Протягом чотирьох днів у місті Кам’янське на Дніпропетровщині проходив Х Всеукраїнський історико-культурологічний фестиваль «Мамай-фест».
Окрім дитячих конкурсів, кобзарських переспівів, художніх читань та майстер-класу із гончарства, відбулася презентація і художнього проекту «Скриня».
Серед тих, хто втілював цей проект — і членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва, майстриня петриківського розпису Вікторія Тимошенко.
— Вікторіє, чому розписували козака Мамая саме на дерев’яній скрині? Схоже, всі секрети і ховаються у ній?
— До образу Мамая зверталися великі діячі минулого. А сучасники вважають, що Мамай — це психотип українців, я б сказала, матриця, закладена нам історією. Саме в ній можна розкрити закодовану інформацію для українців. Мамай не просто міфічна постать, оспівана в легендах та змальована на старовинних малюнках. Ця легенда набуває рис сучасності й тому залишається поза часом. А секрети криються на скрині, де зображений Мамай iз бандурою. Ще здавна малювали «Козаків Мамаїв» на полотнах і стінах хат, на дверях і тих-таки скринях.
— Окрім козака Мамая, на скрині бачимо розписані калину та колоски пшениці. Чому обрали саме їх?
— Калина — як символ життя, крові, вогню. Ягоди калини червоні, що символізує безсмертя роду. Калина уособлює саму Україну. Цибулька — як визначна квітка в петриківському розписі — теж повинна була народитися на скрині. Колоски пшениці — це символ краси життя, щасливого добробуту, духовного багатства.
— Розписуючи образ Мамая та калину, про що думали?
— Я в залі малюю скриню, а з кінозалу лунає неймовірно гарний голос заслуженого діяча культури України Миколи Сікори. Загалом коли щось створюєш власними руками, треба щоб думки були чисті та позитивні. А в такій творчій атмосфері, малюючи та спілкуючись iз талановитими людьми, які люблять та вкладають душу в свою справу, думки можуть бути тільки творчо-позитивні.
— Як часто ви звертаєтесь загалом до теми козацтва?
— Козаки у моїх творах з’являються дуже часто, бо тема України, традицій та обрядів дуже мені близька. В мене навіть є серія картин «Традиції та обряди українського народу», яка, до речі, вперше була представлена на першій персональній виставці«Відчуй, відкрийся, засвітися сонцем!» в Історичному музеї міста Дніпродзержинськ (нині — Кам’янське) в 2014 році.
— Пройшов уже 10-й фестиваль. Ви берете участь уперше?
— Із 2014 року. І хочу зауважити, що рік у рік фестиваль проходить усе цікавіше.
— Чим вам запам’ятається саме нинішній фестиваль «Мамай-фест»?
— Дуже багато відбулося під час фестивалю різних творчих подій: різноманітні майстер-класи для дітей і дорослих. Відкрилися виставки «Князі Галицько-Острозькі — будівничі держави» Олега та Наталії Кіналь (неймовірно витончена графіка) та «Мамай: дух степу та волі».
На території музею під керівництвом народної майстрині Мар’янни Любас «народився» з глини Мамай, я не втрималася й також узяла участь. До речі, до ліплення Мамая міг долучитися кожен бажаючий. Загалом, за задумом організаторів фестивалю, метою проекту «Скриня» став яворівський та петриківський розпис — як поєднання двох регіонів України. Бо Україна — єдина!
