Замість тюрми — крісло судді: чи спроможне НАБУ впоратись зі скандальним Пасенюком

Після ганебного звільнення Пасенюка вважав, що його «месер» збитий і десь догорає в бур’яні, а сам він, відбувшись переляком (не потрапив до в’язниці, як Зварич), відпочиває в Карпатах і пише мемуари, як «суддя-колядник» писав у в’язниці.

 

Виявилося, що підбитий «месер» Пасенюка вдало приземлився на «аеродромі» під назвою ВАСУ, який він очолював упродовж 2004 — 2011 років.

 

Судді-«механіки» відремонтували «месер», самого ж Пасенюка юридично «відмили» і відправили назад, на «посадку» в крісло судді КС, де він успішно і приземлився менш ніж за півроку.

 

Голова КС Баулін (який разом iз суддею Вдовіченком за порушення присяги ще три роки тому повинен був бути звільненим, згідно з рекомендацією парламенту главою держави) у пожежному порядку своїм наказом вдруге затвердив Пасенюка у статусі «пілота месера» — судді КС.

 

У такий спосіб Пасенюк був «відбілений» у порушенні присяги й отримав можливість піти у відставку з пенсією до 40 тисяч гривень і збереженням суддівської недоторканності. 

 

У липні 2016 року Верховна Рада знову звільнила його, але не у відставку вiдправила, а у зв’язку з досягненням 65 років.

 

Проте любитель гірських лиж не погодився з такою підставою звільнення, бо тоді пенсію йому нараховували б на загальних підставах і він втрачав гарантію недоторканності.

 

Підбитий «месер» Пасенюк знову приземлився на своєму «аеродромі». Звичайно, що ВАСУ не зміг відмовити в «аварійній посадці» колишньому шефу й у квітні 2017 року ви­знав його звільнення незаконним.

 

Пасенюк повторив рекорд Піскуна, який тричі у подібний спосіб потрапив у крісло Генерального прокурора.

 

«Пришестя» Пасенюка в КС може бути третім, хоча у липні йому виповнюється 68 років, а згідно з законом, він міг бути суддею лише до 65 років.

 

Верховна Рада подала апеляцію на рішення ВАСУ до Верховного Суду — наразі очікується його остаточне рішення.

 

Цей приклад (як і необрання до цього часу нового складу ЦВК та інші) яскраво показує, що справа не в Пасенюкові, а в сутності аморальної, деградованої, корумпованої судової системи і такої ж гнилої політичної влади в Україні на чолі з олігархом Порошенком, які функціонують за принципом кругової кастової поруки не здавати своїх, а збитих «месерів-пасенюків» юридично реанімувати, забезпечуючи їм гарантії недоторканності і захмарні пенсії, щоб вони їм вірно прислужували.

 

Щодо підпорядкування собі судової влади, керівників силових відомств, ЦВК, уряду і парламенту, Президент Порошенко, який прийшов до влади завдяки жертовності Героїв Небесної Сотні та загиблих добровольців і військовослужбовців на східному фронті (понад 90% з яких — етнічні українці), будучи кандидатом юридичних наук, більш зухвалий і цинічний, ніж кримінальний «зек-проффесор», тричі судимий за насильницькі й корисливі злочини — втікач Янукович.

Ще в жовтні 2010 року в депутатському зверненні я вимагав від Генпрокурора Пшонки порушити кримінальну справу щодо суддів КС, які, перевищивши свої повноваження і привласнивши компетенцію парламенту, змінили Конституцію, чим у злочинний спосіб сприяли Януковичу в захопленні й узурпації державної влади, що було зроблено під його тиском та матеріальним заохоченням суддів.

 

Пшонка не відреагував на моє звернення.

 

У березні 2014 року за рішенням парламенту Генпрокуратура порушила кримінальне провадження за фактом винесення завідомо неправосудного рішення КС (ст.375 КК) і вчинення дій, спрямованих на повалення конституційного ладу або захоплення державної влади (ст.109 КК).

