Викрали на початку війни: у полоні рашисти закатували мера Дніпрорудного
У російському полоні загинув мер обласного міста Дніпрорудне Євгеня Матвєєв, якого загарбники викрали у березні 2022 року. >>
За генпланом iз Москви: в окупованому Севастополі знищать приватний сектор
16.06.2017
Мітингуй — не мітингуй...
Виступаючи у щойно привласненому українському Севастополі 9 травня 2014 року, Путін не скупився на пафос.
«Батьківщина-мати відкрила вам свої обійми і прийняла в cвій дім, як рідних дочок і синів, — зривав овації диктатор.
— Дорогі друзі, ми багато зробили, але треба зробити ще більше. Під час не святкових, а буденних заходів нам потрібно відновити економіку, підняти життєвий рівень людей. Зробити ще багато-багато корисних і потрібних справ. Це непросте завдання, але я впевнений, що ми це зробимо, тому що ми разом. Обіймаю вас, дорогі мої».
Минуло заледве два роки, полуда з очей «синів» та «дочок» почала спадати, й тональність спілкування з Москвою у севастопольців помітно змінилася.
24 травня 2016 року у відповідь на закиди «Ціни скажені...», «Неправильну індексацію (пенсій. — Авт.) нам нараховують...», «Ноги об нас витирають...» Медведєв оскандалився (чи, як він сказав би, «відлив у граніті») тепер уже хрестоматійними словами: «Просто грошей немає зараз. Знайдемо гроші, зробимо індексацію. Ви тримайтеся тут! Вам усього доброго, гарного настрою!».
Й ледь не з осудом наголосив: «Ми не можемо зробити тільки в одному місці».
Пізніше з’явилося офіційне роз’яснення про те, що пенсію, як на материковій Росії, севастопольці, мовляв, iще «не заробили». «Не можуть зробити тільки в одному місці» їм і електроенергію.
Власних потужностей не вистачає, а на Ростовській АЕС додаткові мегавати будуть не дуже скоро.
А ще «тільки в одному місці» більше немає води, якісних (тобто таких, як за України) харчів, медикаментів, аптек, поліклінік, хоч би й за «цінами скаженими».
Взагалі немає і ніколи більше не буде курортного сезону.
Окупована територія — і крапка. З усіма відповідними наслідками.
Не чекають «дочок і синів» і за Керченською переправою. Хіба що «гарматним м’ясом» на Донбас.
Або ж — на «пляжі» Індигірки та Колими, де Москва «обіймає» всіх бажаючих під егідою федеральної програми «Далекосхідний гектар».
Тільки перед цим, будь ласка, як і казав Путін, треба зробити таку «корисну і потрібну справу», як звільнення власного інвестиційно привабливого подвір’я на чорноморському узбережжі, разом з усіма архітектурними спорудами, що відтепер мовою нового, надісланого з Москви генерального плану міста, іменуються у Севастополі не інакше, як «хаотичною забудовою».
Гра у цільове призначення
«Генплан — це насамперед документ територіального планування, впорядкована збалансована модель розвитку міста», — запевнив у квітні директор окупаційного «Департаменту архітектури і містобудування» Севастополя Олександр Моложавенко, коментуючи численні звернення громадян із приводу цього документа.
Й відразу ж запевнив: « ...Це не означає, що побудовані житлові будинки зноситимуться».
Однак додав: «Це говорить про те, що дана територія може бути використана для будівництва малоповерхових будівель».
Отже, все ж таки зноситимуть, якщо поверховість раптом збільшується.
Інакше для чого б тоді Інститут генплану Москви розробляв за 50 млн. рублів нові правила забудови для Севастополя з усіма принадами суто московської «реновації», з тією лише відмінністю, що у російській столиці нищитимуть «хрущовки» та «сталінки», а тут — в інтересах тих самих топових федеральних забудовників — практично увесь приватний сектор?
І для чого б тоді спеціально під цю спецоперацію прямісінько з Москви у статусі «т.в.о. губернатора» надсилали медведєвського заступника, міністра Дмитра Овсяннікова?
Юридично технологія перетворення заставлених котеджами і звичайними одноповерхівками мальовничих схилів Севастопольської бухти на суцільне бетонне гетто з московською ціною за квадратний метр виглядає вкрай примітивно — застосовується прийом земельних рейдерів зі зміною цільового призначення ділянок.
