Цього року онкологічній службі Києва, провідним закладом якої є міський клінічний онкологічний центр, виповнилося 70 років.
Головний лікар Київського міського клінічного онкологічного центру (КМКОЦ) Олександр Клюсов вважає, що нічого випадкового в житті не буває.
Коли він у восьмому класі ділився з однокласницею (нинішньою дружиною) роздумами про майбутню спеціальність, вона побажала бачити його лікарем.
Пішов до бібліотеки, взяв навмання том Великої медичної енциклопедії і відкрив сторінку на тексті про ракову пухлину.
Юнацький максималізм запалив ідеєю перемогти страшну хворобу.
На співбесіді у Дніпропетровському медінституті вибір амбітного абітурієнта заохотив завідуючий кафедрою онкології.
Правда, у студентські роки Олександр зацікавився спеціалізацією «лікар реаніматолог-анестезіолог», вона захопила швидким ефектом допомоги хворому.
В анестезіології працював, доки його мама не захворіла на рак молочної залози.
Потрапила на операційний стіл Київського онкоцентру, колеги з якого й переконали Олександра Клюсова перейти працювати до них завідуючим відділенням реанімації та інтенсивної терапії.
Згодом він став заступником головного лікаря, а у 2011 році — головним лікарем КМКОЦ.
Мама після тієї операції прожила ще п’ятнадцять років, хоч середня медіана виживання для її задавненого раку на той час не перевищувала року.
— На той час Київський онкоцентр саме стандартизував методи лікування раку, — пригадує ті важкі для своєї сім’ї дні Олександр Миколайович. — У 1993 році, коли маму прооперували, саме вийшов стартовий варіант таких стандартів під редакцією колективу КМКОЦ. Він став першим опублікованим протоколом в Україні.
Небезпека збiльшення кiлькостi цього захворювання змусила онкологів усього світу замислитися над уніфікованими стандартами, адже до того системи надання допомоги при цій хворобі діяли врізнобій.
Маму пролікували за обраним стандартом: пройшла хірургічний етап, хіміо- і променеву терапію. На одужання працювала і її повна довіра до лікарів.
— Інколи лікарі кажуть: «Ми зробили все, що могли. Тепер усе залежить від Бога». Вам доводилося так говорити?
— На мій погляд, запорука ефективного результату при онкохворобах відсотків на сімдесят залежить від професіоналізму фахівців, ще на чверть — од віри пацієнта в успіх лікування та довіри між ним і лікарем, а от відсотків п’ять випадків не піддаються логічному поясненню. Наприклад, одна з моїх пацієнток з агресивним раком шлунка, попри невблаганну статистику і негативний прогноз перебігу захворювання, живе вже більше п’яти років після тотального видалення шлунка. При цьому працює!
Буває й протилежне — сприятливий прогноз, а людина згорає за рік... Нелегко працювати, щодня дивлячись в очі смерті. Але кожен день роботи дарує й позитивні емоції. Багаторічний досвід зіштовхує з ситуаціями, що не піддаються канонам медпрактики і звичайної логіки. Мабуть, невипадково з віком чимало прагматичних медиків приходить до віри. Але — на Бога надійся, та й сам не лови ґав. Медицина — складна наука, яка потребує від лікаря постійного самовдосконалення.
— У розвитку столичної онкослужби Київський міський клінічний онкоцентр завжди був «на передовій» як науки, так і інноваційної практики. Хоча побутує думка, що вітчизняна медицина загалом поступається зарубіжній. Може, нагадаємо читачам «УМ» еволюційні кроки вашого центру?
— Завдяки створенню такого високоспеціалізованого закладу з 1990 року в Україні застосовуються найсучасніші методики лікування — хіміотерапія, радіологія, інноваційні хірургічні методи. Онкоцентр почав проводити променеву терапію за допомогою сучасного лінійного прискорювача, що стало першим етапом модернізації онкослужби. Перший комп’ютерний томограф дозволив покращити діагностику онкозахворювань.
У нас було відкрито перше дитяче, а також хоспісне відділення для надання допомоги онкохворим у термінальних стадіях, яке ми згодом реорганізували у відділення паліативної допомоги. У структурі онкоцентру в 2010 році відкрили центр ядерної медицини, де вперше застосована для діагностики захворювань технологія позитронно-емісійної і комп’ютерної томографії з власним виробництвом радіофармпрепаратів.
— Левова частка витрат на лікування в Україні, попри задекларовану безплатну медицину, лягає на плечі самих хворих. Адже виділених бюджетних коштів не вистачає навіть на елементарні протокольні потреби. Як сьогодні фінансується онкологічна служба міста?
— Постачання згідно з держпрограмою «Онкологія» закінчилося в 2016 році, й без підтримки місцевої влади було би складно. Але міська держадміністрація суттєво збільшила фінансування за всіма статтями витрат: медикаменти, харчування, зарплата, комунальні видатки...
Департамент охорони здоров’я КМДА у рамках програми «Здоров’я киян» закуповує хіміопрепарати для лікування онкохворих. За результатами нинішнього року фінансування цих закупівель вперше в історії Київського онкоцентру може досягнути 50 відсотків від потреби. У минулому році фінансувалося державою лише близько 35 відсотків.
— Чи вдається Київському онкоцентру за ефективністю лікування виходити на рівень подібних європейських клінік?
— Показники п’ятирічного виживання і однорічної летальності та післяопераційних ускладнень за підсумками лікування у нас співставні з результатами деяких країн Європи. Якщо порівнювати рівень оснащеності й матеріально-технічну базу, то це, звісно, парадоксальний факт. Завдячувати слід професіоналізму київських лікарів та централізованій роботі столичної системи надання онкодопомоги.
