Боротися з нелегальним азартним бізнесом в Україні можна лише одним способом — встановленням жорсткого контролю з боку держави.
І поки держава в цьому питанні буде податливою, сотні тисяч українців програватимуть свої гроші невідомо кому, а мільярди гривень податків, які можна було б направити на соціальні та військові потреби, зможуть годувати кримінальних бариг.
Влада безконтрольного азарту
Україна неухильно перетворюється на одне велике казино.
Переконатися в цьому може практично будь-який житель країни, просто вийшовши на вулицю — на кожному розі його чекають різноманітні «національні лотереї» та інші «золоті кубки», де під виглядом легальних державних лотерей процвітає протиправний азартний бізнес.
Тут вам наллють пиво після дозволеного часу, дозволять палити (незважаючи на законодавчу заборону) і навіть не запитають у вас паспорта (якщо ви виглядаєте молодшим 18), коли пропонуватимуть пограти в одну з численних псевдолотерей на закордонних серверах.
Звична картина — поряд із подібними закладами практично повсюдно виростають «обмінники» та ломбарди, щоб українець, який програвся, завжди міг щось закласти, хто — своє, а хто — вкрадене, або обміняти насилу відкладені кілька «баксів».
А іноді й не кілька, адже часто трапляється, коли для того, щоб продовжити гру, люди залазять у кредити, продають машини і квартири.
Карти, гроші, українська політика
Інший приклад — карткові ігри на гроші. Днями журналісти програми «Секретний фронт» на ICTV підготували непоганий сюжет, викладені в якому факти свідчать про те, що в Україні цей вид азартних ігор процвітає, його кришують «авторитети» з місць позбавлення волі.
Спираючись на коментарі слідчих, експертів-криміналістів і навіть колишніх ув’язнених, автори програми детально розкривають усю таємницю цього кримінального бізнесу, показують, скільки мільйонів у ньому крутиться, розповідають, чому людям, які сіли грати зі злодіями, годі сподіватися на виграш.
Як приклад наводять випадки, коли люди, програвши бандитам, змушені продавати нажите майно і навіть іти на злочини, щоб повернути картковий борг.
Пояснюють автори сюжету й те, чому карткові ігри такі цікаві криміналітету — мовляв, справжній злодій ніколи не займатиметься легальним бізнесом, це суперечить «кримінальним поняттям». А оскільки азартні ігри в нас заборонено законом, значить, для злодія вони — «саме те».
Дуже бентежить лише висновок, який роблять автори сюжету, посилаючись все на тих же експертів — що панацеєю може стати... легалізація азартного бізнесу. Мовляв, у такому випадку злодії та бандити втратять до нього інтерес.
Такий спосіб боротися з азартними іграми — це все одно, що лікувати кашель героїном, як практикували раніше.
Кашель-то, може, й вилікуєш, але «підсядеш» так, що краще б уже все життя хворів на бронхіт. Кумедно виглядає цей експертний висновок і на тлі того, що, як кажуть самі автори сюжету, грати в карти в підпільних казино, організованих кримінальниками, дуже люблять деякі українські політики.
Так і напрошується питання: чи не вони підказали експертам вихід із легалізацією?
Тим часом корінь вирішення проблеми азартних ігор набагато глибше — в усвідомленні державою своєї відповідальності перед суспільством і взяттям під жорсткий контроль (у даному випадку — встановлення жорсткої заборони) всього, що пов’язано з цим бізнесом.
Якщо взяти приклад із криміналітетом і грою в карти на гроші, то помилка авторів сюжету в тому, що вони звинувачують у всьому «зону», ретранслюючи при цьому позицію багатьох українських політиків (і навіть міністрів, згадаємо ескападу очільникf одного з силових відомств про «голі дупи»).
При цьому абсолютно забуваючи, що саме держава є відповідальною за те, щоб у пенітенціарних закладах люди виправлялися, а не набиралися злодійських звичок.
До того ж абсолютно очевидно, що саме у сфері відповідальності держави — припинення всіх видів незаконної діяльності, і зокрема — карткових ігор на гроші, тим більше в місцях, які через певні особливості вона контролює набагато ретельніше, ніж інші.
Недовга перемога і подальша державна неміч
Що стосується питання легалізації азартних ігор у цілому, то слід нагадати, що таке в нашій країні вже було до 2009 року.
В умовах відсутності контролю з боку держави вільне функціонування азартних ігор призвело до жахливих наслідків — крім безлічі гральних закладів, де програвали гроші мільйони українців, гральні автомати було наставлено буквально всюди — від кафе і магазинів до кіосків, площа яких ледь дозволяла їх встановити, стояли вони навіть просто неба.
Грали всі — від малого до великого, рівень лудоманії в суспільстві просто зашкалював. А відповідно, «злетіла» й крива злочинності — щоб відігратися, люди йшли на крадіжки, грабунки та інші злочини.
