Знайти і знешкодити: ветеран розвідки розповів, як попередити реванш «русского міра»

17.05.2017

Україні варто позбутися мілітаристських традицій у відзначенні Дня Перемоги.

Драматичні події в Києві, Дніпрі та інших містах України 9 Травня, пов’язані з так званим маршем «Безсмертного полку», виявили суттєві прорахунки в діяльності державних інституцій, покликаних забезпечувати суспільно-політичну стабільність та громадську безпеку.

Рішуча реакція очільників держави по «гарячих слідах» дає підстави сподіватися, що влада зробить всебічний аналіз причин протистояння, а за результатами службових розслідувань і кримінальних проваджень буде ухвалено справедливі управлінські, кадрові та судові рішення.

Проте вже тепер очевидною є недооцінка вищими інстанціями країни загрози, яку потенційно несла в собі апріорі деструктивна для України, спланована в Кремлі акція так званого «Безсмертного полку».

«Русскій мір» чекає реваншу

Адже обставини її розкручування в Україні прокремлівськими силами і медіаресурсами (особливо «Інтером») засвідчували, що цей захід не що інше, як політична спекуляція і провокація, спрямовані на чергове збурення українського суспільства та створення інформаційно пропагандистських привидів до реваншу апологетів «русского міра».

А відтак до компетентних державних органів виникає закономірне запитання.

Чи допустимо, щоб російському агресору Україна легально дозволяла проводити подібні підривні операції на своїй території?!

Відповідь лише негативна, оскільки в аналогічному випадку в Другій світовій війні перемога була б на стороні гітлерівського нацизму.

Усвідомлення можливості такого ж сценарію розвитку подій спонукало свого часу уряд Великобританії заборонити нацистський рух Освальда Мослі, а його самого кинути до в’язниці.

Таке рішення продемонструвало світу і власному народу здатність влади діяти ефективно проти колаборантів та не в останню чергу сприяло тому, що країна вистояла і перемогла.

Політична еліта та державний істеблішмент України в інтересах національної безпеки зобов’язані враховувати як оптимістичні, так і трагічні уроки світової та вітчизняної історії.

Інакше є ризик заблукати у трьох соснах і завести націю у глухий кут бездержавності та краху сприятливих шансів на відродження української ідентичності. А така можливість не виключається.

У нещодавно оприлюдненому щорічному аналізі загроз миру і стабільності директора національноїї розвідки США Дена Коутса зазначається, що «стратегічною метою Москви у 2017 році залишається зрив спроб України стати частиною європейського співтовариства шляхом озброєння так званих сепаратистів на сході, підриву крихкої економічної стабільності та політичного розщеплення країни».

При цьому наголошується, що «українська опозиція схильна до політичних поступок Кремлю».

Сподіватимемося, що СБУ і розвідувальні органи України систематично і на випередження інформують вище військово-політичне керівництво країни стосовно подібних загроз.

І що це сприяє своєчасному корегуванню військово-дипломатичної кампанії для гідної відсічі російському агресору.

Інкубатор «тітушок» — знайти і знешкодити

Тому, аплодуючи наміру уряду принципово покарати «бройлерів-тітушок», винних у побитті ветеранів АТО, владі варто, перш за все, зосередити зусилля правоохоронних і спеціальних органів та законодавців на нищівній руйнації політичного, ідеологічного і фінансового інкубатора їх розмноження.

Хоча тяганина із притягненням до кримінальної відповідальності таких персонажів колишнього режиму Януковича, частина яких дотепер комфортно почувається у законодавчому органі країни або хизується своєю безкарністю на вільних бізнесових хлібах, оптимістичних надій не викликає.

Звірячий оскал нацькованої ватним «Опозиційним блоком» «тітушні» вкотре нагадав, що нація та держава не повинні втрачати пильності і діяти рішуче, щоб унеможливити «чорносотенний шабаш» антиукраїнських елементів.

У таких умовах владі не варто оглядатися і дмухати на холодну воду, побоюючись, що подібні заходи можуть загрожувати євроатлантичним перспективам України.

Публічно належним чином обґрунтовані кроки у руслі вітчизняного і міжнародного права будуть із розумінням і підтримкою сприйняті як світом, так і власним народом.

Про таке свідчить і досвід колиски та взірця світової демократії — Французької Республіки, у якій в інтересах національної безпеки вже більше року функціонує підтриманий суспільством режим надзвичайного стану з властивими йому обмеженнями прав і свобод громадян.

Більше того, провідні країни світу (США, Великобританія, Німеччина, Франція, Японія) неодноразово заявляли про підтримку права України із забезпечення власної соборності, суверенітету і територіальної цілісності у міжнародно визнаних кордонах.

Яскравим свідченням підтримки України є також історичне рішення від 11 травня цього року Ради ЄС про надання нашій країні безвізового режиму.

Ніяких компромісів iз ворогом

Не підлягає сумніву право громадян на достойне вшанування пам’яті полеглих із загарбниками.

Але Україна у такій святій справі повинна унеможливлювати брутальну вседозволеність і започатковувати вітчизняні традиції, позбавлені мілітаристських нашарувань російського імперіалізму.

Особливо важливо, щоб такі традиції були спрямовані на формування патріотичного і державницького суспільства, об’єднаного і консолідованого навколо ідеї побудови модерної, соціальної і європейської України.

Ще Іван Мазепа застерігав: «золота вольність», якою так вихвалялися поляки, перетворюється у них на «залізне свавілля».

Така трансформація у ХVІІІ столітті коштувала Речі Посполитій державності.

З цього приводу не менш видатний провідник української визвольної революції Симон Петлюра, аналізуючи причини поразок УНР у статті «Про патріотизм» зазначав:

«Оглядаючись у минуле, мусимо сказати, що не сміємо ми тепер похвалятися патріотичними вчинками.

З нас або кожний бажав усе зробити, а ні, то працював в області своїх вузьких інтересів на шкоду загальному добру.

Ми по черзі любимо Вітчизну, але ще ніколи не любили її разом, не горіли могучим спільним чуттям любові до неї».

Як влучно і актуально лягають слова головного отамана на політичний ґрунт сучасної України та спонукають окремі радикальні ура-патріотичні сили до переосмислення власної ролі і поведінки для торжества української справи.

Схоже на те, що владі, політикуму, новітній вітчизняній буржуазії та оборонно-безпековій та правоохоронній системі настав час усвідомити небезпеку існуючих внутрішніх і зовнішніх загроз  для країни та нарешті припинити ризиковані гойдалки, брудні договорняки і сумнівні компроміси з очевидним, хоч і прихованим ворогом.

Суспільство й нація з нетерпінням на це сподіваються...

Василь БОГДАН,

генерал-лейтенант, ветеран зовнішньої розвідки України.

Друкована версія