На цю зустріч Путін «напросився» сам і став першим закордонним лідером, якого прийняв після вступу на посаду президент Франції Еммануель Макрон.
Формальним приводом для поїздки в Париж стало відкриття виставки з нагоди 300-річчя відвідин Франції російським царем Петром І та встановлення французько-російських дипломатичних відносин.
Зустріч у Версалі тривала майже три години. Говорили про ситуацію в Сирії, конфлікт в Україні та про співпрацю Росії та Євросоюзу, а потім ще 40 хвилин відповідали на запитання журналістів. .
Чому Макрон вигнав російських журналістів?
Під час спільної прес-конференції Путін і Макрон не приховували неприязні, навіть ворожості один до одного.
Певне такого ж характеру була й дискусія між ними за зачиненими дверима.
Хоча в розмові з журналістами Макрон підкреслив, що обмін думками з російським лідером вийшов щирим, попри «наявні розбіжності».
Путін заявив, що лідери намагалися знайти спільні підходи до вирішення складних питань.
Стосовно конфлікту на Донбасі французький лідер наголосив, що виступає за якнайшвидшу зустріч у «нормандському форматі» — за участю лідерів України, Росії, Німеччини та Франції.
Макрон визнав, що порушив низку конфліктних питань у «відвертому діалозі» з Путіним, проте не уточнив інших конкретних позицій розмови щодо України.
«Ми маємо знайти рішення, прийнятне і для української, і для російської сторiн задля деескалації конфлікту», — зазначив він i нагадав про важливість виконання Мінських угод.
Путін, у свою чергу, розкритикував європейські санкції проти РФ через український конфлікт.
Щодо Сирії президент Макрон заявив, що «будь-яке використання хімічної зброї відразу ж буде приводом для відповіді» Росії. Відновити мир у Сирії, на думку Макрона, допоможе політичне рішення. Пріоритетним завданням він назвав боротьбу з тероризмом.
Гострий інцидент під час прес-конференції стався, коли Макрон відповідав на запитання щодо виборів у Франції. Кореспондент російського телеканала RT сказала, що в російських журналістів були «певні складнощі» з отриманням доступу до передвиборчого штабу пана Макрона.
«Як ви плануєте вибудовувати відносини з іноземними журналістами?» — поцікавилася вона. Пан Макрон відповів: «У нас прекрасні відносини з іноземними журналістами, якщо вони такими є. Russia Today і (інформаційна агенція) Sputnik — це агенти впливу».
За словами, через це їх не вносили до журналістського пулу кандидата у президенти і просто витурили з виборчого штабу.
Путін не став коментувати цю заяву. А його прес-секретар Дмитро Пєсков пізніше сказав: «Ми не згодні з такою оцінкою».
Переплутав Русь із Росією
Та Путін не був би Путіним, якби не виявив свою імперську нахабність. Заглиблюючись у витоки російсько-французьких стосунків, він назвав королеву Франції Анну, дочку князя Київського Ярослава Мудрого, «русской».
«Не з поїздки царя Петра до Франції почалася історія російсько-французьких відносин, вона має набагато глибше коріння. Освічена французька публіка знає про «русскую» (цитується за текстом прес-служби Кремля. — Ред.) Анну, королеву Франції; молодша дочка нашого великого князя Ярослава Мудрого була дружиною Генріха I і внесла істотний внесок у розвиток Франції, будучи однією із засновниць як мінімум двох європейських династій — Бурбонів і Валуа, — одна з яких досі править в Іспанії», — козирнув знанням історії Путін.
Російська державна пропаганда вже давно зробила «русскім» київського князя Володимира Великого, а тепер «русской» стала і донька Ярослава Мудрого.
1051 року Анна Ярославна, відома у світі як Анна Київська, дочка Київського князя Ярослава Мудрого та шведської принцеси Інгігерди, вийшла заміж за Генріха I, короля Франції, і стала королевою.
Це сталося майже за сто років до заснування селища Москви близько 1147 року, коли Москву вперше згадано в письмових джерелах.