Хіба що «обнімають», як заповів Путін, там тепер у масштабах цілого міста, пускаючи «під ніж» десятки тисяч домоволодінь приватного сектору, а це майже половина населення Севастопольської агломерації.
Майнових прав насамперед позбавляють власників ділянок у садових і дачних товариствах, а також у гаражних кооперативах.
Починаючи з 60-х рр. садоводи-дачники займають у місті тисячі гектарів, давно перетворивши власні наділи у повноцінну одноповерхову забудову з українськими, а дехто вже і з російськими правоустановчими документами.
Комунікації люди під’єднували теж своїм коштом. Але, коли вони будувалися, там інсували одні категорії землі, а нині, за московським генпланом, будуть геть інші.
Теж саме чекає й на два великi села — Поляшко та Осипенко — з постійним населенням близько 3 тисяч осіб та майже тисячею приватних садиб.
Незалежно від року побудови все це оголошується «старим фондом», «старими будинками». І чим ближче така забудова розташована до центру міста, тим швидше її позбуватимуться.
«Пропонуються заходи щодо реконструкції низки районів iз високим планувальним, ландшафтно-візуальним потенціалом, близьких до центру міста, але забудованих старими будинками, з поганими дорогами. В таких районах пропонується поступовий процес збільшення домоволодінь, заміщення старого фонду новою забудовою», — розтлумачують окупанти.
Як це робиться? Категорія садових товариств (СТ) переводиться московським генпланом на індивідуальну житлову забудову (ІЖЗ) або ж «природоохоронну зону», де «природу» берегтимуть настільки сильно, що заборонятимуть розміщення там уже існуючих одноповерхових будівель.
Наявну ІЖЗ натомість переводять у категорію Ж (мало-, а на практиці багатоповерхова забудова; тобто споруджуватимуть бетонні конструкції не по 4, а по 10-12 поверхів). Або ж, навпаки, спершу звичайну ІЖЗ переводять у СТ, а далі — у Ж.
У руках досвічених архітекторів-жонглерів від перестановки юридичних доданків сума кінцевого комерційного зиску все одно не зменшується.
В Москві вирішили, що їхнім девелоперам приватний сектор у Севастополі заважає. А якщо так, то зарадити вже майже нічим неможливо.
«Для надійності» з кінця березня окупаційна адміністрація затіяла кампанію з масового вилучення земель у нинішніх власників у судовому порядку.
За відкритими даними, на підставі генплану готують 15 тисяч позовів щодо «нецільового використання» наділів.
Усі ділянки під дачами, садами, гаражами, індивідуальною забудовою пройдуть через судовий конвеєр.
На сьогодні тільки в Балаклавський суд за місяць зайшло 5 тисяч таких позовів.
А там, де можна обійтися без зайвих формальностей, людям просто не «перереєстровують» приватизовані за українськими законами ділянки.
Чи оголошують це землями військового призначення, обтинають колючим дротом і... там починають хазяйнувати якісь до того абсолютно невідомі місцевому люду забудовники.
Наприклад, у Молочній балці віднедавна впевнено почуваються представники оточення Рамзана Кадирова.
Але й це ще не найгірший варіант.
Скажімо, на місці майбутнього торговельного центру в Козачій бухті одна за одною почали «випадково» горіти дачі.
Утім, незважаючи на масове невдоволення містян, проблем із «зачисткою» приватного сектору в Севастополі не виникне.
Як усе відбуватиметься
На обговорення 100-сторінкового «гросбуху» у трьох томах під назвою «Технічний опис генерального плану» виділили лишень пару тижнів.
І при цьому все було обставлено так, щоб скарги та побажання тих, хто потрапляє під «зачистку», виявилися непомітними і неможливими до прийнятття.
Зокрема, у міських газетах Овсянніковим щодо генплану запроваджено жорсту цензуру.
У них не порушуються питання катастрофічних наслідків цього документа, нічого там не згадують і про те, що сам цей умовний «план» є настільки умовним, що москвичі під час його підготовки навіть не подбали про правильні назви вулиць чи нанесення усіх позначень на кадастрову карту.
