Не кращий за Хусейна: чому ліквідація Путіна буде законною та справедливою

04.05.2017

У попередніх публікаціях в «Україні молодій» — «Російський слід «ІДІЛ», «Катинь-2 — злочин Російської Федерації», «Кремль — убивця», «Бумеранг для Путіна», «Агресорам по заслугах», «Путін — терорист №1», «Ми — не брати», «Москалі-садисти», «Антихрист і слуга Диявола» — на основі зібраних доказів встановлена злочинна діяльність президента Росії Путіна на державному і міжнародному рівнях: розв’язання другої війни в Чечні та війн у Грузії, Україні, Сирії; знищення літака з президентом Польщі Лехом Качинським і збиття пасажирського малайзійського літака.

З метою захоплення влади Путіним були організовані терористичні акти і замовні убивства в Росії.

Психіатри, психологи, фізіологи, фізіономісти зробили висновок: Путін — соціопат, який має ознаки шизофренії, педофілії, страждає манією величі; в його поведінці яскраво виражені прояви садизму.

Він — мстивий, злопам’ятний, образливий, що є неприпустимо для політика, який займає пост президента країни.

У цій публікації дається характеристика доль окремих диктаторів та аналіз норм міжнародного права, законів війни і національного законодавства, які повинні бути застосованими до Путіна, щоб припинити його міжнародну терористичну діяльність і розв’язані ним війни.

Розглядаються варіанти, які можуть бути застосовані до Путіна, щоб врятувати світ від «божевільного з ядерною кнопкою».

Долі диктаторів-тиранів

Історія останніх ста років засвідчує, що долі диктаторів, як і їхні характери, дуже подібні, і вони, як правило, закінчують своє життя трагічно або у в’язниці.

Тиран комуністичного режиму в СРСР Йосип Сталін і диктатор нацистської Німеччини Адольф Гітлер — нелюди ХХ століття, які розв’язали Другу світову війну.

В ній брали участь 61 країна світу (80% населення Землі). Загальні людські втрати склали понад 71 млн. осіб: з них військових — 24,4 млн., мирних жителів — 46,7 млн. осіб.

Прямі людські втрати українського народу у війні — близько 10 млн. осіб.

До лав Червоної армії за роки війни було мобілізовано 7 млн. українців, з яких 4,1 млн. осіб убиті в боях, загинули у полоні, померли в шпиталях від ран.

Під час німецької окупації загинуло понад 4 млн. цивільних українців, 2,4 млн. було вивезено на примусові роботи до Німеччини, більша частина з яких загинула або не повернулася.

Загальні демографічні втрати українців за період війни склали 14 млн. осіб, або 33,6% населення України на початок червня 1941 року (41,6 млн. людей).

Втрати українців у цій війні є найбільшими, непорівнянними з втратами інших країн і народів світу і складають 20,1% від загальносвітових людських втрат, або 33% від загальних втрат СРСР (42 млн.).

Попередники Сталіна — євреї за національністю і гомосексуалісти Троцький (Бронштейн) і Ленін (Бланк) після більшовицького перевороту за чотири роки «червоного терору» і громадянської війни знищили понад 20 млн. людей.

Троцький був убитий за наказом Сталіна в 1940 році. На Леніна був вчинений замах, але він вижив. За твердженням російських істориків, у боротьбі за владу Сталін отруїв Леніна у 1924 році.

29 квітня 1945 року Гітлер і його коханка Ева Браун повінчалися, а наступного дня покінчили життя самогубством. Їхні тіла були спалені.

Фашистський диктатор Італії Беніто Муссоліні (союзник Гітлера) і його коханка Кларетта Петаччі 28 квітня 1945 року були схоплені партизанами і розстріляні, а наступного дня їхні тіла були вивішені на глум натовпу.

Російські історики стверджують, що Берія з метою захоплення влади і через боязнь бути розстріляним, як його попередники Ягода і Єжов, отруїв «вождя народу» Сталіна. Через декілька місяців Берія був убитий.

