Джерельна для «крутих»: «атошник»-інвалід у Феофанії воює за право напитися води

До демократії нам, українцям, очевидно, ще досить довго йти.

 

Закони писані, мабуть, для «пересічних» громадян країни, але аж ніяк не для «крутих» бізнесменів та «небожителів» при владі.

 

Взяти хоча б законодавчу заборону щодо будівництва будь-якого житла в 100-метровій «зеленій» зоні вздовж води (моря, річки, ставка). Але хто на ту заборону зважає?

 

Скоро вже місця не буде на березі Дніпра чи інших водойм, де у прямому значенні слів зможе ступити нога пересічного українця. 

 

Фактично майже всі сільські (та й не тільки) ставки в державі віддано в оренду, і, як правило, на... 49 років!  Тому половити рибку охочим — зась!

 

І хоча, згідно з договорами, простий рибалка (чи то місцевий, чи зі сторони) має право порибалити, принаймі однією вудкою, аби зловити якийсь десяток карасів, але спробуйте ризикнути — новоспечені господарі та їхнi охоронці-посіпаки облають i пообіцяють у тому ставку залишити назавжди.  

 

Наприклад, на Черкащині в селі Княжа Криниця господарюють саме такі орендарі. 

 

Або ось найсвіжіша історія зі столичних передмість. Повідав її, зателефонувавши до редакції «УМ»,  50-річний офіцер Віктор Орендовський, який втратив на неоголошеній війні ногу.  

 

Він —  один  із героїв книги «Нескорені» Валентини Розуменко, з рук Президента Петра Порошенка отримував нагороду.

 

Дер­жава дала йому квартиру в ЖК «Кришталеві джерела» — неподалік Феофанії. Загалом там нещодавно отримали помешкання три інваліди-«атошники» і 24 сім’ї загиблих воїнів.

 

Чоловік, який через обставини вимушений в основному пересуватися машиною, наразі не має можливості потрапити своїм транспортом до бювету, аби набрати води.

 

«Ситуація до болю смішна, — розказує Віктор Олексійович. — Без ноги подолати навіть 300 метрів нерівної рельєфної місцевості — для мене непросто. Мені треба 20 хвилин, щоб я дошкутильгав i набрав дві п’ятилітрові ємності води».

 

А все через те, що недалеко від  Пантелеймонівського собору при в’їзді у парк Феофанія, на території якого є джерело святого Михайла з чудовою водичкою, поставили шлагбаум.

 

Під’їжджаю на своїй машині, кажу охоронцям: «Дайте спуститися 300 метрів із гірки. Машину поставлю за 30 метрів від бювету й нікому не заважатиму».

 

Але охорона лише: «Нєльзя, нєльзя!», треба, бачте, якусь фантомну перепустку.

 

Не допомагає ні посвідка УБДШника, ні навіть документ, що засвідчує інвалідність.

 

Але, як запевняє офіцер, шлагбаум не є перепоною для «блатних», які вільно долають «перешкоду». 

 

Віктор Орендовський навіть телефонував директору санаторію «Феофанія» — Ярошенку Ігорю Володимировичу. Той відповів:

 

«Ми самі орендуємо в інституту територію, і я вам нічим допомогти не можу!». «Я поїхав  і в інститут, написав заяву, але відповіді немає, — каже офіцер. — Повірте, що разом із побратимами ми можемо влаштувати показове знесення того шлагбаума. Але не дуже хочеться скандалити. Бо після цього термін «атошник» може  набути лайливого значення. Тому й поводжусь з усіма дуже чемно». 

 

В одних — чемність. В інших — роздуті чинушечно-бюрократичні схеми, недотримання законів, відсутність прояву банального розуміння й співчуття.

 

Очевидно, що до справжніх європейських цінностей нам далеко.