У Полтаві на колишній вулиці Паризької Комуни, а нині — Пилипа Орлика, 15, сталася пожежа.
Загорілася пам’ятка архітектури місцевого значення — невеликий вишуканий особняк, побудований на початку ХХ століття в так званому мавританському стилі відомим полтавським підрядником будівництва Наумом Бахмутським.
За повідомленням прес-служби ГУ ДСНС України в Полтавській області, до ліквідації пожежі залучили 2 пожежні машини та 8 рятувальників.
Вогонь знищив майже половину покрівлі, частину перекриття та стін, решту будівлі вдалося врятувати.
Автор проекту — всесвітньо відомий зодчий Владислав Городецький
Подейкують, що незвичайний особняк Наум Бахмутський побудував для коханої жінки.
У 1906 році він займався спорудженням Селянського банку (нині це будівля управління СБУ в Полтавській області).
На будівництво була виділена певна сума, куди входила і плата за його роботу.
Підрядник так вдало розпорядився грішми, що їх вистачило на те, щоб звести приміщення банку й до того ж побудувати власний житловий будинок.
У період громадянської війни Наум Бахмутський буцімто емігрував до Франції, а унікальна споруда пізніше була націоналізована радянською владою.
Згадується й той факт, що нащадки відомого підрядника якось було зацікавилися особняком і хотіли навіть заявити про свої права на нього, проте, побачивши, у якому він стані, охолонули.
Не так давно будинок викупив заможний полтавський підприємець, придбавши його мешканцям нове житло. Відтоді будинок Бахмутського стояв порожнім.
«Особняк Бахмутського, зведений на колишній Дворянській вулиці, і досі не відзначений дослідниками та туристами, хоча за унікальністю образно-стильового вирішення, вишуканістю та досконалістю є не менш цікавим та оригінальним у порівнянні з іншими, більш відомими архітектурними перлинами Полтави, — написав у своєму дослідженні відомий полтавський архітектор Валерій Трегубов (на жаль, нині покійний).
— В енциклопедичному довіднику «Полтавщина» знаходимо скупу довідку про нього: «Будинок Бахмутського споруджено в 1906 році у стилі раннього романтичного модерну. Належав підряднику Бахмутському. Мурований, одноповерховий, асиметричний у плані. У вирішенні фасадів використано стилізовані елементи мавританської культури. Ліворуч від парадного входу над будинком облаштовано декоративний мінарет...»
Як могло статися, що у провінційній Полтаві з традиційно класицистичними та неоренесансними уподобаннями на початку ХХ століття з’явився такий незвичний за стилістикою будинок? Чому саме в непритаманній «мавританській» архітектурі вирішено його головний фасад? І, найголовніше, хто є автором цього незвичайного твору?»
На переконання Валерія Олександровича, автором проекту особняка Бахмутського був всесвітньо відомий зодчий Владислав Городецький.
Таке відкриття прийшло після порівняння архітектури Караїмської кенаси, побудованої Владиславом Городецьким у Києві протягом 1898—1902 років, та особняка Бахмутського. Детальний порівняльний аналіз тільки посилив переконання: це, безумовно, Городецький!
«По-перше, у такій стилістиці, незвичній та унікальній, в Україні збудовано тільки ці два будинки, — аргументував Валерій Трегубов.
— По-друге, навряд чи якийсь інший архітектор початку ХХ століття наважився б компілювати на підставі проекту кенаси Городецького або наслідувати манеру майстра з огляду на неприпустимість порушення його авторських прав. Та навіть якби хтось і наважився на плагіат, то навряд чи зміг би створити таку досконалу композицію «а-ля Городецький», яку ми бачимо в особняку Бахмутського. По-третє, загальна пластика фасадів обох будівель має яскраво виражені спільні риси, хоча при цьому об’ємно-просторове вирішення кенаси більш моноцентричне й масштабне.
Особняк Бахмутського відрізняється більш вільною, модерновою, асиметричною об’ємно-просторовою пластичністю. І все ж порівняння бічного фасаду кенаси з авторського креслення Городецького та фасаду особняка Бахмутського демонструє їхню очевидну спорідненість. Майстерність деталізації, продемонстрована Городецьким при вирішенні зовнішнього вигляду київської кенаси, віртуозно продовжена ним при опорядженні головного фасаду особняка Бахмутського в Полтаві. Зрозуміло, що різний рівень містобудівної та соціальної значущості кенаси та особняка змусив Городецького вдатися до більш лаконічного декорування останнього».
Досконалість орнаментики фасаду будинку Бахмутського дала можливість Валерію Трегубову припустити, що й у Полтаві фасадне опорядження виконував скульптор Еліа Сала, котрий декорував київську кенасу, а художньо-декоративне цементне литво, ймовірно, виготовлялося на заводі «Фор», одним із засновників якого був Владислав Городецький. Тут відливали й декор київської кенаси.
Валерій Олександрович пояснює й те, яким міг бути ланцюжок «виходу» Городецького на Полтаву. Річ у тім, що автором проекту Селянського банку був відомий київський архітектор Олександр Кобелєв. Загальновідомим є факт приятельських стосунків Кобелєва та Городецького.
