У столичному Національному музеї літератури України відкрився перший Фестиваль книжкової ілюстрації «Український родинний млин» (триватиме до 20 червня), де представлено роботи 16 художників з усіх куточків України, які працюють у різних стилях, напрямах, техніках.
У представлених роботах (а їх 50) продемонстровано цілий «зріз» української ілюстрації.
Хоч заявок на участь у мистецькій події було дуже багато, але чимало претендентів, дізнавшись, що тематика суто українського напрямку, розчаровано відповідали:
«Шкода, але в мене немає потрібних робіт». Тож мета виставки — не лише показати сучасну книжкову ілюстрацію як незалежний вид образотворчого мистецтва, а й популяризувати саме його український напрям. Експерти відібрали кращі з кращих доробків. Заявки надходили і від ще недосвідчених студентів, і від ілюстраторів-«зубрів».
Переважна кількість виставкових експонатів використані в книжках.
«Є дуже багато виставок скульпторів, робіт «звичайних» художників, але ж книжкова ілюстрація — дуже великий і вагомий напрям в образотворчому мистецтві, котре також заслуговує на свій виставковий простір, — переконана організатор виставки Ірина Бендеровська.
— Крім того, це буде територія, де відбуватимуться творчі зустрічі з колегами, ілюстраторами, які вже чогось досягли й щось можуть якісно, доступно донести початківцям: як себе «створити», як бути брендом, як продавати, як розвивати свою творчість, як реалізувати та добитися того, що ти сам хочеш, як творча особистість».
Також організатори намагалися створити таку платформу, яка б не була банальною виставкою («прийшли й подивилися»), а щоб до неї долучалися спонсори, видавництва, видавці, котрі замовляють ілюстраторам роботу.
Також сподіваються «дорости» то того рівня, щоб до них зверталися й зарубіжні видавництва для співробітництва з книжковими художниками.
Тому організатори намагалися створити творче середовище саме цього напряму та розвивати його надалі.
«Маючи десятирічний досвід роботи за кордоном, пересвідчилася, що багато художників в Україні розділені. І це сумно, адже в Європі є нормальною практикою те, коли всі творчі люди «френдяться», «списуються» й спілкуються. Навіть «перекидають» один одному замовлення, якщо самі не встигають щось зробити. Повинна бути команда! — розповідає «УМ» Очередько Катерина, яка брала участь у відборі робіт на виставку.
— В Європі, Америці є навіть з’їзди ілюстраторів. Тож головне — можливість переймати досвід. Українська ілюстрація живе, розвивається й «Книжковий Арсенал» показує, наскільки в нас талановиті й цікаві художники».
А директор видавництва «Самміт книга» Іван Степурін додає:
«Для видавців дуже важливо розуміти, що є люди, які прекрасно малюють й є чудовими ілюстраторами — особливо для дитячої книги. Адже великий відсоток успіху книги — це ілюстрації».
Як з’ясувалося в перші ж дні роботи виставки, — ідея виявилася настільки «смачною» й затребуваною, що Центр української культури й мистецтва звернувся до організаторів і запропонував провести у грудні ще ширшу аналогічну виставку на Контрактовій площі, надаючи художникам-ілюстраторам увесь перший поверх приміщення.
