Експерт про загрозу терактів в Україні: Тяга до показушної безпеки вийде нам боком

25.05.2017
Експерт про загрозу терактів в Україні: Тяга до показушної безпеки вийде нам боком

Терористичний акт у Велико­британії на стадіоні «Манчестер Арена», який забрав життя 22 осіб, багато в чому став можливим унаслідок провалу роботи місцевих правоохоронців.

Таку думку висловив президент Всеукраїнської асоціації операторів ринку безпеки Сергiй Шабовта.

У бліц-інтерв’ю «Апострофу» експерт оцінив, наскільки українська правоохоронна система готова до подібних терористичних загроз.

 
— Сергію Борисовичу, на вашу думку, де прорахувалися манчестерські поліцейські?
 
— Що мене вразило в цій ситуації? Ми завжди з великою повагою ставимося до Велико­британії, її багатовікових традицій забезпечення безпеки, а реально вони не врахували найпростіших речей. Та найбільше обурює інформація про те, що навіть не було металошукачів на такому масовому заході. Крім того, наперед було відомо, що на заході будуть підлітки, діти, оскільки сама виконавиця орієнтується на цю аудиторію (американська співачка Аріана Гранде, на концерті якої стався теракт, — «Апостроф»).
 
— Чи готові українські правоохоронці на всі 100 вiдсоткiв забезпечувати безпеку на масових заходах в Україні?
 
— У нас є певна екзальтована підготовка до масових заходів, що яскраво спостерігалося при підготовці до «Євробачення» і при святкуванні третьої річниці Революції гідності. Але у мене таке враження, що це більше зовнішня показуха, ніж продумана і спланована оцінка загроз, які реально існують в Україні. Наприклад, якщо згадати 9 травня, то ми побачили, що і в Києві, і в інших містах, знаючи про те, що будуть провокації, абсолютно прогнозуючи і припускаючи, хто носії цих конфліктних ситуацій, правоохоронна система не змогла їм запобiгти.
 
А мова йшла про політичні, ангажовані події, які особливо і не приховувалися. Тоді напрошується питання: якою мірою наша система готова до того, що буде готуватися таємно, без жодних гасел і оголошень? Я боюся, що тут можуть бути проблеми.
 
— Які саме проблеми? Що маєте на увазі?
 
— Справа в тому, що вся наша правоохоронна система працює на фальшиву картинку. Вона повинна бути благополучною, повинна заспокоювати громадян, а коли починаєш розбиратися по суті, то розумієш, що, наприклад, в період проведення «Євробачення» в Києві абсолютно невиправдано були оголені значні райони України, оскільки поліцейських звідти масово вивезли. При цьому люди перепрацьовували, на них лягали колосальні навантаження.
 
Плюс, що таке поліцейський, привезений з Івано-Франківська до Києва? Він не знає ні міста, ні особливостей регіону, це ж фікція. Але при цьому частина столичної поліції працювала в комерційних проектах, заробляючи гроші. Уявляєте абсурд? З одного боку, везти поліцейських з інших регіонів, зменшуючи захист місцевих жителів від криміналу, а з іншого боку – частина столичної поліції була зосереджена на тому, щоб заробляти гроші, особливо це стосується поліції охорони. Тому я дуже боюся, що стійка тяга до красивих рапортів і псевдопереконливих картинок може зіграти погану роль, якщо виникне ймовірність серйозних терористичних злочинів.
 
— Очевидно, щоб не було терактiв, мають бути пильними не тільки поліцейські, а й самі громадяни. Наскільки наше суспільство поінформовано про те, як запобiгти теракту?
 
— На жаль, безпечність нашого суспільства залишається на дуже високому рівні. Люди вкрай спокійно ставляться і не фіксують для себе дивних і підозрілих громадян. Якщо говорити про тенденцію, то вона для мене дуже неспокійна. Нас заколисує держава. Там, де нам потрібно випрошувати гроші для України, ми розповідаємо, в якому жаху і хаосі країна живе і як нам погано. А чому, власне, погано? Усі обласні центри наповнені афішами про концерти, конкурси краси, проходять світські заходи. Але вони абсолютно не здатні сформувати пильність у суспільстві та якось його зорієнтувати на настороженість.
 
— Якими методами необхідно сформувати цю настороженість в українському суспільстві?
 
— Треба було б змінити характер життя в країні. Це не означає, що треба перетворити Україну на концтабір, але розважальні заходи можна було б скоротити й узагалі вести серед людей роз’яснювальну роботу. Її ж практично ніде немає: ані в громадському транспорті, ані в метро, де це потрібно в першу чергу. Усе йде якимись набігами, локальними операціями, але стійкою системою це не є.