 

Але до цього часу ніхто з цих суддів до кримінальної відповідальності не притягнутий.

 

Більше того, п’ять iз них (Баулін, Вдовіченко, Гультай, Запорожець, Шаптала) продовжили спокiйно працювати суддями КС.

 

У червні ц.р. закінчується термін повноважень суддів КС Бауліна і Вдовіченка.

 

Такі ж судді, як вони, за таке ж антиконституційне рішення, яке вони ухвалили разом, звільнені парламентом за порушення присяги.

 

А Баулін і Вдовiченко, як це випливає з повідомлень ЗМІ, завдяки позиції Порошенка, зібралися на «заслужений відпочинок» з усіма привілеями, які дає їм відставка.

 

Відповідальність за це повністю лежить на Порошенку і колишніх генпрокурорах Махніцькому, Яремі, Шокіну.

 

Незвільнення Президентом суддів КС, які порушили присягу, фактично паралізувало роботу усього конституційного органу, заявила секретар Громадської ради з питань люстрації при МЮ Тетяна Козаченко. 

«Президент Порошенко, не виконуючи власних зобов’язань, блокує очищення влади і таким чином створює загрозу конституційному ладу в Україні.

 

Глава держави досі не звільнив суддів КС, які порушили присягу, що призвело до узурпації влади Януковичем»,— зазначила голова Громадського люстраційного комітету Олександра Дрік. 

 

Зібрати б їх усіх (суддів, олігархів, політиків, у яких руки в крові й на совісті яких життя Героїв Небесної Сотні, а також тих, хто здав Крим, зрадивши українців і кримських татар) в окремий «штрафбат» і відправити на передову спокутувати гріхи перед українським народом, а за їхнiми спинами поставити «загороджувальний загін» iз покалічених і поранених учасників бойових дій на війні (а не брехливого АТО) з кулеметами...

А повернутися до теми шестирічної давнини змусила публікація екс-першого заступника голови СБУ Віктора Трепака «Чому не тоне Пасенюк? Історія судді, незамінного для чотирьох президентів».

 

У ній Трепак, зокрема, зазначив: «...у депутатському запиті Григорія Омельченка, який він 2011 року спрямував Генпрокурору Пшонці з проханням підтвердити оприлюднені факти про отримання хабарів Пасенюком і вжити належних процесуальних заходів, ішлося про щонайменше чотири епізоди давання Зваричем хабарів Пасенюку протягом 2006—2008 рр.: 30 тис. дол. — за переведення до Львівського апеляційного адміністративного суду і призначення його головою; 120 тис. дол. — за проходження документів на призначення головою суду в секретаріаті Президента; оплата відпочинку, проживання й харчування Пасенюка та його друзів (до 10 осіб) у 2006—2008 рр. на території Львівської області; 140 тис. дол. — за вирішення справи щодо гранітного кар’єру...»

 

Дійсно, 2 грудня 2011 року на сесії парламенту був оголошений і направлений Пшонці мій депутатський запит про порушення кримінальної справи щодо Пасенюка за неодноразове отримання хабарів від Зварича.

 

Зміст запиту був опублікований у пресі та iнтернеті.

 

Зокрема, «Україна молода» опублікувала дві статті під заголовком «Катав Зварич шефа на лижах» (07.12.2011р.) і «Хочу ділянку в Карпатах!» (21.12.2011р.). 

 

Нагадаю факти і обставини, викладені у моєму запиті. 

 

«У червні-липні 2009 року багато ЗМІ, з посиланням на процесуальні документи справи, повідомили про показання Зварича щодо неодноразового давання ним хабарів голові Вищого адміністративного суду України Пасенюку. Зокрема, вказувалось на факт передачі Зваричем Пасенюку хабара у сумі 140 тисяч доларів США, які Зваричем були отримані від голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду Черепія. 