Пробачте, що вижили

Про більшість жахливих злочинів, вчинених Сталіним, сьогодні відомо. Я наведу один із цих злочинів, який, на мою думку, є найжахливішим, найбільш звірячим і ретельно приховується донині. Мова — про інвалідів війни.

Вони виграли війну, врятувавши світ (в т.ч. і Сталіна) від рабського поневолення нацистської Німеччини і, дякуючи Богу, вижили, щоб жити.

Але вони не вкладалися в жоден образ радянського воїна-переможця, розтиражований тогочасною сталінською пропагандою.

Їм не пощастило на вокзальних перонах обіймати і цілувати своїх дружин і дітей.

Не обіймали, бо не мали чим. Вони не крокували на парадах Перемоги і святкових демонстраціях у струнких колонах. Не крокували, бо не мали чим...

У це важко повірити, але це правда, підтверджена документально, свідченнями очевидців і донесеннями (рапортами) виконавців цього звірячого злочину, вчиненого проти інвалідів.

Згідно з архівними документами НКВС і міноборони СРСР під грифом «Цілком таємно», з фронтів війни повернулося безруких — 1 млн. 10 тис., безногих — 1 млн. 121 тис. та тих, хто втратив і руки, і ноги — 85 942 фронтовики, сотні тисяч — із важкими пораненнями голови, внутрішніх органів, контужених, сліпих.

Десятки тисяч інвалідів війни перебували в шпиталях без свідомості, з втратою пам’яті.

Під час війни було демобілізовано близько 3,8 млн. поранених солдатів і офіцерів, з них — 2 млн. 576 тис. інвалідів були комісовані як непридатні до військової служби у воєнний час.

У 1946 році за одну ніч у всіх великих містах, столицях союзних республік і в Москві наряди органів міліції і державної безпеки без суду і слідства зібрали інвалідів війни з вокзалів, привокзальних площ, ринків, кафе, пивних та інших місць, завантажили в ешелони і вивезли у віддалені куточки Радянського Союзу — до Сибіру, на Соловки, Колиму, в концтабори та спеціальні інтернати, де вони були майже всі розстріляні.

Історики стверджують: це було зроблено за розпорядженням Сталіна, а наказ про його виконання віддав сам маршал Жуков.

У жодній із промов Сталіна воєнної і повоєнної доби не згадується величезна армія інвалідів-фронтовиків.

Саме існування скалічених ветеранів було немов докором і, можливо, навіть загрозою режиму і його вождю, який вважав перемогу своєю власною заслугою.

Інваліди війни не вписувалися в сонцесяйну картину воєнного тріумфу Сталіна, оскільки поряд із десятками мільйонів полеглих вони надто очевидно «втілювали» ту жахливу ціну, яку заплатили народи СРСР за перемогу.

Друга велика «зачистка» безпритульних інвалідів відбулася до 70-ї річниці народження Сталіна в 1949 році.

За оцінками російських істориків, усього було знищено (розстріляно, замордовано голодом, холодом та ненаданням медичної допомоги) понад 2 млн. інвалідів.

Їх Сталін перетворив на «табірну пилюку». Документи про вчинення цього нелюдського злочину до цього часу утаємничені і зберігаються в архівах ФСБ і міноборони Росії.

Окремі документальні підтвердження про вивезення і знищення інвалідів-фронтовиків повинні зберігатися також в архівах МВС і СБ України.

Доля Путіна

Путін може повторити долю румунського диктатора Ніколи Чеушеску або лівійського — полковника Муаммара Каддафі, чи іракського — Саддама Хусейна, якщо втрутиться «російський бунт» — «страшний і безпощадний», за визначенням російського поета Олександра Пушкіна.

Якщо ж Путіну пощастить — то його чекає доля югославського диктатора Слободана Мілошевича.

Путіна може ліквідувати і його найближче оточення, «замочивши в сортирі», щоб зберегти свої мільярдні статки, або хтось із тих, хто має до нього кровну помсту, а таких багато і в Чечні, і в Грузії, і в Сирії.

