У невеличкому французькому містечку Баньйоль, що в Нормандії, є відомі бальнеологічні курорти, до них упродовж року з’їжджається в десятки разів більше люду, ніж там проживає.
Та фішка в тому, що перед одним із старовинних замків Баньйоля поруч із французьким прапором майорить український, і місцеві його чітко ідентифікують з Україною, а якщо точніше — з конкретними представниками нашої держави, наприклад Оленою Місталь.
Олена називає себе «київською парижанкою», яка живе у Франції близько 20 років, і це окрема історія, що зовсім не схожа на історію Попелюшки.
У Баньйолі Олену поважають за енергійність і тактовне ставлення до людей, їхнiх традицій та країни, де вона має честь жити і працювати.
У Парижі її шанують, бо завдяки пані Місталь діє українська школа при Українському культурному центрі.
Сюди ходять близько сотні дітей заробітчан, дипломатів, дівчаток i хлопчаків від змішаних шлюбів. Закінчивши її, випускники отримують атестат про середню освіту, що дає їм право вступати до вишів України.
Учителька за фахом, Олена Місталь багато років практично втілювала власні мрії у реальні справи, і від того запрацювала не лише школа, а й народилося кілька великих проектів, наприклад «Артистичний експрес»; навчання у Франції українських турменеджерів, офіціантів, рестораторів; професійна співпраця між нашим бальнеологічним Хмельником i Баньйолем.
Причому, завдяки дипломатично-бізнесовим талантам Олени Місталь, проекти ці на 70 відсотків оплачує французька сторона, на 15% — Молдова і на 15% — Україна.
Про один із них і розповімо, послухавши його учасницю Альону Тарасову.
«Імпресіонізм очима українців» — так називається проект, що пропонує нашим художникам приїхати на два тижні до Франції, аби, набравшись вражень від усього побаченого, емоційно вихлюпнути їх на пленері.
Останнього разу зібралася група з 18 охочих, серед яких були переважно профі, кілька аматорів i фотохудожник із різних куточків України.
Після двох днів у Парижі з розкішними образотворчими виставками, екскурсіями Олена Місталь запропонувала їм заглибитися в унікальну атмосферу Нормандії та пожити у справжньому старовинному домі — Замку мистецтв.
Його подружжя Місталь викупило кілька років тому, ремонтує власним коштом (ще не до всіх спалень підведено електрику, тому часом запалюють свічки), та попри це господарі гостинно приймають тут письменників, артистів, журналістів.
Творчий дух Замку мистецтв увібрали всі, хто приїздить сюди за враженнями.
Киянка Альона Тарасова, почувши про ідею «Імпресіонізм очима українців», загорілися проектом.
Вона закінчила Київський університет ім. Т. Шевченка, але спеціальної художньої освіти не має, та вже років вісім кожної вільної хвилини береться за пензель.
Пише олією, активно виставляється на київських мистецьких тусовках, її твори купують поціновувачі, і все ж Альона мріє осягнути потаємні секрети образотворчих геніїв.
Прокидаючись удосвіта в колоритній баньйольській кімнаті з антикварною шафою, Альона щоранку бігла на пленер.
Їй завжди складав компанію народний художник Володимир Козюк із Вінниці, який уже має у своєму доробку кілька художніх альбомів.
За мольбертами просто неба, поглинаючи нормандські красоти, орудуючи пензлями, митці, як виявилося, вчилися один в одного.
Аматорка Альона, наприклад, не підозрювала, що унікально змішує фарби, а маститий Володимир, знаючи тонкощі передачі перспективи, легко пояснював їх Альоні.
До художників долучалася Надія Мірошник із фотокамерою і фіксувала мистецькі дії, навколишні пейзажі, життєві сценки баньйольців.
До слова, місцеві жителі щиро раділи тому, що українські художники — європейці; відверто спілкувалися, незважаючи на незнання французької з нашого боку.
Мінімальний запас англійської все ж дозволив зрозуміти, що французи поволі усвідомлюють: Ukraine не Russia; що пара, яка тут відпочивала з Об’єднаного королівства Великобританії, — ірландці, а не англійці; що Russiain Крим is very bad.
Від злободенних проблем переходили до художніх, і французи стверджували, буцімто їх сучасні майстри забули, що таке імпресіонізм.
Жителі Баньйоля непідробно цікавилися, де й коли буде виставка українських картин.
Можливо, тому що на них були зображені саме вони або їхні будинки та краєвиди, а можливо, це все ж таки був потяг до прекрасного.
І ось день експозиції українських полотен настав. У мерії виставили 130 робіт — таким став доробок «українських імпресіоністів».
Прийшло багато відвідувачів, офіційних осіб, а Олена Місталь із нашими митцями, як і належить, опинилася в центрі уваги.
Мер міста особисто підходив до кожної картини і висловлював свої враження художникові. Один натюрморт і пейзаж одразу купили.
Та, крім, власне, художніх творів, залишилося тепле відчуття духовного споріднення таких далеких і водночас близьких народів.
За умовами проекту дві роботи кожного автора мають залишитися в Замку мистецтв Баньйоля.
Альона Тарасова лишила двох півнів — українських, привезених iз дому, не гальських, та все одно прекрасних.
Додому ж повезла купу вражень із твердим переконанням, що кожна людина — то згусток культури, суть якої залежить від того, як мислить і що творить особистість, ким би за фахом вона не була.
