За оцінкою Світового банку, за межами України мешкають орієнтовно 6,5 мільйона осіб, які народилися на території нашої країни.
Більшість iз них залишили Україну ще до 1991 року або відразу після розпаду СРСР і є постійними емігрантами, тобто такими, що залишаються там уже тривалий час і навряд чи повернуться додому.
А якщо додати сюди українців, які з’явилися на світ у другому-третьому-четвертому поколіннях українських емігрантів, то вийде й узагалі вражаюча цифра — 20 мільйонів.
Саме стільки «нашого цвіту» розпорошено по всьому світу.
Проте потенціал такої величезної групи підтримки нашої країни у світі не використовується на повну силу.
Адже всупереч законодавству в Україні немає ні центрального органу виконавчої влади з питань співпраці iз закордонними українцями, ні відповідної цільової державної програми щодо такої співпраці.
Саботаж у високих кабінетах
Усі ці аспекти регулює Закон України «Про закордонних українців», який був ухвалений у 2004 році та зазнав змін і доповнень у 2012-му.
Згідно з ним, мав бути створений центральний орган виконавчої влади з питань співпраці із закордонними українцями та ухвалено низку відповідних нормативно-правових актів.
Проте Кабінетом Міністрів це й досі не виконано в повному обсязі.
«Вже рік у рамках парламентського контролю я веду фактично безплідну переписку з цього питання з нашими органами виконавчої влади — Кабінетом Міністрів України, Мін’юстом, МЗС, Мінфіном, Мінекономіки та Мінінформполітики, — каже народний депутат від Радикальної партії, заступник голови Комітету в закордонних справах Віктор Вовк.
— Чого я добиваюся? Це дотримання статті 12 Конституції, згідно з якою «Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави», та виконання положень Закону України «Про закордонних українців», а саме — утворити центральний орган виконавчої влади з питань співпраці із закордонними українцями та затвердити і почати виконання Державної програми співпраці з закордонними українцями на найближчі роки».
Природно, що в умовах війни та непростої економічної ситуації віднайти додаткові кошти на створення відповідного органу непросто.
Тож після відповідних консультацій було запропоновано компромісний варіант: покласти функцію центрального органу виконавчої влади з питань співпраці iз закордонними українцями на Міністерство закордонних справ.
Цю пропозицію підтримали Міністерство юстиції, Міністерство культури, а також саме МЗС.
Останнє, до речі, на сьогодні є саме тим органом, який координує та очолює роботу з закордонними українцями.
Зокрема, забезпечує діяльність Національної комісії з питань закордонних українців, виконання відповідної бюджетної програми, і як державний замовник-координатор Державної програми співпраці із закордонними українцями, координував виконання зазначеної Програми, а також розробив проект Концепції Державної цільової програми співпраці із закордонними українцями на 2017-2020 роки.
Щойно компроміс було знайдено, Мін’юст поінформував Кабінет Міністрів про «необхідність здійснення організаційних заходів щодо підготовки відповідного проекту рішення уряду».
А 13 березня цього року Віктор Вовк отримав листа від МЗС, де народного депутата інформували про те, що підготовлено проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Положення про Міністерство закордонних справ України», який передбачає покласти на МЗС функції центрального органу виконавчої влади з питань співпраці iз закордонними українцями.
«Аналіз запропонованого МЗС України проекту постанови виявив вкрай неповну та неналежну імплементацію Закону «Про закордонних українців», — наголошує Віктор Вовк.
— Так, проект постанови мiстить лише 6 пунктів повноважень, що стосуються співпраці із закордонними українцями, тоді як, згідно зі статтею 10-2 Закону «Про закордонних українців» перелік повноважень зазначеного центрального органу виконавчої влади має 11 пунктів. Також у листі МЗС України несподівано було зазначено, що «МЗС України розробило проект Закону України «Про внесення змін до Закону «Про закордонних українців».
Пропозиція МЗС України внести зміни до закону, а до внесення змін обмежитися виконанням лише «зручних» для себе положень закону, викликає велике здивування та обурення. МЗС, як і інші центральні органи виконавчої влади мають беззаперечно виконувати положення чинного законодавства, в даному випадку Закону «Про закордонних українців», а не замість їх неухильного виконання намагатися волюнтаристськи обмежити їх імплементацію окремими пунктами та «підлаштовувати» чинні закони під своє альтернативне бачення. Крім того, згідно зі статтею 93 Конституції України, право законодавчої ініціативи у Верховній Раді належить Президентові України, народним депутатам та Кабінету Міністрів, а не окремим міністерствам та відомствам».
