Це зовсім не риторичне питання сьогодні розглядають представники урядових та неурядових організацій, міністерств та відомств, які працюють над імплементацією (впровадженням) в Україні «недискримінаційних» директив Ради ЄС.
Експерти, які зібралися на нараді в Мінсоцполітики, нагадують: до кінця 2018 року в нашій державі повинна сформуватися загальна система рівного ставлення у сфері зайнятості та професійної діяльності (цього вимагає директива № 2000/78/ЄС).
А це означає, що чоловіки та жінки, 30-річні фахівці й ті, кому за 45 років, селяни і мешканці міста — усі матимуть рівний доступ до хорошої роботи і гідної зарплати, а їхні стать, вік, наявність малолітніх дітей більше не впливатиме на рішення роботодавця.
Але чи встигнемо? Бо відповідну роботу почали ще три роки тому, а результативність на сьогоднішній день вкрай мала.
«Якщо запитати в простих трудівниць, чи відчувають вони покращення в бік європейських умов праці, мало хто скаже «так». Жінки з малолітніми дітьми залишаються менш конкурентоздатними на ринку праці. Уявіть, під час співбесіди навіть можна почути: «Ви нам не підходите, тому що дитина буде часто хворіти, і ви не зможете виконувати свої професійні обов’язки». А це пряме порушення закону!» — нагадує голова молодіжного комітету Конфедерації вільних профспілок України Олеся Брязгунова.
Прикро, що це порушення при всій очевидності майже нереально довести в суді!
Не кожен пошукач хорошої вакансії приходить на співбесіду, озброєний прихованою відеокамерою, щоб потім надати суддям докази.
З протизаконним звільненням (наприклад, щоб «позбутися» вагітної співробітниці, якій так не хочеться виплачувати соціальне забезпечення) — ситуація аналогічна.
«Якщо в Канаді, Швеції людина має право оскаржити рішення роботодавця про звільнення та відстояти своє право працювати на своєму місці, то у нас навіть важко уявити таку ситуацію, — каже старший науковий співробітник Інституту економіки та прогнозування НАН України Юлія Галустян.
— Я ретельно проаналізувала статистику судової адміністрації. І з’ясувала, що загалом по Україні надзвичайно мало позовів, пов’язаних із трудовими конфліктами. Люди практично не звертаються до суду, бо не бачать у цьому сенсу. Довести факт дискримінації важко, рішення все одно буде на боці роботодавця. І навіть якщо людина виграє справу, чи зможе вона нормально працювати під керівництвом начальника, який незаконно її звільнив? Не факт».
Яким же чином можна покращити ситуацію?
«У нас непогана законодавча база, але її необхідно вдосконалювати. І головне — дотримуватися ухвалених законів», — переконана заступниця голови Конфедерації вільних профспілок України Наталія Левицька.
Лише тоді роботодавці в першу чергу звертатимуть увагу на кваліфікацію кандидата на вакантне місце, а не на його стать, вік та інші чинники.
