Днями Президент Порошенко висловився з приводу електронної звітності чиновників, відзначивши велику роль останньої та недосконалість законодавства, яке регулює застосування такої звітності.
«Сенс електронного декларування у прозорості та відкритості. Вся країна знає статки 1,5 чи 2 мільйонів українських можновладців, і не тільки можновладців. Де і що вони мають. Для того, щоб мати можливість спитати: де ти взяв будинок, машину, за рахунок яких джерел ти це профінансував?» — зазначив Порошенко.
І все б нічого, якби не одне «але».
У знанні про те, «де і що мають» наші нувориші, немає жодного сенсу, якщо така інформація позбавлена конкретного застосування.
А з цим якраз і виникають великі проблеми, адже відомості декларантів не перевірені, а винні у наданні неповної чи неправдивої інформації не покарані.
Причина цього, на думку Порошенка, полягає у недосконалостях чинного законодавства.
«Ми зробимо все можливе для того, щоб закон про електронні декларації виконував ту функцію, яка на нього покладена», — обіцяє Президент.
Чим більша премія, тим менше роботи
А тим часом Національне агентство з питань запобігання корупції та його голова Наталія Корчак протягом нетривалого часу двічі потрапили в поле зору преси.
Перший інцидент відомий: премія очільниці цієї установи у розмірі 400 тисяч гривень.
Другий — відповідь агентства на журналістський запит одного зі ЗМІ з приводу кількості поданих та перевірених е-декларацій. Кількість ця вийшла скандально неспівставною.
Бо якщо вірити даній відповіді, то протягом вересня—грудня 2016 року українськими чиновниками було подано 106998 електронних декларацій, а протягом січня—березня 2017-го — 842089 декларацій.
Водночас перевірено документів: 11 (штук, а не тисяч!) протягом 2016 року та ще 14 — протягом 2017-го.
Отож, якщо протягом року НАЗК отримуватиме близько мільйона декларацій, а перевірятиме не 11 і не 14, а, скажімо, цілих сто документів, то це означатиме, що повна перевірка поточного, 2017-го, року триватиме аж 10 000 літ.
За цей період часу накопичаться нові декларації, і як з цим даватиме собі раду апарат Наталії Корчак, спрогнозувати важко.
Втім, є ще один нюанс: згадані вище 11+14 декларацій були перевірені лише на своєчасність подачі.
Тоді як по суті (тобто щодо правильності заповнення та повноти наданих відомостей) не перевірено поки що жодної декларації.
У зв’язку з усім вище зазначеним виникає величезна кількість запитань. Найперше і найбільш прогнозоване: як при такій значній заробітній платі і премії, яку виписує сама собі пані Корчак, можна працювати настільки неефективно, ба, навіть узагалі перетворити роботу відомства на суцільне блазнювання?
Питання друге: як, усвідомлюючи всю навалу проблем, які супроводжуватимуть перевірку декларацій, можна було встановлювати чіткі дедлайни та публічно обіцяти завершення такої перевірки до певного числа?
Звичайно, для того, аби декларації перевіряли вчасно і в достатніх обсягах, необхідна певна автоматизація даного процесу.
Тобто синергія системи е-декларування та реєстру Міністерства юстиції в частині прав на нерухоме майно. Це — як приклад.
Бо насправді перелік відомств, які мають співпрацювати з НАЗК щодо перевірки декларацій, не вичерпується самим лише Мін’юстом.
Чи робиться це в українських умовах? Ні.
З причин, слід думати, як нормативного, так і технічного характеру. Усунення перших, очевидно, проблемою не є.
Усунення других передбачає використання нормального програмного забезпечення, а не того, яке гарантує лише перманентне зависання всієї системи.
Злочин і кара
Але забудьмо на якийсь час про постійно гальмуючу систему е-декларування.
Найбільш інтригуючим є інше: як просуваються справи з перевіркою даних, отриманих від ТОПових декларантів — Президента, Прем’єра, членів уряду, чиновників першого ешелону тощо?
Тобто тих осіб, чиї документи перевіряють вручну.
Тут уже нема техніки, яку можна винуватити у пробуксовках, тут ідеться по суто людський фактор.
Виявляється (згідно з офіційними даними НАЗК), що за таку перевірку агентство взялося лише 24 квітня.
Як повідомив член НАЗК Руслан Радецький, тільки зараз стартує перевірка декларацій за 2016 рік, хоча перевірка декларацій за 2015 рік держслужбовців ще не завершилась.
Це прекрасно і — водночас — цілковито незрозуміло.
То бодай одна декларація владної верхівки перевірена чи ні? Чи виявлено порушників та брехунів?
Чи піймано когось на невідповідності сибаритського способу життя офіційно отриманим доходам? Якщо піймано, то кого саме? І як покарано?
А також чому НАЗК взялася за 2016 рік, не завершивши 2015-й? Чому рішення про початок перевірок за 2016 рік ухвалено 24 квітня, а не 1 січня 2017-го?
Є також ще один нюанс, не дотичний напряму до роботи НАЗК.
Нагадаємо, що за недостовірні відомості в декларації чиновника про майно понад 345 тис. грн. передбачено кримінальне покарання від штрафу в 43—51 тис. грн. до позбавлення волі на термін до 2 років.
Позбавлення волі, звісно, штука неприємна, але чомусь є передчуття, що нечистий на руку декларант зуміє домовитися з суддею. І останній застосує штраф.
Щодо його розмірів, то для тих, хто декларує одного лише «кешу» на мільйон доларів, розставання з 50 тисячами гривень є таким саме безболісним, як втрата 5 копійок для пересічного українця.
Відтак незрозумілими, в принципі, залишаються дві речі. Перша: навіщо була потрібна вся ця гра із поданням декларацій?
Якщо їх не перевіряють і якщо нікого не карають за брехню і за незаконне збагачення?
Друга: навіщо потрібне утримання НАЗК, суто декоративної ширми, яка не тільки не запобігає корупції, а плодить і множить її у власних же лавах?
Це зроблено про західне око?
Чи це лише перший крок для того, щоб перейти до загального декларування податків, яке лобіює Володимир Гройсман?
В останньому випадку задум уряду в загальних рисах стає зрозумілим. Спочатку відкрити статки буцімто змусили чиновників, а пізніше, коли все стало напрочуд «прозорим», настав час вивернути кишені всім українцям.
Передумови для цього вже створено: ще минулого року Президент Петро Порошенко підписав закон про часткове розкриття банківської таємниці, а відтак Мінфін отримав доступ до інформації про депозити і банківські перекази фізичних осіб.
Є переконання, що рядових громадян перевірятимуть значно ретельніше, аніж високопоставлених декларантів.
P.S.
А тим часом у НАЗК з’явився партнер із перевірок е-декларацій. Це — Національне антикорупційне бюро, котре з понеділка отримало повний доступ до реєстру електронних декларацій. «Доступ забезпечується через закриту мережу в рамках Національної системи конфіденційного зв’язку, що сприятиме оперативному всебічному і неупередженому аналізу даних з електронних декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, детективними аналітиками НАБУ», — наголошується в повідомленні на сайті НАЗК. Зазначений доступ не передбачає ніяких можливостей для зміни або редагування даних у реєстрі е-декларацій, запевняє НАЗК.