У своєму депутатському запиті до Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана Віктор Вовк наголошує:
«У зв’язку з такою неправовою та некваліфікованою позицією МЗС України 17 березня 2017 року я повторно звернувся до цього органу з депутатським зверненням щодо доопрацювання постанови з метою забезпечення належної і повної реалізації положень Закону «Про закордонних українців» шляхом покладення усіх повноважень центрального органу виконавчої влади з питань співпраці iз закордонними українцями, передбачених цим законом, на МЗС України.
Водночас я також звернувся з аналогічним депутатським зверненням до віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванни Климпуш-Цинцадзе. Однак як відповідь на зазначені депутатські звернення я отримав лише лист МЗС від 03.04.2017, в якому міністерство здійснює саботаж імплементації Закону «Про закордонних українців» та зайняло деструктивну та неправову позицію в цьому питанні, в тому числі спрямовану на ревізію законодавства України, що не належить до повноважень цього органу виконавчої влади».
Народний депутат констатує, що така «позиція МЗС та недбалість секретаріату віце-прем’єра Климпуш-Цинцадзе є нічим іншим як саботажем виконання положень Конституції України та Закону «Про закордонних українців», а також «зриває створення сучасної державної співпраці з ними».
Ще Азаров співпрацював...
Водночас органами влади ігнорується ще один пункт згаданого закону — про затвердження Державної цільової програми співпраці з закордонними українцями.
Попередня така програма була ухвалена ще урядом Миколи Азарова у 2012 році і діяла до 2015-го.
На нову програму не спромігся ні Кабмін Арсенія Яценюка, ні уряд Володимира Гройсмана.
Чому? Віктору Вовку дали дивні роз’яснення у своїх листах Мінфін та Мінекономрозвитку, які зводяться до того, що зміцнювати зв’язки закордонних українців з етнічною батьківщиною можна і без відповідної програми.
Таку позицію народний депутат називає протизаконною, по суті це протиправний заклик не виконувати закон.
Сьогодні співпраця Української держави з закордонними українцями фактично не здійснюється, а відтак, наголошує Віктор Вовк, величезний потенціал української діаспори не використовується.
Хоча це було б не зайвим в умовах інформаційної війни, яку Росія веде проти України на теренах інших країн.
Згадаймо, як у часи Євромайдану, боротьби за звільнення з російського полону Надії Савченко сотні українців у багатьох містах світу виходили на акції солідарності з Україною.
Але підтримка «наших» могла б бути ще масовішою і відчутнішою.
«Кабінет Міністрів, міністерства та відомства, зокрема МЗС та Міністерство інформаційної політики, замість створення на базі чинного законодавства сучасної державної системи всебічної співпраці з багатомільйонною спільнотою закордонних українців на кшталт такої, яка діє в Ізраїлі, Польщі з потужними діаспорами у світі, займаються створенням ілюзії співпраці з закордонними українцями, зокрема підписуючи фіктивні та неправові меморандуми з мало представницькою, архаїчною організацією Світовий конгрес українців, — наголошує Віктор Вовк.
— Переконаний, що забезпечення глибокої та ефективної співпраці материнської України з майже 20 мільйонами закордонних українців — це святий обов’язок усіх органів державної влади України. Парламент створив для цього належну законодавчу базу. Уряд має реалізувати її на практиці».
ДО РЕЧІ
Найбільше українців мешкає в Росії — понад 3 млн. осіб.
Це пояснюється тим, що в 1991 році, коли Україна здобула незалежність, багато людей опинилися там і вирішили не повертатися на батьківщину.
Але ця цифра не враховує одного мільйона мешканців Донбасу, які подалися до РФ у пошуках кращого життя з початком воєнних дій у регіоні.
Також орієнтовно по 350 тисяч українців живуть у Польщі та США, 340 тисяч — у Казахстані, 260 тисяч — у Німеччині, 250 тисяч — в Ізраїлі, 220 тисяч — в Італії.
Багато наших громадян є в Канаді, Іспанії, Португалії, Чехії, Греції. Найменше українців зареєстровано у Танзанії, Бурунді, Руанді та Уганді — всього по кілька осіб.
БУКВА ЗАКОНУ
«Закордонний українець — це особа, яка є громадянином іншої держави або особою без громадянства, а також має українське етнічне походження або є походженням з України».
(із Закону України
«Про закордонних українців»)