 

За вказівкою тодішнього заступника Генпрокурора Кузьміна епізоди давання Зваричем хабарів Пасенюку були виділені в окреме провадження, а потім з ними було пророблено юридичні маніпуляції, щоб справи «похоронити». 

 

Це робилося для того, щоб вивести Пасенюка з-під кримінальної відповідальності, «взяти його на гачок» і використовувати у політичних та бізнесових цілях. До порушення кримінальної справи проти голови ВАСУ не дійшло — за нього заступилися впливові члени Партії регіонів. Після обрання Януковича Президентом Пасенюк вдруге очолив Вищий адмінсуд, який вирішує долю виборів, мітингів і всіх взаємовідносин громадян з владними інститутами.

 

28 листопада 2011 р. телеканал ТВі у програмі «Знак оклику» на документальній основі оприлюднив детальну інформацію про одержання Пасенюком хабарів від голови Львівського апеляційного адміністративного суду Зварича.

 

У телепередачі зазначалося, що у протоколах допитів Зварич власноручно засвідчив таке: «У жовтні-листопаді 2008 року, виконуючи вимогу голови Вищого адміністративного суду України, я привіз Пасенюку 140 тисяч доларів США, які передав йому в конверті жовтого кольору в його службовому кабінеті по вулиці Московській, 8 у Києві, повідомивши йому, що це гроші по справі гранітного кар’єру, про які я доповідав йому біля Мукачева влітку-восени 2008 року. Він сказав, що йому все зрозуміло, забрав зі столу конверт і поклав у стіл. Після чого я вийшов з кабінету, а гроші з конвертом залишилися у Пасенюка».

 

Зварич вказав і на інші факти передачі ним грошей Пасенюку та розповів, що неодноразово оплачував відпочинок Пасенюка у Львівській області:

 

«Взимку 2006-2007 років, виконуючи вказівки Пасенюка, я зустрічав його та організовував відпочинок у с. Славське Сколівського району Львівської області, де він катався на лижах разом зі своїми друзями та проживав на базі «Динамо», а я оплачував усі їхні витрати, пов’язані з відпочинком. Зимою 2007-2008 року Пасенюк також відпочивав у Славському».

 

На допиті 5 травня 2009 р. Зварич зазначив:

 

«На продовження показів, даних мною 30 травня 2009 р., бажаю дати покази з приводу призначення мене на посаду голови Львівського апеляційного адміністративного суду України. Під час поїздки на з’їзд суддів України восени 2005 р., перебуваючи в одному купе поїзда Львів — Київ № 92, я поділився своїми планами з начальником територіального управління ДСА України у Львівській області Тертичним. Під час нашої розмови Тертичний сказав мені, що є другом Пасенюка, з яким він може переговорити відносно мене та повідомить мене про наслідки розмови.

 

Він сказав мені, що якщо йде мова про те, що мене, крім судді, призначать головою апеляційного суду, то я повинен підготувати для цього гроші. Суму він не уточнював, просив, щоб я визначився, що я можу запропонувати. На моє питання, чи це обов’язково, Тертичний відповів, що в іншому випадку розмови з Пасенюком не буде, а також я повинен і його, Тертичного, також матеріально віддячити. Я повідомив йому, що в мене є мої власні 30 тис. доларiв США.

 

Виконуючи умови, в які я був поставлений Пасенюком та Тертичним, весною 2006 року я переговорив з Тертичним, який повідомив мене, що домовився з Пасенюком про мій приїзд у Київ для вирішення питання подання моїх документів на посаду голови суду. При цьому він мені сказав, щоб я взяв з собою гроші для Пасенюка, та запитав мене, яку частку грошей я передам йому, за те, що він принципово узгодив моє призначення на посаду голови суду.

 

Весною 2006 р. я взяв 30 тис. доларів США, з яких 5 тис. доларів США передав Тертичному на його вимогу. Гроші при передачі знаходились в конверті по 100 доларів кожна банкнота. Тертичний взяв передані мною йому гроші та підтвердив інформацію, що тепер я можу їхати до Пасенюка та передати Пасенюку гроші та узгоджувати питання вже з ним.