Вона не розпорошена і на базі КМКОЦ має повний цикл застосування усіх методів лікування в умовах одного стаціонару. Кваліфікацію персоналу постійно підвищуємо — 90 відсотків наших лікарів — фахівці вищої та першої категорій. З метою контролю якості послуг застосовуємо міжнародну систему якості ІSO 9001 та нові форми організації допомоги. Наприклад, мультидисциплінарний консиліум лікарів (взаємодія хірургів-онкологів із фахівцями з хіміо- та променевої терапії) робить лікування комплексним і системним.
— Чи проводять на базі онкоцентру клінічні випробування нових лікарських засобів?
— Уже понад 15 років, згідно з рішенням МОЗ України, КМКОЦ є базою для проведення міжнародних багатоцентрових клінічних досліджень лікарських засобів та виробів медпризначення. Жоден протокол не починається без оцінки морально-етичних аспектів цих досліджень комісією з питань етики онкоцентру.
В КМКОЦ упродовж року працюють у середньому чотири-п’ять активних дослідницьких центрів, які беруть участь у проведенні з півтора десятка нових міжнародних фармпрепаратів провідних виробників світу. Це не лише свідчить про довіру міжнародної онкологічної громадськості до кваліфікації наших фахівців, а й слугує джерелом додаткового фінансування діяльності центру і надає киянам доступ до інноваційних препаратів.
— Чи маєте перспективи поліпшення матеріально-технічної бази онокдиспансеру найближчим часом? Адже зручне адміністрування та функціональне середовище також неабияк впливають на самопочуття пацієнтів.
— Цього року плануємо ремонт двох відділень хіміотерапії, приміщень загального користування у поліклініці та стаціонарі, термосанацію і ремонт фасадів головних корпусів. Є розпорядження КМДА про будівництво нового хірургічного корпусу з відділенням інтенсивної терапії. Пілотним проектом передбачається і введення електронного обліку лікарських засобів, бухгалтерської справи, впровадження електронної реєстратури. Нині облік існує у паперовому варіанті, — у нас сім журналів обліку, тому медсестра витрачає щодня не менше двох годин, щоб заповнити ці форми!
У планах — придбання нового лінійного прискорювача. Цей апарат дозволяє звести негативну дію на здорові тканини до мінімуму, тоді як вітчизняні радіологи, в основному, працюють на застарілих кобальтових установках. Працюємо над модернізацією існуючого радіологічного обладнання — трьох лінійних прискорювачів і гама-терапевтичного апарату.
— Останнім часом з’являються приватні онкологічні лікарні з сучасним обладнанням. Чи відчуваєте конкуренцію?
— Ми тільки вітаємо такі ініціативи. Онкологічна захворюваність збільшується. Рак — данина цивілізації. Ми перемогли чуму, холеру, навчилися лікувати інфекційні захворювання, не хочемо жити в холоді та голоді, прагнемо швидко пересуватися. А в процесі еволюції накопичуємо генні мутації, отруюємо екологічний простір, забруднюємо продукти. Підвищуючи планку рівня життя, живемо у стані хронічного стресу, невдоволеності, руйнуючи імунну систему.
Тобто спочатку винаходимо зброю, яка вбиває, а потім — бронетранспортер, який вивозить понівечених бійців iз поля бою... За сімдесятирічну історію столичної онкослужби контингент хворих зі злоякісними новоутвореннями зріс більш ніж у сорок разів — до понад 82,3 тисячі пацієнтів у минулому році! Проблема порятунку від онкопатології полягає не в удосконаленні методів лікування, а у виявленні раку на ранній стадії, доки він не заявив про себе явними симптомами.
Тоді його можна лікувати без застосування таргетних препаратів, хіміотерапії, радіотерапевтичного і радіохірургічного втручання. Потрібно правильно жити, харчуватися, своєчасно обстежуватися. Я працюю над соціальним обґрунтуванням удосконаленої моделі надання онкологічної допомоги в умовах великого міста. Хоча онкологи не проводять скринінг, вони зацікавлені в його результатах. При ранній діагностиці раку результат лікування найкращий. Чим більше сучасних діагностичних центрів ми матимемо в Україні, тим краще.
— Чи розвиваються в Україні програми скринінгу — систем первинного обстеження — для виявлення клінічно безсимптомних випадків захворювання раку?
— Так. Але їх фінансування поки що недостатнє. Потрібне нове обладнання та відповідні спеціалісти. Наймасштабніші скринінгові програми в Україні — з раку молочної залози і раку шийки матки. Це, як правило, візуальні локалізації, що не потребують суперкоштовного технологічного обладнання. При цьому певну частину населення не заманити на такі обстеження. Тому є солідарна провина і солідарна відповідальність населення і медиків у задавненості таких хвороб.
— Яких застережень мають дотримуватися українці, щоб не захворіти на рак?
— Вести здоровий спосіб життя і регулярно обстежуватися у лікаря.
Структура захворюваності в 2016 році (за даними Київського міського клінічного онкологічного центру)
Рангове місце 2016 р. 2015 р.
ЛОКАЛІЗАЦІЯ на 100 тис. нас. на 100 тис. нас.
1 рак молочної залози 87,3 91,0
2 рак простати 48,6 46,6
3 рак тіла матки 36,7 37,7
4 рак шкіри 40,8 41,7
5 рак ободової кишки 29,1 28,5
6 рак легені 22,8 24,8
7 рак шлунка 20,5 20,0
8 рак прямої кишки 17,9 19,8
9 меланома 8,4 9,2
