«Молодість»: жюрі кінофестивалю оголосило переможців
Переможців.оголосив 53-й Київський міжнародний кінофестиваль "Молодість", нагородження відбувалося 2 листопада. >>
У Львові показали стрічку про загиблого в АТО оперного співака Василя Сліпака
04.07.2017
Оперний співак Василь Сліпак.
У Львові відбувся музичний маратон пам’яті видатного українського оперного співака Василя Сліпака, який 29 червня 2016 року загинув на сході України.
У рамках маратону відбулися поминальні заходи, фортепіанні концерти, прозвучали оперні твори, а також презентовано документальний фільм про українця.
Рідні, близькі і колеги згадували, яким був шлях Василя Сліпака від школи до консерваторії та світової оперної сцени.
Становлення розпочалося з «Дударика»
«Це не фестиваль, не свято, а маратон — дистанція — на пам’ять про нашого славетного земляка. Цей захід мистецького характеру — це можливість три дні пройти з кимось для когось. Він покликаний дати розуміння, що на цій дистанції ми не самотні, а пам’ятаємо про тих, хто для нас робив добро», — так про подію «W Live. Тихі дні любові і музика миру» сказав генеральний директор Львівської обласної філармонії Володимир Сивохіп.
Маратон пам’яті геніального українця тривав у Львові три дні: 14 великих подій, 7 різних локацій, закордонні гості, зокрема диригенти П’єр Лоре та Ніколас Краузе, солісти Перін Медоф, Пол Ґоґлєр, Гійом Дюссо (Франція) — саме такою була ця дистанція.
Кожна подія була аншлаговою — охочих відвідати виявлялося значно більше, аніж місць, люди слухали стоячи та не зважали на дощ, що останнього дня маратону не припинявся зранку до вечора.
День перший був присвячений хоровому співу — концерт «Від вчителя до учня» прозвучав також на спомин про керівника Львівської хорової капели «Дударик» Миколи Кацала, що став особливою постаттю у життi Василя Сліпака, адже саме з «Дударика» розпочалося становлення майбутньої зірки світової оперної сцени.
Так сталося, що 27 травня 2016 року Василь Сліпак виконав «Стабат Матер» Дж. Россіні на вшанування пам’яті свого вчителя, це був один з його останніх концертів, практично за місяць до смерті.
Саме першого дня маратону відбувся допрем’єрний показ документальної стрічки «Міф» режисерів Леоніда Кантера та Івана Яснія.
«Цим фільмом ми продовжимо його боротьбу за те, щоб про події в Україні знали правду. Знали з реальних історій великих особистостей», — кажуть про свою картину автори.
Кантер та Ясній понад півроку збирали все архівне відео зі Сліпаком, зверталися до різних телеканалів, познаходили унікальні записи.
А також зустрічалися з багатьма людьми — тими, хто знав Василя Сліпака: родичами, друзями, вчителями, викладачами, артистами, композиторами, диригентами, бойовими побратимами.
Локації зйомок були різними — схід України, Львів, Київ та Париж.
За словами Леоніда Кантера, можливо, щось не вдалося, бо дуже поспішали, щоб встигнути до річниці смерті співака.
Проте, зрештою, яким вийшов фільм, визначив сам Василь Сліпак, додав режисер.
Гроші на цю картину збирали на спільнокошті «Велика ідея», долучилися сотні людей.
Прем’єра фільму «Міф» має відбутися орієнтовно за місяць.
Завершився день перший у храмі Святих Верховних Апостолів Петра і Павла «Всеношною» та «Панахидою» видатного українського композитора Кирила Стеценка.
На Личаківському цвинтарі звучав орган
День другий маратону — фортепіанний. Він пройшов львівськими стежками Сліпака.
За словами Володимира Сивохопа, обрали саме ті локації, де було б найзатишніше Василеві: школа, де він навчався, Львівська державна хорова школа «Дударик», де він став музикантом, Палац Потоцьких, Львівська філармонія та гарнізонний храм Петра і Павла.
Саме до цього храму він повернувся до Львова, але вже в домовині.
Цього дня відбулася також особлива подія — на Личаківському цвинтарі, на Полі Почесних Поховань, де знайшов спочинок Василь Сліпак, а також інші воїни, які загинули під час російсько-української війни, вперше звучав орган, на якому зіграла польська музикантка Барбара Швідерська.
Особисто зі Сліпаком вони не були знайомі, проте пані Барбара знала його як видатного оперного співака.