Тому закон «Про заборону грального бізнесу в Україні», прийнятий у 2009 році, був радикальним, але дуже правильним із точки зору здоров’я суспільства заходом, який вжила держава.
Вжила, незважаючи на дикий опір із боку криміналітету, бізнесу і низки політиків, які зубами чіплялися за дармову годівницю.
Іншим абсолютно правильним рішенням держави був дозвіл у 2012 році відповідним законом лотерейного бізнесу, як «лайт»-альтернатива «важким» із точки зору залучення людей азартним іграм.
Такий підхід практикують у багатьох цивілізованих країнах, де розуміють, що людському азарту, хай там як, потрібен вихід.
Але от далі в Україні, на відміну від цивілізованих країн, стався збій.
Річ у тім, що прийнятий закон «Про державні лотереї» передбачав, що регулятор лотерейного ринку, Міністерство фінансів, розробить до нього «правила» для операторів ринку — ліцензійні умови, з одного боку, регламентуватимуть кожен з аспектів випуску лотерей, з іншого — пропишуть механізми контролю операторів із боку держави.
Але Мінфін от уже п’ять років ігнорує вимогу закону, що рівнозначно неформальному існуванню незаконного азартного бізнесу.
І останній цим дозволом, звичайно ж, користується. Сьогодні за відсутності контролю з боку держави — під виглядом дозволених нібито державних лотерей — процвітає нелегальний азартний бізнес.
Знову заклади ростуть, як гриби, знову хвороба лудоманія, як рак, вражає українське суспільство.
Підробка під ліцензійні умови
У травні 2017 року на сайті Мінфіну нарешті з’явилися довгоочікуваний проект ліцензійних умов і постанова Кабінету Міністрів про їх затвердження.
На перший погляд може здатися, що держава раптом відчула себе державою, згадала про свої обов’язки й після довгих п’яти років ігнорування ситуації з тіньовим азартним бізнесом нарешті вирішила навести в цій галузі лад.
Але вивчення цього документа дозволяє зробити висновок, що ситуація лише погіршиться.
Не будемо детально зупинятися на положеннях проекту ліцумов, їх детальний розбір представлено у статті «Ліцензійне підтасовування: під кого Мінфін готує умови для лотерейного ринку».
Спробуємо розібратися, хто є можливим бенефіціаром саме такого тексту цього документа.
Перш за все, слід нагадати сьогоднішній розклад на лотерейному ринку.
Він представлений лише трьома операторами — компанією «УНЛ» (формально записана на молодого велотренера з Тернополя, але по факту, як пишуть ЗМІ, її власником може бути товстосум-нардеп Олександр Третьяков із президентської фракції), «М.С.Л.» (власники — кіпрський бізнесмен Маркос Шіапаніс та українець Георгій Ложенко) і «Патріот» (власник — український бізнесмен Олександр Морозов).
Незважаючи на те, що дві останні компанії представили переконливі докази відсутності відносин із Росією, у травні 2017 року проти них знову було продовжено санкції.
Цікаво, що формальною причиною внесення до списку санкцій компанії «М.С.Л.» став нібито лист 5-річної давнини Георгія Ложенка на адресу Мінфіну, в якому він, описуючи можливість залучення за допомогою лотереї грошей на Євро-2012, згадав, що партнером може виступити російський «Альфа-банк».
Преса роздула це, записавши «Альфу» у власники «М.С.Л.» Насправді ж ніякого відношення «Альфа-банк» до структури власності компанії не має, єдині фінансові відносини, які були у двох компаній, — кредитні.
Понад рік «М.С.Л.» намагалася довести свою правоту у Вищому адмінсуді, але справу постійно переносили, часто через неявку відповідачів.
Восени 2016 року СБУ навіть формально відмовилася від своїх претензій до компанії і вирішила попросити РНБО скасувати санкції.
Але, як бачимо, прийшов травень 2017-го, і компанія знову в списку санкцій.
Кому вигідний такий стан справ — очевидно.
Раніше преса писала, що робиться це з подачі згаданого нардепа з фракції БПП, який, витиснувши з лотерейного ринку конкурентів, сьогодні є там повним монополістом.
Вигідна йому й ситуація з відсутністю контролю з боку держави, адже «УНЛ» нормально почувається, підписуючи договори з компаніями, які організовують тіньовий азартний бізнес.
А відсутність адекватної реакції з боку держави на ці факти свідчить лише про одне — хтось у високих кріслах задумав перетворити Україну на одне величезне казино.
Буде дуже шкода, якщо це виявиться правдою.
Ось і виходить, що сьогодні головна проблема — це відсутність належного контролю на ринку лотерей, невирішення якої призводить до підміни моральних цінностей у суспільстві, втрати мільйонних надходжень до держбюджету, розгулу криміналітету та корупції.
Хотілося б, щоб знайшлися чиновники, які зможуть зрозуміти всю утопію цієї ситуації і зважитися за підтримки суспільства на рішучі дії.
