На початку року сільгоспвиробникам відмінили спеціальний режим ПДВ, пообіцявши замість нього ввести спеціальні бюджетні дотації.
У тім числі — пропонуючи часткову компенсацію вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва.
Щоб виробник сільгосптехніки потрапив до заповітного списку, підприємство повинне виготовляти максимум компонентів на території України, у виробництві мають брати участь максимум громадян України, більша частина виробництва має розташовуватись на митній території України.
Сільгоспвиробник отримує часткову компенсацію вартості техніки чи обладнання на безповоротній основі.
Компенсується вартість технічних засобів, придбаних до 1 грудня поточного року.
Техніка, придбана з частковою компенсацією вартості, впродовж трьох років має використовуватися за призначенням і її не можна продавати чи відчужувати.
Якщо сільгоспвиробник порушить це правило, його змусять повернути отримані кошти і позбавлять права отримувати державну компенсацію на 3 роки.
Міністерство економічного розвитку і торгівлі затвердило і оприлюднило перелік із 40 вітчизняних підприємств, закупівлю агротехніки яких частково компенсують iз держбюджету.
До переліку підприємств, вартість техніки яких компенсуватимуть, зокрема, увійшли Харківський тракторний завод, ДП «Південмаш» ім. Макарова», який випускає трактори ЮМЗ, Хорольський механічний завод, завод «Фрегат», Лозівський ковальсько-механічний завод, Карлівський та Херсонський машинобудівні заводи, підприємства «Бердянські жниварки» та інші.
У бюджеті на 2017 рік на зазначену програму загалом передбачено близько 550 млн. грн.
Але виявилося, що, на перший погляд, конструктивне нововведення створює й інші обмеження для сільгоспвиробників.
Особливо тих, у чиїй роботі неможливо обходитися без спеціального обладнання закордонного виробництва, аналогів якому українські компанії не виробляють.
А ще відкрило чергову «дірку в паркані» для зловживань, як це у нас уже традиційно відбувається при використанні бюджетних преференцій.
Наприклад, деякі виробники техніки вже підняли ціну за свої вироби на ті умовні 20 відсотків компенсації, не переймаючись поліпшенням якості власного сільгоспобладнання до рівня зарубіжних.
Тому їхні потенційні покупці-аграрії, які дружать з математикою і здатні правильно оцінювати співвідношення «ціна-якість», поки що доволі скептично ставляться до хитромудрого нововведення.
І воліють мати справу з прагматичними зарубіжними продавцями, не заморочуючись не вельми надійними компенсаційними схемами.
