Відійшов у вічність на 91-му році життя незламний українець — Євген Грицяк, один із керівників Норильського повстання 1953 року, що зруйнувало ГУЛАГ.
Євген Степанович народився у Снятинському районі, що на Івано-Франківщині, а в період німецької окупації вчився у торговельній школі в Снятині, тоді й став членом Молодіжної мережі ОУН.
У липні 1944-го його мобілізували, воював на 4-му Українському фронті, у боях зазнав поранення. У червні 1945 року був нагороджений медаллю «За відвагу».
Проте у 1949 році радянська розвідка дізналася про участь Грицяка в ОУН, він був заарештований і в грудні 1949 року засуджений до смертної кари, яку потім замінили на 25-річне позбавлення волі.
Відбував покарання у Джезказгані, Норильську, Владимирській в’язниці, на Тайшетській трасі, в Іркутській в’язниці, Інті та Мордовії.
У таборах ГУЛАГу активно боровся за права в’язнів і протистояв сваволі адміністрації, за що мав 42 дисциплінарні покарання і за три з них — по року закритої тюрми.
Після акцій спротиву в Караганді Євгена Грицяка перевели в 4-те відділення Гірського табору в Норильську.
Там він став одним із п’яти керівників Норильського повстання (26 травня — 4 серпня 1953 року), в якому взяло участь від 16 до 20 тисяч в’язнів ГорЛАГу і НорильЛАГу.
Саме Грицяк передавав вимоги повстанців членам комісії з Москви 6 червня 1953 р.
Вимоги було задоволено тільки частково, а в серпні після масового розстрілу в’язнів 3-ї зони повстання (56 загиблих) зазнало поразки. Євгена Грицяка ув’язнили у Норильську.
Саме після Норильського повстання (а також бунтів у Воркуті (РєчЛАГ) та Кенгірі (СтепЛАГ)) адміністрація ГУЛАГу була змушена здійснити чимало поступок в’язням та розпочати амністію політв’язнів.
Лише у... 1964 році, вже після другого ув’язнення, політв’язень сумління Євген Грицяк вийшов на волю.