Ліквідація Путіна: які є правові підстави фізичного знищення президента РФ

Закінчення. Початок у попередньому номері «України молодої».

 

Виникає запитання: чи є юридичні підстави, передбачені міжнародним правом і національним законодавством України, для ліквідації Путіна, як бен Ладена? Як правознавець стверджую — є! Їх більш ніж достатньо, і значно більше тих, які були підставою для знищення бен Ладена! 

 

Вранці 24 серпня 2014 року за наказом Путіна батальйонно-тактичні групи ЗС РФ разом з танками та при вогневій підтримці артилерії й системи «Град» вторглися в Україну.

 

Сили вторгнення російських військ, які перетнули кордон, складалися з дев’яти батальйонно-тактичних груп, 3,5 тисячі чоловік особового складу, до 60 танків, 320 БМД, 60 гармат, 45 тяжких мінометів, 5 ПТРК.

 

На військовій техніці були зняті або замасковані російські розпізнавальні знаки.

 

З метою введення в оману і вбивства українських військовослужбовців на російську техніку були нанесені розпізнавальні знаки українських підрозділів, що прямо забороняється Женевською конвенцією.

 

Після надзвичайного засідання Комісії Україна—НАТО наприкінці серпня 2014 року у зв’язку з ескалацією ­збройного нападу Росії на сході України Генеральний секретар НАТО Расмуссен кваліфікував вторгнення ЗС РФ через східний російсько-український державний кордон як «серйозну ескалацію ­збройної агресії Росії проти України».

 

За висновками експертів, основною причиною, яка перебуває у причинно-наслідковому зв’язку з Іловайською трагедією наприкінці серпня 2014 року, є пряма військова агресія збройних сил РФ проти України та вторгнення російських військ в Україну.

 

Під Іловайськом загинуло 366 українських військових, отримали поранення 249, потрапили у полон 128 і 158 осіб зникли безвісти.

 

У січні 2015 року, відповідно до норм Статуту ООН та Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3314 «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року, Верховна Рада України визнала Російську Федерацію «державою-агресором, що всебічно підтримує тероризм».

 

У червні 2015 року ПАРЄ прийняла резолюцію, у якій РФ визнана агресором і окупантом. У липні 2015 року ПА ОБСЄ прийняла резолюцію, в якій чітко визнала, що дії РФ у Криму й на Донбасі є «актами військової агресії» проти України.

 

У грудні 2016 року Генасамблея ООН ухвалила резолюцію, якою Росія визнана «державою-окупантом», а Крим і Севастополь — «тимчасово окупованою територією». 

 

У листопаді 2016 року Міжнародний кримінальний суд визнав Росію державою-агресором і встановив, що «агресія розпочалася не пізніше 26 лютого 2014 року, коли Росія залучила особовий склад своїх збройних сил для отримання контролю над частиною території України без згоди уряду України».

 

За повідомленням Державної прикордонної служби України, наприкінці лютого 2014 року з Росії в Крим було перекинуто близько 30 тисяч російських військовослужбовців спеціального призначення.

 

Озброєні військовослужбовці ЗС РФ захопили аеропорти Сімферополя, «Бельбек», закрили повітряний простір Криму і приймали літаки лише з Росії.

 

На військовий аеродром «Бельбек» приземлилися 6 транспортних літаків з десантниками і понад 10 російських військових вертольотів.

 

До Сімферополя прибула колона російських БТР з десантниками і зайняла ключові позиції в місті.

 

Генеральна прокуратура України, на підставі зібраних доказів, офіційно повідомила про підозру в розв’язанні агресивної війни (ст. 437 КК), зміні меж території і державного кордону (ст. 110 КК) міністру оборони РФ Шойгу С. К., трьом його заступникам (Булгакову Д. В., Панкову М. О., Герасімову В. В.) та іншим воєначальникам ЗС Росії, усього понад двадцятьом особам.

 

Усі підозрювані оголошені в державний розшук.

 

Суд надав дозвіл на їх затримання і доставку в суд для обрання їм міри запобіжного заходу — утримування під вартою.

 

25 серпня 2016 року Президент України Петро Порошенко у Маріуполі офіційно заявив, що «єдиною людиною, яка організувала агресію проти України, є Путін». 

 

За три роки воєнної агресії Росії (станом на 14 квітня 2017 року) український народ втратив понад 10 тис. осіб убитими (з них 2 652 військовослужбовців усіх силових відомств України і понад 500 добровольців), 23 тис. пораненими (з них 9 578 військових), майже 2,5 млн. осіб стали вимушеними переселенцями.

 

У полоні російських агресорів перебувають 127 українців.

 

За даними Союзу комітетів солдатських матерів Росії, під час війни на Донбасі загинуло мінімум півтори тисячі російських військових і майже 5 тис. поранених.

 

Повних даних про загиблих і поранених немає, за наказом Путіна вони засекречені.

 

Російські війська і підконтрольні Кремлю найманці і бойовики захопили окремі території Донецької і Луганської областей площею 15,8 тис. кв. км. Унаслідок анексії Криму Україна втратила 26,1 тис. кв. км.

