Про що мовчить Зеленський. Кому після війни належатимуть ключі від українських надр?
Хоча нам цього прямо ніхто не каже, але ми розуміємо: нас ведуть негативними сценаріями. >>
Закон — не дишло: регуляторна політика в Україні потребує якісних змін
30.05.2017
Головними принципами державної регуляторної політики, як прописує закон, є доцільність, адекватність, ефективність, збалансованість, передбачуваність, а також прозорість та врахування громадської думки.
У нашій державі питання здійснення господарської діяльності на місцях регулюються Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
В своїх основних положеннях, де-юре, державна регуляторна політика в Україні відповідає кращим світовим практикам.
Однак де-факто наявність чітко визначених норм ведення бізнесу ще не є гарантією їх дотримання одним із важливих регуляторів — органами місцевого самоврядування.
Рішення «з-під скатертини»
Доволі часто доводиться бачити кричущі випадки порушення Закону різного рівня радами.
Складається враження, що місцеві представницькі органи або ж не знають про існування Закону, або просто воліють не помічати власного невігластва у прийнятті тих чи інших рішень.
Водночас від їхніх постанов залежать успішність цілого прошарку суспільства — підприємців.
Адже місцева влада регулює бізнес, встановлює обмеження в діяльності, визначає розміри місцевих податків та орендної плати.
Органи місцевого самоврядування ухвалюють свої рішення: без попереднього оприлюднення проектів рішень, без публічних консультацій та обговорень, без урахування зауважень та пропозицій.
І головне — без належного аналізу можливих впливів регуляторного акта.
Багато рішень ухвалюються «з-під скатертини», на закритих засіданнях рад, або ж включаються до порядку денного пленарного засідання в останній «широковмісний» пункт «Інше».
Звісно, всі ці порушення в процедурі ухвалення рішень дають підстави для оскарження їх у судовому порядку. Так і відбувається.
Але важливий момент: суд може визнати, що орган місцевого самоврядування ухвалив акт із порушенням, але не у його компетенції відмінити ту чи іншу постанову.
Ухвала суду щодо того чи іншого акта направляється до органу місцевого самоврядування, який безпосередньо ухвалив рішення, і вже той самостійно має його або зупинити, або скасувати.
І навіть якщо підприємець виграє суд, доведе неправомірність вимог, матиме на руках судову постанову — допоки орган місцевого самоврядування не скасує свого рішення — змушений відповідати і нести покарання (стягнення, штрафи тощо).
Натомість, місцеві представницькі органи за свої протизаконні підзаконні акти жодної відповідальності не несуть.
Адже рішення ухвалюються колегіальним органом, тож пошуки винного видаються неможливими.
Недотримання вимог Закону в Україні має хронічний характер ще від набуття ним чинності у січні 2004 року.
Однак сьогодні проблеми у регулюваннi господарської діяльності суттєво ускладнює процес децентралізації.
Реформа місцевого самоврядування передбачає створення об’єднаних територіальних громад, що матимуть значні повноваження в ухваленні рішень, які встановлюють правила ведення підприємницької діяльності.
Маємо ситуацію, що тепер і представницькі органи об’єднаних громад не матимуть жодних перешкод для порушення регуляторного законодавства. А це, в результаті, лише погіршуватиме умови для ведення та розвитку бізнесу в тому чи іншому регіоні.
Завідомо незаконні рішення не повинні виконуватись
Очевидно, що рішення, ухвалені органами місцевого самоврядування з явними порушеннями, не повинні ускладнювати життя бізнесменів.
Необхідно вносити зміни до законодавства, що стосується господарської діяльності.
Перш за все, звісно, йдеться про Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Передувати змінам має широке громадське, експертне, фахове обговорення ситуації, що склалася у регуляторній сфері, з метою визначення кола проблем, з якими стикаються підприємці в регіонах України.
Результатом мають стати конкретні пропозиції щодо якісного поліпшення законодавства у сфері господарської діяльності в Україні.
Головна проблема зрозуміла вже зараз: закон про засади регуляторної політики має обов’язково містити норму, яка б звільняла суб’єкти підприємницької діяльності від відповідальності за невиконання рішень, ухвалених iз порушеннями процедури.
Завідомо незаконні рішення — апріорі недолугі та не мають виконуватись.
Створення ефективного державного регулювання сприятиме здешевленню ведення підприємницької діяльності.
Це, у свою чергу, покращить інвестиційний клімат та стимулюватиме економічний розвиток регіонів України. Передбачуваність дій органів місцевого самоврядування, їх відкритість та прозорість, налагодить взаєморозуміння між бізнесом та владою. Від цього виграють усі.
Підприємці матимуть впевненість у завтрашньому дні, зможуть планувати свою діяльність з розвитку бізнесу.
Стабільні умови для ведення бізнесу — це нові робочі місця, зростання зарплат та надходжень до місцевих бюджетів.
Завдяки отриманим додатковим коштам влада зможе виконувати свої соціальні зобов’язання, а відтак зростатиме добробут громадян України.
Вячеслав ОСАДЧИЙ,
голова ради «Українського економічного співтовариства»