Лише через кілька століть по тому це місто об’єднало навколо себе землі, які ще пізніше склали державу, що присвоїла собі назву занепалої на той час Київської Русі — «Русское» царство чи потім у візантійському звучанні «Россія», «Россійська імперія».
Перейняття назви давньоукраїнської держави є для сучасної Росії приводом для спекуляцій із заявами про ведення своєї історії від давньої Київської держави і тверджень про «російський» (рос. «русский») характер Київської Русі та її діячів.
В адміністрації Петра Порошенка змушені були відповісти на таке перекручування історії.
Заступник глави адміністрації Дмитро Шимків заявив, що російський президент Путін «намагався ввести в оману» французів.
«Анна Київська, королева Франції, з Києва, а не з Москви (Москва навіть не існувала на той час)», — наголосив Шимків.
За його словами, українська громада у Франції бере активну участь у вшануванні пам’яті Анни в Санлісі, де вона заснувала монастир.
А знамените Реймське Євангеліє, яке використовували під час коронацій французьких королів, спочатку було власною книгою Анни з відомої бібліотеки її батька Ярослава Мудрого, великого князя Київського.
Також Шимків зауважив, що потрібно звернути увагу на знак Ярослава Мудрого у формі тризуба. «Вам потрібні ще інші докази походження Анни Київської?» — риторично запитує він.
Підсумовуючи цю зустріч, можна сказати, що французький президент у своїх політичних контактах iз Москвою орієнтується на Анґелу Меркель та її лінію щодо Путіна.
Потрібно підтримувати контакт iз Росією, зустрічатися і мати змогу обговорювати проблеми. Однак це не стане початком чудової дружби.
На відміну від президента США Дональда Трампа, молодий французький лідер уже достатньо зрілий.
Макрон зробив усе і навіть більше, щоб одночасно і залучити Путіна до діалогу, і вказати йому на його місце.
По суті, Макрон просто відсік усі ці нестерпні ігрища кремлівського господаря і нині чітко каже йому, чого від нього хоче.
ДУМКИ З ПРИВОДУ
«Присвоєння» Путіним київської князівни Анни Ярославни викликало щире обурення й жваве обговорення в соціальних мережах. Наведемо лише деякі думки, озвучені у «Фейсбуці».
Оксана Забужко, письменниця:
— Коли Путін на виду в цілої Франції цинічно, як Крим, «віджимає» Анну Київську на баланс РФ, він прекрасно знає свою цільову аудиторію. Чого не можна сказати про українців, які лише дивуються його нахабству, не розуміючи, що зараз — от саме зараз, уже на завтра! — потрібна з цього приводу реакція українського МЗС.
Тому що французи СПРАВДІ не пов’язують ні давнього Києва, ні Руси з Україною, а от із Росією якраз пов’язують. І в академічних i культурних milieux на те працює ціла армія «друзів російської культури», і це й є той дбайливо виплеканий (іще зусиллями НКВС-МДБ-КДБ) фундамент «французько-російської дружби», на якому, дуже значною мірою, держиться сучасна французька «русофонія».
Ірина Геращенко,
народний депутат:
— Ярослав Мудрий — російський князь, а Анна Ярославна — російська князівна?.. А Київ тоді — російське місто, як і Крим — російська вотчина? На кого це розраховано? Окрім, звичайно, внутрішнього користувача, що Русь — це апріорі синонім Росія. Шизофренія, яка має насправді одну мету — виправдати агресію і захоплення українських земель...
Oлексій Курінний,
юрист, громадський діяч:
— Українство вперше так активно й дуже правильно зреагувало на «русскую» Анну Ярославну. Для нас це означає: маємо нарешті на рівні парламенту та Міносвіти відкинути ідею про «трієдіную дрєвнєрусскую народность» (більшовицьку політтехнологію), покінчити з багатовекторністю у вивченні історії у вишах і нарешті визнати декларацією ВРУ чи бодай освітнім циркуляром українців прямими нащадками та спадкоємцями саме Русі й русинів. Можливо, і вживати назву Русь поряд iз назвою України. Є ж Боснія-Герцеговина, то може бути і Русь-Україна. Останнє може здійснити лише парламент.
