На чотири дні тихий Микільський ліс, який розташований неподалік від столичної станції метро «Бориспільська», перетворився на святкову периферію і поринув в атмосферу Казки.
Частина його була огороджена, поділена на понад 60 галявин і оснащена всім необхідним для проведення унікального за своєю специфікою фестивалю «Казкове містечко».
Керівником проекту, якому цьогоріч уже 10 років, є біоенерготерапевт, езотеричний психолог-практик, слов’яніст Дмитро Акулов.
Форум під його наглядом та за його безпосередньої участі проводиться кілька разів на рік у різних містах України та за кордоном.
Зокрема, в нашій країні з 2007 року він неодноразово проходив поблизу Києва та Одеси, в Криму і Харкові.
«Повернулася немов уже дорослою в місто дитинства»
«Казкове містечко» — це 28-й Міжнародний фестиваль творчості та саморозвитку, що є поєднанням розвиваючих програм та культурно-масових заходів.
Форум є унікальним синтезом фізичного, соціального і духовного розвитку людини, адже пропонує своїм учасникам, незалежно від віку, досвіду і статусу, знайти себе у творчості, спілкуванні, здоровому і позитивному образі життя.
Саме тому організатори називають його фестивалем «душевного тепла і відкритості», «довіри і взаєморозуміння», «радості і любові, усвідомленості та гармонії».
Вони пропонують вірити в чудеса, в казки і на основі цього будувати «Казкове місто».
Для тих, хто прагнув саморозвитку, протягом чотирьох днів понад 100 (!) кваліфікованих майстрів проводили майстер-класи і тренування (психологія, відносини, бізнес-технології, езотеричні та духовні практики, йога, фізичний розвиток, холотропне дихання тощо).
Кожні три години на головній галявині проводилася лінійка, на якій оголошували теми занять, прізвища тренерів та номери галявин, на яких їх можна було потім віднайти.
Насиченість цьогоріч була чимала, тож перед учасниками (особливо новачками) стояв нелегкий вибір. Орієнтуватися у просторі містечка допомагав спеціальний путівник.
«Я потрапила на «Казкове містечко» випадково 10 років тому, але, як показали роки, — це стало великим переворотом у моєму житті, — зізнається психолог, танцювально-руховий терапевт, гештальт-терапевт, консультант із корекції харчової поведінки, автор програми «Мудре тіло» Надія Рехтіна.
— Від редакції радіостанції я отримала завдання зробити репортаж про «якийсь» фестиваль у лісі. У мене не було ніяких очікувань і я їхала туди з настроєм «нічого особистого, тільки бізнес». Але потрапивши на фестиваль, занурившись у таку чудову й легку атмосферу, де люди посміхаються і радіють один одному, де є спільні інтереси, я залишилася там після роботи.
Організатор згодом запропонував провести мені воркшоп для «мешканців» містечка. І так само на цьому фестивалі я провела свій перший у житті майстер-клас, на який прийшло 25 осіб. У той момент психологія була, швидше, моїм великим захопленням. Але після майстер-класу люди стали підходити і пропонувати зустрічі для таких занять у Києві. Так самоорганізувався проект «Творча лабораторія», який проіснував кілька років. Тобто «Казкове містечко» для мене стало серйозним імпульсом у професії».
Надія продовжує розповідь: «Я довго не приїжджала на фестиваль, а цьогоріч повернулася немов уже дорослою в місто дитинства. З маленького казкового селища він перетворився на казковий мегаполіс. Значно зріс обсяг фесту, рівень організації та майстрів. Якщо на початку одночасно проходило не більше 3-4 майстер-класів, то зараз у лінійці — 80 тренерів.
Цьогоріч я запропонувала три майстер-класи — «Танець тотемного звіра сили», «Автентичний рух» та «Шлях до себе: Хочу. Можу. Роблю.». Мені «Казкове містечко» дає можливість змістити точку уваги і бачення як фахівця та відпочити невимушено в хорошій компанії як людині».
Від 0 до 80 років
Тим, кому з учасників фестивалю хотілося творчості, брали участь у танцювальних практиках або хороводах, навчалися грі на музичних інструментах, займалися живописом на полотні, шовку (холодний батік) або на тілі (мехенді), різноманітним рукоділлям.
Вечірня програма складалася з живих концертів, драйвових барабанних джемів, танців-батлів біля великого вогнища та запального фаєр-шоу.