За дві війни, розв’язані Єльциним і Путіним у Чечні, російські війська знищили близько 200 тисяч мирного населення, включаючи понад 15 тисяч дітей, більше 200 тисяч чеченців були поранені й скалічені, майже половина населення республіки стала біженцями.

Результат воєнної агресії Росії проти Грузії: тисячі убитих і поранених мирних жителів, майже 120 тисяч біженців, окупація Грузії і анексія 20% її території.

Від російських бомбових і ракетних ударів у Сирії загинуло понад 3 тисячі мирних мешканців і сотні дітей, знищено десятки шкіл, дитячих садків, лікарень, сотні тисяч сирійців стали біженцями.

Проти свого народу уряд Башара Асада, якого підтримує Путін, застосовував хімічну зброю.

У квітні цього року в метро Петербурга був здійснений теракт. Його жертвами стали 16 осіб, у тому числі й виконавець теракту Акбаржон Джалілов.

ФСБ РФ повідомила, що затримала організатора теракту Аброра Азімова.

Відповідальність за теракт у Петербурзі взяло на себе терористичне угруповання «Батальйон імама Шаміля», яке пов’язане з «Аль-Каїдою».

Угруповання також пригрозило новими терактами. Про це повідомляє SITE Intelligence Group, що займається моніторингом діяльності терористів.

Старший редактор журналу Long War Journal Томас Джослін із посиланням на SITE у своєму «Твіттері» написав, що вибух був «помстою за дії Росії в Сирії, Чечні та Лівії».

Нагадаю, що 25 грудня 1989 року Чаушеску та його дружина Єлена при спробі втекти з країни (Путіну немає куди тікати, хіба що в Північну Корею, до такого ж, як він сам, — Кім Чен Ина) були арештовані і в цей же день, за рішенням воєнного трибуналу, розстріляні.

У квітні 2001 року екс-президент Югославії Мілошевич був арештований і переданий Гаазькому міжнародному трибуналу як звинувачений у вчиненні злочинів проти людства, масових убивствах тощо.

У березні 2006 року Мілошевич помер у в’язниці від серцевого нападу. Професор медицини Андріч Вукашин заявив, що Мілошевича отруїли.

У грудні 2003 року американські військові арештували Саддама Хусейна. 5 листопада 2006 року Вищий кримінальний трибунал Іраку засудив Хусейна до страти через повішання за вчинення воєнних злочинів, злочинів проти людства (те, що на сьогодні вчинив і Путін). Хусейна повісили на військовій базі 30 грудня 2006 року.

Процедура страти Саддама була знята на відео мобільним телефоном і викладена в інтернет.

У лівійського диктатора Каддафі кінець життя був набагато страшнішим і трагічнішим.

20 жовтня 2011 року при спробі втекти з країни поранений диктатор був захоплений повстанцями, які вчинили самосуд над Каддафі — впродовж трьох годин жорстоко катували його, піддавали тортурам, знущалися над ним, потім зґвалтували і пристрелили.

Понівечене тіло було виставлено в рефрижераторі для огляду.

Згодом був розстріляний і його син Мутассім. Отримавши звістку про знищення диктатора Каддафі, лівійський народ декілька днів радісно святкував цю подію.

Свято буде і у росіян, коли вони здихаються свого підполковника КДБ Путіна.

Не врятують Путіна ні його двійники, ні створена ним, за зразком повішеного іракського диктатора Хусейна (якого Путін робив спроби врятувати), особиста Національна гвардія у складі 400 тисяч військових.

Можливо, за вчинені злочини Путін не буде, як Хусейн, повішений, але Міжнародним воєнним трибуналом у Гаазі має бути заслужено засудженим до довічного ув’язнення.

Відео і фото про страту Чаушеску, Хусейна і Каддафі, які викладені в інтернеті, Путіну потрібно дивитися щоденно перед сном.

Щоб із ним не трапилося подібного, раджу Путіну добровільно подати у відставку, попросивши прощення у народів Росії, України, Грузії, Сирії й добровільно здатися Міжнародному правосуддю.

