Чемпіонат Європи зі стрибків у воду: Ілля Кваша приніс українській збірній перше «золото»

Причин, які спонукали спортивних функціонерів з Європейської ліги плавання дозволити стрибковим дисциплінам вільний політ, багато.

 

Але, не маючи впевненості в наявності «центру тяжіння», котрий би спонукав уболівальників проявляти інтерес до стрибунів у воду, думається, навряд чи б їх випустили в самостійне плавання.

 

Попри те, що вітчизняні стрибуни у воду мають досить багато міжнародних титулів, у самій Україні цей вид спорту до певної міри можна було вважати екзотичним.

 

По суті, окрім чемпіонату країни, що традиційно проходив у столичному басейні ЗСУ, побачити наших водних акробатів у ділі можливостей більше не було. 

 

Чемпіонат Європи, що триває в київському центрі спорту «Ліко», став хорошою нагодою для вболівальників детально познайомитися з внутрішньою кухнею стрибкового господарства, на власні очі поспостерігати за напрочуд складною в технічному, але неймовірно захопливою у видовищному плані дисципліною.

 

Не маючи абсолютно ніякого уявлення про рейтинг інтересу до стрибків у воду, в організаційному комітету ЧЄ вирішили взагалі не стягувати плату за вхід уболівальників до змагальної арени, забезпечивши тим самим максимальний рівень підтримки для українських спортсменів.

 

Починаючи з першого дня турніру, наші збірники постійно виказують захоплення поведінкою глядачів на трибунах ЦС «Ліко», навзаєм відповідаючи їм своїми високими результатами.

 

У перші три дні змагань, коли було розіграно п’ять комплектів нагород, лише в одному виді програми — стрибки з платформи у жінок — синьо-жовта збірна залишилася без нагород.

 

Справжньою ж окрасою перших днів турніру стала боротьба на метровому трампліні серед чоловіків, де за континентальне «золото» змагалося одразу троє чемпіонів Європи.

 

Беззаперечним фаворитом київського ЧЄ «на метрі» називали миколаївця Іллю Квашу, котрий на домашній трамплін виходив у ранзі шестиразового й водночас чинного переможця європейських форумів на цій неолімпійській висоті. 

 

У протистоянні з іменитим німцем Патріком Хаусдінгом — чемпіоном Європи 2014 року — та французом Метью Россе, котрий виграв «метр» у 2015-му, лідеру української збірної довелося непросто.

 

Перш за все, давалося взнаки хвилювання за результат, адже знаному миколаївцю не хотілося засмутити своїх співвітчизників.

 

Зрештою, як відзначив Ілля, саме вболівальники й допомогли йому досягти максимуму, всьоме в кар’єрі виграти золоті відзнаки ЧЄ.

 

«Підтримка глядацької аудиторії зіграла важливу роль. Наприкінці змагань я знав, що йду першим, але розслабитися зміг лише після останньої спроби», — сказав Кваша, котрий випередив най­ближчого опонента більш, ніж на десять балів.

 

У боротьбі за «срібло», що точилася між Хаусдінгом, який, до слова, є найтитулованішим стрибуном на ЧЄ-2017, та Россе, сильнішим, у підсумку, став представник Німеччини.

 

Завдячуючи «золоту» Кваші, що стало першим для збірної України на домашньому турнірі, в медальному заліку «синьо-жовті» зробили вагомий стрибок угору.

 

Після трьох днів в активі української команди — чотири нагороди, три з яких були здобуті колективними зусиллями наших стрибунів.

 

Нагадаємо, що першу медаль — «срібло» — виграли в командних змаганнях Олександр Горшковозов та Вікторія Кесар.

 

Наступного дня 23-річна запоріжанка вже в парі з Станіславом Олефірчиком, змагаючись у змішаних синхронних стрибках тз триметрового трампліна, зробила срібний «дубль».

 

І це при тому, що про свій спільний виступ спортсмени дізналися лише за кілька днів до старту змагань.

 

Іще одна відзнака дісталася молодим Валерії Люлько та Софії Лискун, які свій «синхрон» iз платформи завершили на третій позначці.

 

«Ми неймовірно нер­вували, тому під час одного зі стрибків припустилися дитячої помилки, втративши нагоду виграти «срібло». Надалі ми вже не концентрувалися безпосередньо на стрибках, а більше підтримували одна одну», — пояснила Софія Лискун.