Упродовж усіх днів фестивалю працював ярмарок із різноманітними етнічними і hand-made виробами: музичні інструменти, прикраси з натуральних каменів і полімерної глини, різноманітні мандали, іграшки з текстилю, сіна і дерева, мило ручної роботи, авторські музичні інструменти, одяг та аксесуари з натуральних тканин тощо.
Окрім того, можна було спробувати найрізноманітніші екзотичні чаї та поласувати східними солодощами.
«Мені подобається особлива атмосфера в «Казковому містечку», — ділиться Тетяна Карпенко, мама чотирирічного хлопчика.
— Можна відволіктися від міської метушні та буденності, зарядитися позитивом, поспілкуватися з цікавими людьми, зануритися у світ творчості, здивуватися різноманіттям його прояву. А також пізнати щось нове, як, наприклад, цього разу космічні барабани Happy-drum i напрям фізичної активності — хвильова гімнастика. До вподоби нам iз сином припав і майстер-клас малювання з педагогом Вальдорфської школи, а ще — концерти із запальними танцями і живою музикою!».
Я була здивована масштабністю заходу: з кожним роком мешканців «Казкового містечка» стає все більше.
Можна смачно підкріпитися і спробувати кулінарні шедеври вегетаріанської кухні, а також пройти майстер-клас iз подальшою дегустацією.
Думаю, тут кожен може знайти для себе щось цікаве.
У будь-якому випадку, вечір біля вогнища під звуки гітари і перкусій з ефектним фаєр-шоу на тлі літнього зоряного неба нікого не залишить байдужими. Хочеться частіше повертатися в цей дивовижний світ — світ казки.
Вікова категорія гостей «Казкового містечка» коливалася від 0 до 80 років.
Дуже багато було молодих сімей iз немовлятами, які разом із більшістю учасників залишалися на ночівлю у наметовому містечку.
Загалом безліч наметів, туристичних килимків і гамаків були майже за кожною пронумерованою галявиною.
Поки батьки брали участь у навчальних тренажах, діти мали можливість зайнятися творчістю (малюванням, плетінням, ліпленням) і погратися в умовному «Дитячому садку» або ж на «Вальдорфській галявині».
Остання пропонувала ознайомитися з їхнiм унікальним підходом щодо розвитку і виховання дітей.
На цій галявині діти бавилися еко-іграшками, грали на музичних інструментах, малювали, водили хороводи, займалися розвиваючими іграми.
Також тут iз періодичністю 15-30 хвилин майстриня з вовни показувала для дітей магічну казку про «Сплячу красуню» з іграшок власної роботи.
На чистих (!) лісових вулицях «Казкового містечка» з неординарними назвами (алея Обіймів, вулиця Капітошок, вулиця Щастя, проспект Акулова, шлях Добра, дорога Життя) часто можна було зустріти людей, що завмерли в обіймах або ж замурзаних від лісового пилу, але безмежно щасливих дітей, що пролітали повз.
Особливого «аромату» казковому святу надавали запах розпечених на сонці соснових дерев удень та диму від багаття ввечері.
А от наступна «Казка», яка відбудеться вже наприкінці цього літа (з 11 по 20 серпня), матиме присмак солі та бризу, адже проходитиме на березі Чорного моря поблизу Одеси (смт Чорноморське).
— Уперше я потрапив на одеське «Казкове містечко» чотири роки тому, — розповідає Іван Тарасов, батько дво- і п’ятирічних хлопчиків. — Тоді хотів побачити в широкому зрізі майстрів, їхні учення та й загалом, що коїться в усвідомленому світі. До того ж відпочити разом з сім’єю біля моря.
Цього разу мета була потрапити в атмосферу «непобутовості», вищих цінностей, відволіктися від щоденної рутинної біганини. На «Казці» можна отримати просвітлення (в прямому сенсі), переходячи від однієї до іншої галявини.
Поряд iз багатьма початківцями на фестивалі є супермайстри своєї справи — носії вчення, а не підручника. У даному «вінегреті» майстер-класів мій мозок втомлюється критично оцінювати те, що відбувається, та й узагалі оцінювати що-небудь. І я стаю відкритим до всього, легко залучаюся до творчого «безладу», дозволяю собі заборонене, переходжу до одкровень.
Із сім’єю я був двічі на одеських «Казках» і тричі — на київських. Гасив пожежу, ловив мідії вночі на дотик, брав участь у джемах на барабанах, їв ложками кавуни, обіймався з перехожими, робив подарунки. Так, на «Казкове містечко» мене тягне за атмосферою радісної добродушної вседозволеності, нескінченного «бери», скільки відкриєш, і «неси» в собі, скільки зможеш! Миру всім нам!