Це, можливо, буде єдиним шансом для нього померти своєю смертю та зберегти життя своїх дітей і онуків.

Операція «Спис Нептуна»

У березні 1998 року Лівія оголосила Усаму бен Ладена у міжнародний розшук, підозрюючи його у вбивстві одного з німецьких арабістів, агента німецької розвідки Сильвана Беккера і його дружини.

У червні 1998 року велике журі окружного суду Південного Штату Нью-Йорка визнало бен Ладена винним у змові з метою атакувати оборонні споруди США, а також у тому, що він є керівником терористичної організації «Аль-Каїда».

У листопаді того ж року це ж журі винесло рішення про винуватість бен Ладена у вбивстві громадян США за межами країни і нападі на федеральний об’єкт, що призвело до смерті людей.

7 жовтня 2008 року на дебатах кандидатів у президенти США Барак Обама заявив: «Ми вб’ємо бен Ладена. Ми зламаємо «Аль-Каїду».

Це повинно бути головним пріоритетом національної безпеки».

29 квітня 2011 року Обама віддав наказ про проведення таємної операції із захоплення в полон або ліквідації Усами бен Ладена.

Таємна операція під кодовою назвою «Спис Нептуна» була проведена американським спецназом «морських котиків» у ніч на 2 травня 2011 року на території Пакистану.

Бен Ладен був убитий трьома пострілами в голову під час перестрілки з його охороною при штурмі будинку.

Були також убиті його дорослий син, одна з чотирьох дружин, яку охоронці використовували як щит і два кур’єри. В ході операції були арештовані дві дружини бен Ладена, шестеро його дітей та два помічники. Уряд Пакистану не був повідомлений про її проведення.

Генеральний прокурор США Ерік Холдер на юридичному комітеті Сенату заявив: «Операція, в ході якої бен Ладен був убитий, була проведена на законних підставах.

Його вбивство було виправданим, оскільки він не здався і не мав наміру здатися».

Ерік Холдер наголосив, що знищення бен Ладена було «актом національного самозахисту».

Генеральний прокурор США об’єднав два основні правові аргументи (принцип «війни» і принцип «самозахисту»), назвавши операцію з ліквідації бен Ладена «проведеною в рамках самооборони», проти «воєнної цілі, яка є такою за законом».

Головний юридичний консультант із міжнародного права Державного департаменту США Гарольд Кох про ліквідацію бен Ладена заявив:

«Згідно з національним законодавством, використання воєнних дій для нанесення удару по конкретних ворожих лідерах у рамках самооборони або воєнного конфлікту є законним і не може розглядатися як «убивство».

Німецький професор права Райнхард Меркель зазначив, що «вимушена міра» («крайня необхідність» — в КК України) або «вимушена самооборона» («необхідна оборона» — в КК України) — це універсальний правовий принцип, який діє у всіх правових культурах. У тій ситуації, в якій діяли США, вбивство бен Ладена було легітимним — як усунення небезпеки, а не помста бен Ладену за скоєне ним у минулому».

Представники правозахисних організацій розгорнули дискусію про законність фізичного усунення бен Ладена.

Так, німецький спеціаліст із питань міжнародного права Крістіан Томушат заявив: «Я сумніваюся в тому, що міжнародне право вважає допустимим такі цілеспрямовані вбивства в ситуації, коли не йдуть бойові дії в умовах війни».

Низка правозахисників сходяться на думці, що перш за все бен Ладена потрібно було арештувати. В такому випадку лідера «Аль-Каїди» можна було б посадити на лаву підсудних і організувати чесний судовий процес, як це передбачено в правовій державі щодо серійних убивць.

На ці зауваження інші правознавці зауважують, що не можна розглядати ліквідацію бен Ладена винятково в площині юридичної процедури, необхідно враховувати його небезпечність як лідера терористів, їх ікони і фанатика.

