Схеми не вічні: коли буде подолано політичне свавілля біженця-олігарха з Казахстану

Не секрет, що більшість новоспечених бізнесменів нової генерації з країн СНД, залишаючи батьківщину, уміло маскуються під політичних діячів.

 

Більшість із них оголошують себе «дисидентами совісті», кваплячись отримати політичний притулок.

 

А за цим, зазвичай, приховані такі меркантильні інтереси, як уникнення депортації на батьківщину, де їх очікує лава підсудних.

 

Резонанс викликав судовий процес у Казахстані у справі одного з найодіозніших фінансових шахраїв XXI століття М. Аблязова.

 

Фінал несподіваний — надавати підтримку колишньо­му власнику БТА банку відмовилися найзавзятіші його прихильники. 

 

Насправді таким «біженцям» інкримінують у рідних пенатах серйозні злочини: від корупції і шахрайства до вбивств.

 

Попри те, що малій батьківщині було завдано чималих збитків, «біженці поневолі» стають фігурами, які здатні спровокувати безпорядки і дестабілізувати ситуацію в країнах СНД.

 

У цьому їм гарантована негласна підтримка зацікавлених політичних сил. М. Аблязов, котрий заплямований шахрайськими схемами з виведенням коштів за кордон, найкраще вписувався у таку схему політичної боротьби за демократію в Казахстані.

 

Його біографія рясніє протизаконними подіями й оборудками проти інтересів держави.

 

Ще в 2001 році проти нього було порушено кримінальну справу за корупцію, із спробою врятуватися від в’язниці М. Аблязов приєднався до опозиційного руху «Демократичний вибір Казахстану».

 

Втім, у 2002 році його все ж засудили, але на свободу шахрай вийшов через рік, написавши прохання про помилування на ім’я глави держави.

 

А трохи пізніше публічно пообіцяв ніколи більше не займатися політикою.

 

Відомий у широких колах олігарх використовував гроші БТА банку для спонсорування заворушень у сусідньому Киргизстані (у 2005 році), скуповуючи потім задешево активи цієї держави.

 

Також він відзначився і в Росії: минулого року за екстремізм був засуджений російський шовініст Олександр Поткин (Бєлов), фінансову підтримку якому надавав також М. Аблязов.

 

Ще раніше під суд потрапив інший підопічний олігарха — один з лідерів російських радикалів, відомий націоналіст Дмитро Дьомушкін.

 

Ці обидві відомі фігури М. Аблязов активно використовував у власній грі, просуваючи власні бізнес-інтереси.

 

Незважаючи на те, що М. Аблязов є досить спритним шахраєм, сьогодні всі його шахрайські схеми виведення грошей з країни давно відомі спецслужбам.

 

А це означає, що за потреби будь-яка спецслужба однієї з країн, яка має доступ до рахунків М. Аблязова, може взяти його під свій контроль. Ймовірно, це й було зроблено з того моменту, як він покинув Казах­стан.

 

У цей же період практично одночасно за кордоном і в самому Казахстані з’явилося чимало прихильників втікача-банкіра, які в унісон з ним почали співати про те, як погано жити в Казахстані.

 

І це тривало рівно до того часу, доки суди по «справі Аблязова» в Великобританії та й Казахстані не розкрили всіх схем шахрайства.

 

А значить, продовжувати підтримувати імідж злочинного олігарха як «політичного ­конкурента» нинішньої влади вже немає ніякого сенсу.

 

Для своїх зарубіжних «замовників» М. Аблязов уже списаний з рахунків. Саме тому деструктивні сили перестали платити тим, хто ще вчора розхвалював казахстанського шахрая.

 

Більше того, його псевдосоратники, а це проплачені блогери, які живуть за кордоном, різко змінили тон.

 

На сьогодні вони активно критикують кожен крок екс-банкіра.

 

Саме тому він вирішив зробити рішучий крок, оголосивши про створення вдруге руху «Демократичний вибір Казахстану» (ДВК).

 

Слід зазначити, що в програмі ДВК дивним чином поєдналися популістські гасла для широкої публіки (підвищити в кілька разів зарплати і пенсії) і реверанс чинному казахстанському уряду.

 

З надією на те, що Астана знову його пробачить, Аблязов у програмі ДВК проголосив про підтримку сьогоднішніх намірів влади Казахстану ввести приватну власність на землю.

 

І це при тому, що тільки в минулому році шахрай виступав з категоричними заявами проти приватної власності і навіть спонсорував мітинги проти продажу землі.

 

Ініціативи олігарха підтримали режисер Болат Атабаєв, який проживає в Німеччині, Айдос Садиков, який проживає в Україні, та Айнур Курманов, що мешкає в Москві.

 

Проте є й такі вчорашні союзники М. Аблязова, котрі виступають проти всіх його тез і програм новоствореного ДВК.

 

Як написав один із них: «Аблязов хоче підім’яти під себе всю казахстанську опозицію і правити Казахстаном як олігарх».

 

Більше того, вони вже не тільки не висловлюють сумнівів у тому, що М. Аблязов «не є несправедливо ображеним», але відкрито заявляють: «Він вкрав гроші казахстанців».

 

Значна частина вчорашніх соратників М. Аблязова сьогодні називають його популістом, злодієм і продажним політиком.

 

Схоже, що в цих ідейних «політтехнологів», які живуть на гонорари за підтримку того чи іншого діяча, змінилися установки, бо М. Аблязов — списаний із рахунків «політик».

 

А це може означати одне — найближчим часом у багатьох європейських країнах зміниться бачення «проблеми Аблязова», непотрібного їм шахрая таки видадуть одній із країн, яка подала прохання про екстрадицію злочинця.