 

У домовлений день весною 2006 р. я приїхав у Київ і прийшов у Вищий адміністративний суд. Перед цим 25 тис. доларів США я помістив в конверт в пачках по 10 тис. доларів США в двох упаковках та 5 тис. доларів США в одній упаковці, купюрами по 100 доларів США.

 

Конверт з грошима в сумі 25 (двадцять п’ять) тис. доларів США я передав безпосередньо в руки Пасенюку в його службовому кабінеті на його вимогу за те, що він направить подання про призначення мене на посаду голови апеляційного суду. Долари, які я йому передав, він поклав у робочий стіл.

 

При цьому Пасенюк зазначив, що на посаді голови я повинен чітко виконувати його вказівки, які стосуються конкретних справ, у випадку його приїзду у Львів чи іншу західну область, займатися організацією його відпочинку та його друзів, співпрацювати з його другом Тертичним, пам’ятати, що одноразова дача грошей на посаду голови — це не вирішення питання, періодично потрібно привозити гроші, які потрібні йому на різні організаційні потреби.

 

Через деякий час, попередньо узгодивши по телефону, я приїхав до Пасенюка, щоб вияснити ситуацію з моїм призначенням на посаду голови суду. Пасенюк прийняв мене у своєму службовому кабінеті і сказав, що є певні труднощі з проходженням моїх документів і йому потрібні додаткові кошти, а саме 100 тис. євро, після чого він знову займеться скеруванням моїх документів. 

 

Після цієї розмови я зустрівся зі своїм однокурсником Павленком, який на той час займався бізнесом, був генеральним директором страхової компанії «Універсальна», та попросив його позичити 100 тис. євро на вирішення моїх особистих питань, пов’язаних з моїм призначенням на посаду голови апеляційного суду, що саме таку суму в мене вимагиє Пасенюк. Павленко сказав мені, що постарається мені допомогти, дати мені свої особисті, з його рахунку, гроші, але не в євро, а в доларах США еквівалентно до євро.

 

Пройшов якийсь час, і Павленко передзвонив мені та сказав, що я можу приїхати в Київ, в його офіс, який знаходиться в кінці вул. Орлика, і взяти обумовлені гроші. Літом 2006 р. в кабінеті офісу Павленка я отримав в конверті 130 тис. доларів США. Гроші були в упаковках по 10 тис. у стодоларових купюрах. З конверта я витягнув одну упаковку, а саме 10 тис. доларiв США, після чого по телефону домовився з Пасенюком, щоб він мене прийняв. Узгодивши з ним годину, я прийшов у Вищий адміністративний суд, у приймальню до голови суду і був ним прийнятий. В кабінеті голови суду на вимогу Пасенюка я передав йому 120 тис. доларів США в конверті жовтого кольору, який він взяв і поклав у шухляду стола.

 

У листопаді 2006 р. я був призначений на посаду голови Львівського апеляційного адміністративного суду. Зимою 2006-2007 рр., виконуючи вказівки Пасенюка, я зустрічав його та організовував йому відпочинок в с. Славське, де він катався на гірських лижах разом зі своїми друзями та проживав на базі «Динамо», а я оплачував всі їхні витрати, пов’язані з відпочинком.

 

Зимою 2007-2008 р. Пасенюк знову відпочивав у с. Славське зі своїми численними друзями, проживав на базі «Динамо», катався з ними на гірських лижах, а я оплачував їхні витрати за відпочинок. Так як це вимагало значних витрат, тому я просив Косенка допомогти мені в організації цих турів Пасенюка. Косенко мені допоміг в організації транспорту, часткової оплати проживання друзів Пасенюка, закупівлі продуктів та відпочинку.