Не кажучи вже про те, що архітектурну ситуацію у Севастополі там чомусь зафіксовано станом до 2010 року.
Певно, щоб легше було позбавляти тисячі людей законного права власності.
«Ознайомлення» з генпланом, як і подальші «громадські обговорення» (котрі, до речі, не мають жодної сили, оскільки нові правила забудови затверджуються не референдумом, а винятково окремим рішенням міських «законодавчих зборів», де про опозицію ще й до війни ніколи не чули, а тим більше зараз) не інакше як фіктивними назвати не можна.
Приходити дивитися, куди потрапив той чи інший будинок, можна було тільки в робочий час у строго відведених місцях, а записувати власні побажання — від руки у паперових журналах, про подальшу долю яких можна тільки здогадуватися.
Враховуючи ж, що «закодавчі збори» Севастополя повністю підконтрольні провідному місцевому девелоперу Олексію Чалому, тому самому, чиї «тітушки» взимку 2014-го починали в місті російсько-українську гібридну війну, результати кінцевого голосування можна вже тепер передбачити з точністю до 100%.
Принаймні Овсянніков твердо заявляє: основна концепція нового генплану не переглядатиметься і, власне, від московсього генплану він не відовлятиметься. А міг би...
Хоча, хіба що, суто теоретично.
«Законодавчі збори» теж можуть відмовитися від ганебного голосування. Суто теоретично.
Після затвердження генплану діятиме дуже проста схема:
1. Проект реконструкції району згідно з генпланом.
2. Постанова про знесення будівель.
3. Припис.
4. Суд (проте суди непомітно вже почалися — див. вище).
5. У кращому випадку, відшкодування вартості за прийнятною ціною (якщо вийде домовитися із забудовником).
6. У гіршому — вилучення, поєдане з «викупом» ділянки і будівлі на ній за копійчаною кадастровою оцінкою.
7. Бульдозери зносять ще вчора чудове житло у супроводі Росгвардії та ряжених «казачків».
Через санкції, колапс туристичної галузі, зростання безробіття, різноматнні обмеження земля у Севастополі постійно дешевшає.
До того ж із початком війни на материкову Україну виїхало 10-20% власників житла. Таким чином, скуповувати потрібні ділянки девелоперам стає все легше і легше.
На що вони розраховують? По-перше, на те, що рано чи пізно «усе налагодиться» і тоді туристи/нові мешканці міста буквально повалять у заздалегіть приготовлені для них багатоповерхові корпуси.
Усі витрати окупляться, а про скандальну «зачистку» приватного сектору на той момент забудуть.
По-друге, користуючись послугами політичного і корупційного «прикриття» федерального рівня, вони беззастережно вірять своїм покровителям у тому, що Севастополь «за будь-яких обставин» назавжди залишатиметься російським.
По-третє, вони знають, що в поневоленого населення відсутні всі механізми легального захисту майна і демократичного тиску на них, як на «чорних» забудовників.
Пасивність севастопольців дійсно вражає. 1-2 тисячі осіб на поки що єдиному мітингу з цього приводу... Й не більше.
Тобто з усіх потенційних жертв московських рейдерів на вулицю того дня вийшов лише кожен сотий, решта ж 99 мовчки чекають на те, як їх «обнімуть» та відселять у кращому випадку десь на околицю.
За повної нестачі щонайменших важелів впливу на ситуацію севастопольці змогли лише написати колективну чолобитну до «царя-батюшки».
Звісно ж, можна ще викласти своїми тілами гігантські літери його прізвища чи намалювати їх на дахах власного, тепер уже тимчасового житла (аби йому було «краще видно із супутника»).
До такої практики «рідні дочки та сини» ВВП, як відомо, в різних закутках його неозорих володінь вдаються постійно.
І в чомусь ці доведені до відчаю чергові жертви середньовічної деспотії під назвою «Російська Федерація», певна річ, не помилятимуться.
Без особистої згоди Путіна жоден Овсянніков чи, тим більше, Чалий ніколи не пішов би на зухвалість із «генпланом».
P. S. Автор наполегливо рекомендує севастопольцям ретельно оберігати свої українські правоустановчі документи. Разом з українськими паспортами.
