Рабів до раю не пускають

На сході України воюють тисячі добровольців, які не отримують пільг від держави, нагород, про них не пишуть центральні ЗМІ.

 

Коли говориш людям, що «Правий сектор», батальйон ОУН та інші перебувають на передовій, на тебе дивляться здивовано і перепитують: «Їх не вивели у 2015 році, не посадили в тюрму?». Ні.

 

Ці бійці на фронті — воюють за ідею, незалежність країни.

 

Одного з них запитали: «Скільки ти отримуєш за свою службу?» — «Ніскільки», — відповів доброволець. «А таке можливо?» — «Коли на твою маму, сестру, бабусю, дівчину нападуть злі люди, що ти робитимеш?

 

Побіжиш запитати у перехожих, скільки тобі заплатять за те, щоб відбити у злочинців своїх рідних?

 

Ні, ти будеш до крові битись, але захистиш близьких від небезпеки. Так і я. Україна — це наше все. Чому мені мають платити за її захист?».

 

Солдати регулярної армії, які поставили це запитання, були вражені щирою відповіддю добровольця. Вони мовчки розвернулись і пішли присоромлені.

 

Таких хлопців багато, яким начхати на перспективу. Для них головне — здобути Незалежність. 

 

На жаль, вони потрапили в таке становище, коли їм потрібна допомога від народу.

 

Якщо зброю і боєприпаси дістають самі — співпраця з солдатами ЗСУ на вищому рівні,   то в інших питаннях хлопці не можуть обійтися без людей, які перебувають на території мирної України. Їжа, одяг, прилади технічного захисту, предмети гігієни — всім цим їх забезпечують волонтери.

 

Багато скептиків говорять: навіщо ці «добробати», адже є Збройні сили України.

 

Це глибока помилка, це повний пофігізм людей і незнання воєнних подій на сході України.

 

Частина українських офіцерів просто не хоче вже воювати, те саме стосується і простих солдатів — простіше відсидіти місяць у бліндажі, пити, їсти за рахунок держави, а пізніше отримати ще й заробітну платню в сумі, еквівалентній 500 євро,  це солдатський мінімум на передовій.

 

В офіцерського складу ця цифра набагато більша. За великим рахунком, у цьому винні не самі солдати, а наша влада. Остання змусила бійців стати м’якотілими заробітчанами.

 

Надто багато з’явилось так званих «аватарів». Їх узагалі все влаштовує на Донбасі: гроші платять, горілку купувати можна, воювати особливо не потрібно.

 

Знову ж таки — годують. А що їх чекає в мирній Україні? Бідність, постійне похмілля, крики родичів, що потрібно оплатити «комуналку».

 

А тут наприкінці служби ще й УБД (учасник бойових дій. — Ред.) дадуть. Воювати сенсу немає. 

 

Ось тут починають працювати добровольці. Вони не зв’язані фіктивними Мінськими домовленостями, а просто горять бажанням знищити російських терористів.

 

Ворожі диверсійні групи часто намагаються проникнути в наш тил. Українські солдати в деяких випадках просто не можуть їм протистояти. І тоді в хід ідуть добровольці. 

 

Щоб дати можливість цим бійцям комфортно працювати, їм допомагають прості українські громадяни, волонтерські об’єднання.

 

Одне з таких — це організація «Вільна доля», яку я очолюю (позивний — «Санітар»).

 

Я — один із небагатьох волонтерів України, хто воює у складі добровольчих батальйонів і одночасно допомагає цим хлопцям. За роки війни неодноразово міг загинути.

 

Так, у 2014 році з друзями-волонтерами помилково ви­їхав на сепаратистський блокпост у Карлівці — лишень розгубленість російських найманців і граната в руках врятували нам життя.

 

Потім був бій під Пісками та ще багато інших сутичок із ворогом. У 2016 році разом із групою хлопців привіз допомогу в Мар’їнку — там тривали важкі бої.

 

На жаль, того разу загинув мій побратим — куля снайпера влучила в хлопця. 

 

Тепер організація «Вільна доля» займається різними проектами: допомога переселенцям, пораненим бійцям, проте основний напрям роботи — це добровольчі батальйони.

 

Зараз опікуємося підрозділом 1 ОШР (окрема штурмова рота), командир із позивним «Да Вінчі», підрозділ «Сапсан», командир «Сирота».

 

«Да Вінчі», він же Дмитро Коцюбайло, у свій 21 рік став монстром війни — з бійця перетворився на командира, якого поважають побратими і бояться вороги (за його голову російські найманці дають десятки тисяч доларів).

 

Він брав участь у найважчих боях під Донецьким аеропортом, Авдіївкою.

 

Командир «Сирота» відзначився розвідкою у тилу ворога — в його тенета потрапляли навіть високі російські офіцери.

 

Ці хлопці разом зі своїми побратимами воюють безплатно.

 

Їжу, одяг їм привозять волонтери.

 

Саме останнього їм тепер не вистачає особливо, адже більшість хлопців воюють в осінньо-весняній формі. 

 

Організація «Вільна доля» розробила спеціальну форму для них, яку можна використовувати у різних видах бою. Щоб пошити все це, потрібні гроші, яких ката­строфічно не вистачає. Єдина надія на людей, які зрозуміють і допоможуть. 

 

Наша громадська організація «Вільна доля» допомагає добровольчим загонам усім тим, на що приходять замовлення.

 

Цього разу необхідно пошити 55 спеціальних тактичних костюмів для загону 1 ОШР (окрема штурмова рота) ДУК ПС під командуванням друга «Да Вінчі» та загону ДУК ПС «Сапсан» під керівництвом друга «Сироти».

 

Частину коштів ми вже зібрали, залишилось зібрати 65 191 грн.

 

Запрошую патріотів долучитись до Визвольної боротьби. 

 

Воля або смерть! Слава Нації! 

 

1. Картка «Приват Банку»: 5168755609206061 Бєляєв Денис.

2. MoneyGram чи Wester Andrey Bilonog.

3. Поточний рахунок: АТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО — 380805, р/р 26008468255, ЄДРПОУ 39470004. Отримувач — ГО Волонтерський центр допомоги військовим і цивільним «Вільна доля».

 

Призначення платежу: благодійний внесок.