У віртуальності, яка зветься «русскій мір», є таке гасло-кричалка: «Россия никогда ни на кого первая не нападала». А що ж насправді являє собою «миролюбна» Росія, яка вела винятково «оборонні війни»? Заради об’єктивності звернемося до російських істориків і воєначальників. 

 

Відомий російський генерал Куропаткін у своєму меморандумі царю в 1900 році писав, що «за попередні 200 років Росія була в стані війні 128 років і мала 72 роки миру. Із 128 років війни — лише 5 років прийшлось на оборонні війни і 123 — на завойовницькі».

 

Російський письменник Іван Ільїн у книзі «Про Росію» пише, що «Російський історик, професор Сергій Соловйов нарахував із 1240 по 1462 рік (за 222 роки) — двісті воєн, які вела Росія. З XIV століття по XX (за 525 років) генерал царської армії, державний діяч Микола Сухотін нарахував 329 років війни. Росія провоювала дві третини свого життя».

Найбільшу кількість воєн Росія розв’язала і вела в часи, коли стала імперією. В загальному підсумку Московське царство, Російська імперія, Радянський Союз і нинішня Російська Федерація, за підрахунками істориків, провели понад 300 загарбницьких воєн, колонізувавши сотні народів і анексувавши їхні території. Серед цих воєн були і війни проти власних народів, які вели національно-визвольну боротьбу за свою незалежність.

 

Російська імперія за 350 років в результаті загарбницьких воєн збільшила свою територію у понад сім разів (!) — з 3 млн. кв. км у 1547 році до 21,8 млн. кв. км у 1914 році і займала 1/6 суходолу Землі. Після розпаду Радянського Союзу територія РФ складає «лише» 17 млн. кв. км, і це, вочевидь, дуже засмучує Путіна та росіян. Адже перший шукає будь-які спроби, щоб «мирно» приєднати собі ще хоча б клаптик землі, а другі гаряче його підтримують. 

 

За всю свою історію Росія веде проти України уже 24-ту загарбницьку війну!

 

Знищення агресора — конституційний обов’язок

 

Російська Федерація вчинила проти України п’ять видів агресії, передбачених пунктами а,b,c,d,g ст. 3 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3314 «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року, а саме:

 

1. Вторгнення або напад збройних сил однієї держави на територію іншої або будь-яка воєнна окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її.

 

2. Бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.

 

3. Блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави.

 

4. Напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, чи морські та повітряні флоти іншої держави.

 

5. Засилання державою або від імені держави озброєних банд, груп і регулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які носять настільки серйозний характер, що це рівнозначно перерахованим вище актам, або її значна участь у них. 

 

Згідно зі ст.17 Конституції України «Захист суверенітету і територіальної цілісності України є найважливішими функціями держави, справою всього українського народу». Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов’язком громадян України (ст. 65 Конституції).

 

Відповідно до ст. 36 КК України «Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання...

 

Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання.

 

Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає».

 

КК України передбачає також поняття «крайня необхідність», яке заключається в тому, що «Не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами...»

 

Зауважу, що Усама бен Ладен, на відміну від Путіна, не був президентом держави і являв собою набагато меншу загрозу для світу, аніж Путін. 

 

Формулу порятунку земної цивілізації виведено Майстрами Далекого Сходу: «Сьогодні уже не тисячі, а мільйони кажуть: «Ні війні!».

 

Людство усвідомило той факт, що ще одна велика битва буде рівнозначна його повному знищенню, і досить багато людей стверджують, що краще нехай зникне правитель і цілий народ, який оголосив війну, але цивілізація уціліє».

 

Викладені історичні факти і наукові висновки повинні обов’язково враховуватися у стосунках з Росією, яка має бути ізольована від цивілізованого світу (як Північна Корея), як душевно хвора країна-агресор.

 

Заради порятунку світу Путін і створений ним фашистський режим повинні бути засуджені світовою спільнотою, а Путін — знищений, як бен Ладен, або у інший спосіб, що не загрожує життю невинним, якщо не припинить війну проти України, не звільнить окупований Донбас і Крим і добровільно не здасться правосуддю. 

 

На думку більшості юристів, у ситуації, яка склалася у зв’язку з воєнною агресією Росії проти України, відповідно до норм міжнародного права, законів війни та національного законодавства України, ліквідація Путіна буде визнана легітимною, правовою і законною, як вчинена у стані необхідної оборони і крайньої необхідності, за аналогією вбивства Усами бен Ладена (знищення якого, за твердженням Лаврова, виправдано з точки зору міжнародного права і права на самооборону).

 

Медведєв, будучи президентом Росії, одним із перших привітав президента США Обаму і розділив з ним радість знищення «терориста номер один».

 

На черзі — Путін, який на сьогодні замінив ліквідованого «терориста № 1».

 

Думаю, що Медведєв і Путін розділять радість, коли удвох будуть в одній камері в міжнародній в’язниці, а не на шибениці.

 

Кожен громадянин України має не лише право, а й конституційний обов’язок знищити агресора, який посягнув на Вітчизну, її незалежність і територіальну цілісність!

 

Наші пращури — орії (руси) залишили нам, українцям, своїм нащадкам, одну з головних заповідей: «Ворога Роду твого знищуй без пощади!».