Він пішов iз життя на 65-му році.
«Без жодного перебільшення чи зайвого пафосу — геніальний художник, — написав у «Фейсбуці» народний депутат Андрій Іллєнко. — Мені пощастило бути знайомим iз ним особисто — він працював iз батьком на «Молитві за гетьмана Мазепу».
Сергій Якутович народився в 1952 році в Києві, в родині талановитих українських митців.
Його батько, Георгій Якутович, був видатним художником-графіком, відомим також роботою в кіно, зокрема над фільмом «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова.
Мати, Олександра Павловська, намалювала безліч ілюстрацій до дитячих книжок.
Генієм талановитих батьків сповна був наділений і Сергій.
«З 14 років я працюю художником-ілюстратором. Я можу проілюструвати все, що завгодно, навіть замітку в газеті. Головне, щоб я любив», — зізнавався художник «Україні молодій» в одному з інтерв’ю.
А любив він історію — його графіка на козацьку тематику неперевершена. За серію графічних робіт «Мазепіана» Якутович отримав Шевченківську премію.
Видання роману Ліни Костенко «Берестечко», ілюстроване Сергієм Георгійовичем, було визнано найкращою ілюстрованою і художньо оформленою книжкою, представленою на виставці-ярмарку в Ашгабаді.
Сергій Якутович також був головним художником у фільмі Юрія Іллєнка «Молитва за гетьмана Мазепу».
Працював над такими фільмами, як «Втрачений рай», «Ще як були ми козаками», «Тарас Бульба» Володимира Бортка, яким сам Сергій не був задоволений.
Бо, як зізнавався нашій газеті, «перший раз у житті я працював на абсолютно ворожій території» (інтерв’ю вийшло в 2009 році, коли про війну з Росією ще навіть у сні не могло примаритися). Його останньою роботою в кіно став фільм «Поводир».
Сергій Якутович був неймовірним трудоголіком. «Один раз був у нього в гостях, — згадує у «ФБ» художник Олекса Манн. — Ця майстерня була ще його батька Георгія Якутовича.
Два покоління на одній території, з відповідним щільним заповненням роботами й артефактами. Скрізь параджанівські речі. Частини декорацій і фігури до «Мазепи» і «Бульби»...
Одразу було видно, що це фанатик своєї справи.
Саме на таких людях якраз тримається і не розсипається земля. Вразило, як він вів свій графічний щоденник. Кожен день робив по дві гравюри, одну зранку, другу, як фіналізацію дня, ввечері.
Кожен день. Чітка система. Ніяких відмазок і ніяких причин цього не зробити або відкласти. Людина-кремінь. Така воля дуже заряджає».
Поза мистецтвом життя Сергія Якутовича було непростим. Сім років тому внаслідок важкої хвороби пішла з життя дружина Сергія Якутовича Ольга. Це неабияк підкосило художника.
Та доля підготувала йому ще один удар: у 2014-му помер його єдиний син Антон, теж художник. Йому було лише 38 років... Після цього Якутович багато хворів.
«От і закінчився рід талановитих художників Якутовичів... Неймовірної високої культури і простоти був цей чоловік — Сергій Якутович. Вічна пам’ять, пане художнику!» — пишуть у соцмережах шанувальники покійного.