Тоді прозвучала й «Карміна Бурана» Карла Орфа — знакова для Сліпака кантата.
«Це твір, з яким Василь здійснив один із перших виходів на сцену Львівської філармонії», — розповів її директор.
Диригував француз Жан-П’єр Лоре — теж не випадкова людина в житті Василя Сліпака.
Саме він разом зі співаком презентував у Європі твір українського композитора Дмитра Бортнянського «Алкід».
Як згадував пан Жан-П’єр, Сліпак розповів йому про Бортнянського — українського Моцарта, в якого є опера «Алкід», що ніколи не була записана.
Тож саме завдяки українцеві Сліпакові Європа почула твір іншого українця — Дмитра Бортнянського.
Не дарма Володимир Сивохіп зауважив, що в програмі «не було жодного випадкового твору чи проекту, за кожним стоїть аргументування — чому саме такі солісти з такими номерами. Це все продумувалося вузьким колом людей: я, Орест, Ніколас Краузе, теперішній керівник капели «Дударик» Дмитро Кацал, який буквально підставив плече».
«Алкід» прозвучав і на маратоні, щоправда, диригував Володимир Сивохіп, а Жан-П’єр Лоре слухав у залі.
День третій — день оперний. У трьох локаціях — Італійському дворику, Палацi Потоцьких та Львівській філармонії прозвучали оперні твори.
Спочатку була мелопея (мелодичне втілення поетичного тексту) «Орестея. Exercise» українського композитора Олександра Козаренка, роль Клітемнестри виконала акторка Тетяна Сторожук.
Олександр Козаренко розповів: «Василь Сліпак любив давати шанс. 1994 року він дав мені шанс озвучити твір, що написаний для неіснуючого голосу».
Ідеться про складну футуристичну оперу «П’єро мертвопетлює», на слова Михайля Семенка, написану для контратенора, якого в Україні не було.
День пам’яті Василя Сліпака має відбуватися у Львові щорічно
А завершився маратон потужним гала-концертом, на якому прозвучали твори Дж. Верді, Ш. Гуно, Г. Берліоза, Ю. Гальперіна, а також «Заповіт» Богдани Фроляк та «Ода до радості» Л. ван Бетховена у виконанні Львівської хорової капели «Дударик» та Львівського камерного хору «Глорія».
Диригували Ніколас Краузе, Володимир Сивохіп та Мирон Юсипович, солісти — Перін Медоф, Гоша Ковалінська, Пол Ґоґлєр, Юрій Шевчук, Гійом Дюссо та ін.
«Я задоволений, що ми пройшли дорогу — маратон — і пройшли так, як задумано, ніхто не зійшов із дистанції. Ми досягли того результату, якого хотіли. На жаль, не можна повернутися в минуле, хоча більшість концертів, що відбувалися, це ніби повернення в минуле. Бо були диригенти з минулого, були солісти з минулого, були цілі проекти з минулого, наприклад опера «Алкід».
Цього разу я диригував, але 25 років тому я співав, а диригував Лоре. Минуле заради майбутнього, бо мистецтво має бути заради майбутнього. За ці 3 дні маратону я відчув, що ще не все втрачено. Ми втрачаємо друзів і близьких, але не все втрачено», — так підсумував подію «W Live. Тихі дні любові і музика миру» Володимир Сивохіп.
Подякував пан Володимир за підтримку обласній держадміністрації, департаменту культури, Львівській міській раді, каже, вони пообіцяли, що підтримають, і підтримали.
Усі йшли назустріч, наприклад щодо організації концертів у Палаці Потоцьких та Італійському дворику.
«Була волонтерська допомога, всі ставали в ряд, плече до плеча», — наголосив він.
Щодо планів на майбутнє, то директор Львівської філармонії каже, що ця подія як явище — День пам’яті Василя Сліпака — має відбуватися у Львові щорічно, хай який формат зрештою не оберуть.
«Нам би хотілося, щоб зберігся маратон — відтинок часу — хай не 3 дні, ми маємо проаналізувати, наскільки складно змобілізувати Львів. Це буде, можливо, одноденний, але різножанровий, якась суперакція. Ми працюватимемо над тим. І залишаємо право плекати цю ідею — Маратону пам’яті Сліпака».
На прес-конференції, коли відбулася презентація маратону пам’яті Василя Сліпака, його брат Орест сказав такі слова: «Слава в Європі до нього прийшла, а українська слава на підході».
Хотілося б, щоб наступного року до маратону пам’яті видатного українця приєдналися й інші українські міста.
