У Дніпрі городяни намагаються відвоювати у Московського патріархату Будинок органної музики

До 2010 року любителі високого мистецтва отримували тут справжню насолоду від звучання цього інструмента.

 

Порушила тихе і розмірене життя закладу культури релігійна громада «Свято-Миколаївський храм» приходу Дніпропетровської єпархії Української православної церкви Московського патріархату.

 

Благо, на Дніпропетровщині на той час утвердилися у своїй безмежній владі «свої по духу» — Партія регіонів.

 

Отож промосковська релігійна громада не проминула нагоди скористатися такою сприятливою ситуацією, звернувшись у серпні 2010 року до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом  про визнання за нею права власності  на культову будівлю Свято-Миколаївської (колись — Брянської) церкви.  

 

Через такі наміри громадськість усерйоз забила на сполох. Адже цей храм від самого початку свого існування Московському патріархату не належав.

 

Збудувало його товариство робітників Брянського заводу. Тут стала діяти так звана заводська церква, яка до Московського патріархату жодного відношення не мала.

 

На початку 30-х років  минулого століття її розграбували і зачинили.

 

Під час німецької окупації будівля запрацювала знову.

 

До середини 50-х у храмі господарювали так звані обновленці, аж доки релігійне життя в ньому не затихло зовсім.

 

Нове життя вдихнула в споруду разом із фундаментальною реконструкцією міська влада. Але вже у вигляді мистецького закладу. 

 

Те, що відповідачем за вищезазначеним позовом релігійної громади, який розглядали в Господарському суді, стала Дніпропетровська обласна рада, очолювана на той час однією з ключових фігур Партії регіонів на Дніпропетровщині Юрієм Вілкулом (нині — міський голова Кривого Рогу), сприймалося за чисту формальність.

 

Адже цей відповідач, якого представляв за довіреністю Олександр Смирний, жодних намірів боротися до останнього за комунальне майно не виявляв.   

 

Зрештою, все завершилося мировою угодою між обласною радою і релігійною громадою, внаслідок якої УПЦ Московського патріархату отримала задарма культову споруду, яку не будувала і не реконструювала.

 

При цьому самому органу за цією домовленістю новоявлені господарі не мали права чинити якісь перешкоди  у його роботі.

 

Проте у дійсності ситуація змінилася кардинально.

 

Хоч Будинок органної і камерної музики з цієї будівлі формально ніхто не проганяв, його подальше існування тут уже не було таким комфортним, як раніше.

 

Адже для глядачів повністю зачинили фойє, де раніше працювали буфет, гардероб і встановлювали ялинку на новорічні свята для маленьких глядачів. 

 

Коли ж настали інші часи, миритися з такою зухвалою оборудкою у вигляді мирової угоди з легкої руки тоді всевладної на Дніпропетровщині Партії регіонів місцеві активісти не стали.

 

До Кіровського районного суду м. Дніпропетровська восени 2016 року звернувся голова громадської організації «Справа принципу» Олександр Гуміров, який у своєму позові просив усього-на-всього ви­знати недійсною вищезгадану довіреність, на підставі якої такий собі громадянин Смирний одним розчерком пера підписав мирову угоду, за якою чергова культова споруда дісталася Московському патріархату.

 

Отож, мовляв, як не крути, і тут «рука Москви»...

Проте представник Юрія Вілкула став наполягати на тому, що сплив трирічний термін позовної давності для того, щоб оскаржувати документ, датований іще 2010 роком.

 

Гуміров же наполягає на тому, що про цю довіреність він дізнався тільки у 2016-му, після чого відразу звернувся до суду.

 

Отож, мовляв, саме з цієї дати і має відраховуватися трирічний термін.

 

Оптимізму позивачеві мала додати і позиція юриста обласної ради, який у судовому засіданні підтримав Гумірова, виходячи з того, що для передачі у власність комунального майна необхідне відповідне рішення сесії облради, а тут для цього виявилося достатньо однієї лише мирової угоди. 

 

На вирішальне судове засідання представники релігійної громади з’явилися у «всеозброєнні»: численні прихожани для переконливості прихопили з собою ще й дітей і просто в ході процесу демонстративно намагалися молитися.

 

Зрештою, порядок вдалося навести тільки після втручання співробітників поліції. Отож молитва продовжилася в коридорі.  

 

«Представник Московського патріархату заявив, що орган (музичний інструмент) — це ганьба для храму. Каже, мовляв, забирайте свій інструмент, але храм ми вам не віддамо», — розповідає Олександр Гуміров.

 

Представник Київського патріархату отець Никанор, у свою чергу, наголосив на тому, що цей храм ніколи не належав ні їм, ні патріархату Московському.

 

«Справа не лише в церкві, а й у дорогому інструменті. Я бачив, як представники церкви Московського патріархату викидали орган iз храму у Вінниці. І не хотів би, щоб це повторилося в Дніпрі», — зазначає отець Никанор.

 

Зрештою, позов не задовольнили, але з підстав, які прийнято називати формальними.

 

У такому випадку, на думку суду, необхідно було оскаржувати рішення Господарського суду, яким була затверджена мирова угода, а не довіреність представника обласної ради.  

 

Проте Олександр Гуміров заявляє, що програно бій, але не війну, і рішуче налаштований боротися до переможного кінця.

 

Що характерно, адміністрація Будинку органної та камерної музики, який невдовзі після появи тут у 2010 році релігійної громади УПЦ Московського патріархату очолила народна артистка України Тетяна Бабич, у цей судовий процес жодним чином не втручається.

 

Що пояснюється дуже просто.

 

Цей заклад культури розташований у вкрай незручному місці, промисловому районі мало не за стіною металургійного заводу-гіганта «Євраз», більше відомого у народі як Петровка.

 

Тому артисти не проти змінити місце дислокації на щось інше, десь, скажімо, в центрі.

 

Про це йшлося ще тоді, у 2010-му. До того ж, і фахівці німецької фірми «Зауер», які минулого року побували у Дніпрі, підтвердили, що технічно цілком можливо це зробити.

 

Але поки що далі суто теоретичних міркувань справа з місця не зрушила...