 

Саме в цей час, у присутності Косенка, Пасенюк дав мені вказівку знайти для нього земельну ділянку в Карпатах, це могла бути закинута база відпочинку з метою будівництва там готелю та заняття бізнесом.

 

Організовуючи зимові відпочинки Пасенюку і його друзям, яких було біля 10 чоловік (одні приїжджали, інші від’їджали), я ніс особисті матеріальні затрати за їх відпочинки, оплачуючи гроші за проживання директору бази «Динамо» пану Володимиру. В цьому мені частково допомагав Косенко. Коли ж Пасенюк поселився в приватному готелі на в’їзді в с. Славське біля «Смерекової хати», то мені оплачувати допомагав Кушнерик.

 

Зимою 2008 р. я зустрічав та поселяв Пасенюка з його друзями, які приїхали відпочивати та кататись на гірських лижах у Карпатах, попередньо в готелі «Жорж» Львова разом з Улицьким, а пізніше в с. Славське. Саме в цей приїзд Пасенюк повторив свою вимогу про підшукання йому земельної ділянки в гірськiй курортній місцевості Карпат з метою побудови готелю біля гірськолижного витягу з хорошою розвиненою інфраструктурою...

 

Я усвідомлював, що в разі невиконання вимог Пасенюка я можу позбутися посади голови апеляційного адміністративного суду, а в разі незрозумілої реорганізації апеляційного суду то, можливо, і посади судді, так як не буде самого апеляційного суду. У зв’язку з цим я повинен був або знайти та організувати Пасенюку оформлення земельної ділянки на ту особу, яку він вкаже, або надати йому гроші на покупку цієї земельної ділянки в курортній місцевості Карпат». 

 

Коментуючи оприлюднені у засобах масової інформації факти щодо одержання хабарів від Зварича, Пасенюк зазначив: «Груба фальсифікація. Зварич не підтверджував подібних «фактів» ні на слідстві, ні в суді. А якщо припустити, що такі показання є, то отримані вони були під тиском, із застосуванням погроз та обіцянками свободи». В іншому випадку, відповідаючи на твердження журналіста про те, що «є відповідні протоколи допитів Зварича», Пасенюк відреагував : «Ну так що, що є?!». 

 

Мною також була отримана інформація, що у ході розслідування кримінальної справи з обвинувачення Зварича слідчими Генпрокуратури та оперативниками СБУ були здобуті як оперативні матеріали, так і процесуальні докази про неодноразове одержання Пасенюком хабарів від Зварича, які були достатніми для порушення кримінальної справи щодо Пасенюка. Факти отримання Пасенюком хабарів від Зварича також були зафіксовані в оперативній справі СБУ. 

 

Незважаючи на численні повідомлення ЗМІ про факти давання Зваричем хабарів Пасенюку (що, відповідно до вимог КПК, є приводом для порушення кримінальної справи), Генпрокуратура жодного разу офіційно не повідомляла про процесуальні рішення, які по них було прийнято.

 

У запиті я звернув увагу Пшонки на непоодинокі випадки нереагування керівництвом Генеральної прокуратури на публікації у пресі та мої депутатські запити про злочини, вчинені високопосадовими особами державної влади. Відповідно до повноважень народного депутата, я вимагав від Пшонки порушення кримінальної справи щодо Пасенюка за фактами неодноразового отримання ним хабарів від Зварича, оприлюднених у ЗМІ.

 

Через деякий час iз Генпрокуратури надійшла відповідь, що запит перевіряється і про результати його перевірки мене буде проінформовано. Але про кінцеві результати перевірки та які були прийняті процесуальні рішення, відповіді я так і не отримав.

Віктор Трепак у публікації наголосив, що він: «...стояв біля витоків справи Зварича, здійснював оперативне супроводження її розслідування і може підтвердити, що слідчі «працювали» по Пасенюку. Вони були переконані в тому, що розслідування в цій частині має судову перспективу. Однак цього не сталося. За вказівкою керівництва ГПУ з матеріалами, які стосувалися Пасенюка, було пророблено юридичні маніпуляції — їх було виділено в кілька окремих справ і спрямовано для розслідування до прокуратур західних областей.

