заборону експорту українських лісів, що провокує їх варварське винищення, оприлюднювали чимало шокуючих даних.
Здебільшого обурювалися вирубуванням Карпатських заповідних зон.
Але швидко з’ясувалося, що не менш катастрофічне становище i в чвертi заказників Київської області, якi підпали під суцільні вирубки.
Їх майже легально проводили аж до кінця минулого року, коли, нарешті, заборонили навіть під виглядом санітарних рубок.
Одним із секретів такого «відносно законного» злочину, результат якого ми ще довго спостерігатимемо у вигляді багатосотгектарних лисин посеред лісу — стаття 5 «Санітарних правил у лісах України», затверджених Постановою КМУ №555 від 27 липня 1995 року.
В якій, зокрема, було написано: «Санітарно-оздоровчі заходи проводять на основі відповідних планів незалежно від віку лісонасаджень у лісах усіх груп і категорій захисності».
Ці правила стали причиною масових рубок лісів у межах природно-заповідного фонду — заказниках, заповідних урочищах, національних парках, природних заповідниках, де заборонені промислові рубки головного користування.
В підсумку багатьох протестних акцій Мінекології свого часу таки видало наказ про заборону санітарних рубок у заповідниках і заповідних зонах національних парків, але він поширився лише на установи, що підпорядковані відповідному міністерству.
Санітарні рубки призначено для оздоровлення лісів. Коли на заповідних територіях вибірково видаляють окремі дерева, це зберігає лісову екосистему.
А суцільне вирубування знищує деревний, чагарниковий, трав’яний ярус і руйнує лісову підстилку, лишаючи розорану пустку, на якій відновлення повноцінної лісової екосистеми триватиме десятками років.
Узагалі-то, з огляду на такі результати, «відносно законні» суцільні рубки в межах природно-заповідного фонду — щось на кшталт риби другої свіжості чи «трошки вагітної».
Бо стаття 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» давно попереджала:
«...На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного ... призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних ... комплексів».
Тим часом дослідник цієї теми Андрій Плига підрахував, що такі суцільні вирубки на кілька соток чи й до п’яти гектарів протягом багатьох років проводилися у кожному третьому заказнику України.
Сумарна ж вирубана площа заказників iз часу їх створення становить 399 гектарів!
Прикро, що і зараз безліч спритних чиновницько-бізнесових угруповань продовжують знаходити способи знищувати невідновлюваний лісовий фонд за допомогою тисяч підзаконних способів.
Коли компенсують цю тенденцію планові новосади, та й чи компенсують узагалі — риторичне питання.