Ймовірно, завдяки Кобелєву відомий полтавський підрядник і познайомився з його іменитим приятелем. Документально підтверджена й участь Городецького разом із Кобелєвим у роботі губернського журі з розгляду конкурсних проектів меморіальної каплиці, що з’явилася згодом на вулиці Зіньківській у Полтаві.
«Підсумовуючи викладене вище, можна стверджувати, що видатний майстер мав достатньо тісні зв’язки з Полтавою й залишив у місті одну зі своїх архітектурних перлин — особняк Бахмутського, який з огляду на наведені аргументи має всі підстави бути долученим до переліку творів Владислава Городецького та внесеним до Державного реєстру пам’яток загальнонаціонального рівня», — дійшов висновку Валерій Трегубов.
За схожих обставин у Полтаві знищено не одну будівлю на користь забудовників
Фактом загорання історичної будівлі вже зацікавилися правоохоронні органи.
Як повідомив керівник відділу комунікацій ГУ Національної поліції в Полтавській області Юрій Сулаєв, за фактом підпалу порушено кримінальне провадження.
Його причини, сподіваємося, встановить слідство. Те, що в полум’ї пожежі опинилася архітектурна перлина міста, обурило активну громадськість.
Багато хто з полтавців вважає, що пожежа сталася невипадково, пов’язуючи це з тим, що поряд з історичною будівлею ведуть будівництво житлової багатоповерхівки (забудовник — ТОВ «СМНК-37»).
Кандидат архітектури, член консультативної ради з питань охорони культурної спадщини при управлінні культури Полтавської облдержадміністрації Оксана Бєлявська вважає: оскільки центральна вулиця Соборності в Полтаві вже забудована, всі вільні майданчики зайняті, торговельні місця розібрані, підприємці починають освоювати другорядні вулиці.
Одна з таких — Пилипа Орлика.
— Ви знаєте, що її почали забудовувати не вчора, — зауважує Оксана Юріївна. — Там зводять житлові висотки всупереч усім нормативним документам (зокрема, в Полтаві існує історико-архітектурний опорний план), які обмежують будівництво в історичній зоні. Але на це в нас особливо ніхто не зважає.
Звісно ж, забудовникам та інвесторам вигідно забудовувати цілі квартали багатоповерхівками — зводити малоповерхові об’єкти економічно непривабливо. Тож розгляньмо квартали, про які йдеться. Першою на згаданій вулиці за схожих обставин чомусь раптом загорілася будівля музичних класів Феофанії Базилевич початку минулого століття — також пам’ятка архітектури місцевого значення.
На тому місці тепер з’явився комерційний заклад. Минулої весни ліквідували старовинний будинок на вулиці Стрітенській, 18, — хоч він і не був пам’яткою архітектури, але вважався цінною фоновою забудовою і зносити його, вважаю, було просто злочином.
А тепер подумаймо логічно: забудовнику потрібен увесь квартал. І він зноситиме все, що стоїть на його шляху, його не цікавить, пам’ятка це чи ні.
Коли зруйнували згаданий будинок на вулиці Стрітенській, для мене було очевидним, що наступним стане особняк Бахмутського. От і почалися спроби з його ліквідації.
Історичну будівлю не захочуть обминати, ніхто не зважає на те, що будь-яка пам’ятка має охоронну зону, в межах якої не можна проводити забудову.
Та й узагалі, якщо дотримуватися законодавства з охорони культурної спадщини, в тому районі зовсім не можна зводити висоток.
Але в нашому місті це можливо. Чому? Про це потрібно запитати в керівництва Полтави і зокрема головного архітектора міста, який повинен регулювати політику щодо забудови.
А щодо підпалу будинку Бахмутського, то, на думку Оксани Юріївни, то був пробний камінь: як відреагує на цей факт громадськість?
«Громадськість обурюється, і це позитивний знак: гадаю, активісти наглядатимуть за цією будівлею, робитимуть усе, аби її зберегти. Тим паче що це унікальне творіння архітектора Владислава Городецького, відомого не лише в Україні, а й у всьому світі (до речі, про це в нашому місті ніхто не знав, поки Валерій Трегубов не провів відповідну розвідку). Знищити цю пам’ятку означає обірвати ще одну ниточку унікальності архітектури Полтави, — наголошує Оксана Бєлявська.
— Я вважаю, що вкладати в культуру — усе одно, що вкладати в націю. Чесно кажучи, не знаю, чи можна донести до свідомості забудовників думку про цінність об’єктів культурної спадщини. Мені здається, якщо проводити просвітницьку роботу, то можна.
Але це повинен хтось робити. І, окрім того, покарання за недотримання законодавства про охорону пам’яток культурної спадщини має бути суворим і поширюватися на всіх, хто його порушує.
А насамкінець міське та обласне управління культури повинні слідкувати за дотриманням згаданого законодавства, перешкоджати псуванню і знищенню пам’яток та інформувати про це Міністерство культури України. Чому вони цього не роблять, не можу сказати».