Під таким кутом зору, з урахуванням усіх обставин операції потрібно говорити про вимушену ситуацію:

«Як тільки терористи почали чинити супротив, а американські спецназівці — оборонятися, постріли в голову Усами бен Ладена є легітимними і законними».

У США операцію «Спис Нептуна» трактують «як бойові дії». В умовах війни набирає чинності Міжнародне воєнне право, яке допускає ліквідацію противника, який бере участь у бойових діях, — у принципі, в будь-якій ситуації.

Окремі юристи відзначають, що міжнародне схвалення ліквідації американським спецназом бен Ладена висвітило протиріччя норм міжнародного права і національних законів провідних країн світу.

Вузлове питання — розуміння і трактування поняття «самооборона» і «крайня міра».

Чи можна називати «державною самообороною» вбивство людини, яка назвала себе лідером організації «Аль-Каїда», а її керівника — «терористом номер один»?

А також чи можна вважати вбивство бен Ладена, його дружини і сина, в руках яких не було зброї на момент нападу, «вимушеною мірою самооборони» американських спецназівців?

Підставою для убивства бен Ладена в такій ситуації могла бути підозра, що він може носити «пояс шахіда».

Достовірність цієї версії легко оцінити, якщо взяти до уваги, що головним аргументом на її користь були неодноразові усні запевнення бен Ладена нізащо не здатися живим.

Підрив бен Ладеном на собі «пояса шахіда» призвів би до багатьох жертв американських військових.

Викладене дає підстави зробити висновок: наказ президента США Барака Обами про взяття у полон або ліквідацію Усами бен Ладена та дії американських «морських котиків» в їхній ситуації були єдино правильними, правомірними і законними.

Вони діяли у стані «необхідної оборони» і «крайньої необхідності».

Міністр закордонних справ РФ Лавров назвав операцію США зі знищення бен Ладена виправданою з точки зору міжнародного права.

Лавров нагадав, що Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію, яка визнає право країни на самооборону у відповідності зі ст. 51 Статуту ООН.

Згідно з цією статтею будь-який акт агресії, навіть непрямий, на країну-члена ООН дає право на індивідуальну або колективну самооборону.

«Будь-яких обмежень на самооборону не передбачено»,— наголосив Лавров.

Рада Безпеки ООН назвала смерть бен Ладена «критично важливою у боротьбі з міжнародним тероризмом» і закликала всі країни світу докласти якнайбільше зусиль у боротьбі з тими, хто підтримує тероризм. Мабуть, мали на увазі Путіна.

Прем’єр-міністр Великобританії Девід Камерон заявив, що «смерть бен Ладена принесе велике полегшення всьому світу».

Прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньяху назвав ліквідацію бен Ладена гучним тріумфом для всього світу:

«Це гучне свято справедливості, свободи і цінностей, які поділяють усі демократичні країни, що борються пліч-о-пліч з тероризмом».

Уряд Індії вважає, що успішна операція зі знищення Усами бен Ладена на пакистанській території стала історичним етапом у війні із тероризмом.

МЗС України назвало знищення бен Ладена важливим кроком у боротьбі з міжнародним тероризмом і висловило солідарність із позицією президента США.

Вбивство бен Ладена було позитивно оцінено ООН, ЄС, НАТО та президентами і урядами провідних країн світу, які офіційно визнали його ліквідацію абсолютно законною.

Юристи багатьох країн світу обґрунтовують законність ліквідації Усами бен Ладена тим, що він перебував у стані війни (джихаду) зі США, яку сам оголосив.

Тому США вимушені були діяти проти нього в стані необхідної оборони.

Новина про смерть бен Ладена викликала масове святкування в США та інших країнах світу.

Думаю, що ще більшим «тріумфом», «полегшенням» і «гучним святом справедливості і свободи для всього світу» буде усунення Путіна від влади або його знищення, як бен Ладена чи Каддафі. На все — Воля Божа (Аллаха).

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО

Герой України, заступник голови Спілки офіцерів України, кандидат юридичних наук

Закінчення —

в наступному номері «УМ».

Друкована версія