 

Крім того, один із заступників Генпрокурора відкликав постанови слідчих про проведення необхідних експертиз за цими матеріалами. Зрозуміло, що таке рішення керівництво ГПУ не могло ухвалити без вказівки з самого верху. Вважаю, що нині є всі можливості для того, щоб «реанімувати» ці справи і провести їх повне, всебічне, об’єктивне розслідування, встановивши істину і поставивши в них правову крапку. Як на мене, у цьому має бути зацікавлений і сам Пасенюк, оскільки тоді він спростовував би цю інформацію». 

 

Опубліковані у ЗМІ відомості, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, згідно з вимогами КПК, повинні бути обов’язково внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а орган, якому підслідний злочин, зобов’язаний розпочати розслідування.

 

Відповідно до вимог чинного законодавства, розслідування злочинів, передбачених ст. 368 КК України (одержання хабара), вчинених суддями (головами судів), є виключною компетенцією і підслідністю НАБУ.

 

У ЗМІ я не зустрічав офіційного повідомлення НАБУ про початок розслідування за фактом одержання хабарів Пасенюком, викладених у публікації Трепака та у моєму депутатському запиті від 2 грудня 2011 року.

 

Тому 31 травня я направив директору НАБУ Артему Ситнику заяву про кримінальне правопорушення, що має ознаки злочину, передбаченого ч.3, ч.4 ст.368 (одержання хабара, повторно, в особливо великих розмірах, службовою особою, яка займає особливе відповідальне становище), вчиненого колишнім головою ВАСУ Пасенюком. 

 

Відповідно до вимог ст. 214 КПК, заява повинна бути НАБУ невідкладно (але не пізніше 24 годин) зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, до нього внесені відомості, які містяться у публікації Віктора Трепака та у моїй заяві і депутатському запиті ще від 2 грудня 2011 року щодо отримання неодноразово хабарів колишнім головою Вищого адміністративного суду України Пасенюком.

Подивимося, чи здатне НАБУ збити «месер» Пасенюка і посадити його на «аеродром» у Менській колонії, де сидів його підлеглий «колядник», а разом з Пасенюком — «приземлити» і колишніх генпрокурорів Махніцького, Ярему і Шокіна та суддів Конституційного Суду, які своїми антиконституційними рішеннями сприяли Януковичу в захопленні й узурпації влади, що призвело до тяжких наслідків і людських жертв під час Революції гідності і стало однією з причин російської воєнної агресії проти України, яка уже забрала життя понад десяти тисяч українців, більш ніж тридцять тисяч отримали поранення, майже два мільйони громадян стали біженцями-переселенцями, був анексований Крим і окупована частини Донбасу.

 

Також побачимо, чи спро­можне відомство Ситника (його підслідність) порушити кримінальне провадження щодо Порошенка, який ще три роки тому повинен був звільнити суддів КС Бауліна і Вдовіченка, але цього не зробив, грубо проігнорувавши постанову Верховної Ради України, що має ознаки посадового злочину.

 

Керівники держави і правоохоронних органів повинні пам’ятати, що за скоєне зло рано чи пізно доведеться відповідати, якщо не особисто, то дітям, онукам і навіть правнукам до «сьомого коліна».

 

Не забувайте, що трапилося з Януковичем і його молодшим сином Віктором. У вас також є діти й онуки...

 

«За все в житті платити треба: що ти посієш — те й пожнеш. Господь завжди все бачить з неба, Його очей ти не минеш...»

 

Окрім земного, є ще й Суд Божий, куди б ви не втекли (від себе не втечеш). 

 

Наші пращури — орії-руси залишили нам і нашим нащадкам давню мудрість: «Життя нічого не дає дарма, і всьому, що дається долею, таємно визначена своя ціна».