На «свій-чужий» розрахуйсь?

Не можу мовчати, тому й пишу. Цього року Надія Савченко взяла участь в авторській програмі Дмитра Гордона.

 

Так, та сама Савченко, в’язень путінської «демократії», перший номер у виборчому списку партії «Батьківщина», завдячуючи чому ця політсила змогла пройти до Верховної Ради.

 

Але, як кажуть, недовго музика лунала. При поверненні додому вона не виявила бажання зустрітися з лідером партії, яка її висунула в депутати, Юлією Тимошенко, заявивши: «Я їй жодного разу не повірила. Зовні вона холодна, як воскова лялька».

 

Як наслідок, 13.12.2016 р. Савченко вийшла зі складу партії «Батьківщина», а 15.12.2016 р. її виключили з парламентської фракції цієї партії.

 

Звісно, похвально, що пані Надія зрозуміла сутність леді Ю, її намагання очорнити всіх і все.

 

Та, як кажуть, чим глибше в ліс — тим більше дров. А «нарубала» вона їх удосталь.

 

Чого тільки варті її антисемітські висловлювання.

 

В інтерв’ю з Гордоном вона засудила людей за приналежність до неукраїнських націй, вживаючи принизливі та образливі слова на адресу євреїв та представників інших національностей.

 

На мою думку, Герой України не може дозволяти собі подібного поділу на «українці — хохли», «євреї — жиди», «росіяни — кацапи».

 

На сміливих і боягузів, розумних і дурних. До останніх, з усього видно, вона себе не відносить. 

 

Зі свого життєвого досвіду можу однозначно стверджувати: негідники є серед людей різних національностей.

 

А ось добрих, ввічливих, роботящих, відданих справі й Батьківщині — переважна більшість.

 

Н. Савченко стверджує: «Я нічого не маю проти євреїв, я просто не люблю жидів».

 

Принагідно зазначу, що етнонім «жид» стосовно євреїв не мав із давніх-давен жодного образливого чи негативного відтінку.

 

Назву багатьох євреїв, які брали участь у визвольних змаганнях українського народу.

 

Помітною фігурою у керівництві ОУН був Лев Ребет, який, як відомо, ставив собі за мету становлення Української Соборної держави.

 

Був убитий сталінським режимом у 1957 р. У загонах УПА було багато лікарів єврейської національності.

 

У структурах пропаганди українського підпілля працював Лейба Домбровський.

 

Цей перелік можна продовжувати й продовжувати.

 

Хочу для Н. Савченко зазначити, що українці надавали притулок та допомогу переслідуваним фашистами євреям, що визнано офіційною владою держави Ізраїль.

 

І серед цих українців була й дружина головного командира УПА Наталія Шухевич (мати народного депутата України Юрія Шухевича), яка переховувала семирічну єврейську дівчинку Ірину Райсінберг.

 

Мені самому довелося жити і навчатися з дітьми з єврейських родин, працювати в смт Кам’яний Брід Баранівського району, де переважали польські та єврейські родини.

 

Й по сьогодні я підтримую зв’язки зі своїми однокласниками, які проживають нині в Ізраїлі, Німеччині, Росії.

 

Періодично ми зустрічаємося на святі закінчення навчального року в Кам’янобрідській ЗОШ І-ІІ ст. 

 

Хочу також нагадати пані Надії і про успішну співпрацю українських і єврейських політв’язнів у сталінських таборах смерті.

 

Її символом можна назвати Герша Кемера, єврея, колишнього вояка УПА, який став одним із керівників найбільшого табірного повстання у Кенгірі 1954 р., де більшість повсталих становили українці.

 

Так само успішною була співпраця українських та єврейських дисидентів, що об’єдналися у боротьбі проти тоталітарного режиму СРСР у 1960-80 рр.

 

Наведені факти не дають права п. Савченко перекручувати їх у власних політичних інтересах та інтересах її покровителів.

 

Отож вивчайте, пані Надіє, матеріальну частину. Це ще нікому не зашкодило.