У Києві відбувся освітній курс відомих екотренерів і практиків «Зелена школа»

Для тих, кому вже вдалося реалізувати власні проекти, вирощені з ідеї збереження і відновлення природного балансу, ця школа стала продуктивним майданчиком для обміну досвідом.

 

А неофіти отримали можливість порівняти власні мрії про екологічно чистий бізнесовий і життєвий простір iз практичним досвідом першопрохідців. 

 

Ініціатори «Зеленої школи» задумували її як помічний ресурс для створення та втілення інноваційних екопроектів, які в перспективі зможуть взаємодіяти.

 

За словами спікера шостого сезону навчань Максима Залевського, «Зелена школа» — недержавний учбовий заклад, екостартап, метою якого є об’єднання і мотивація людей створювати нові екопроекти та раціональне використання природних ресурсів:

 

«Наші наставники дають детальні інструкції, як стати свідомим споживачем і зробити світ навколо чистішим і гармонійнiшим. У наших лекціях охоплюються всі напрями екоруху в Україні та світі. Ми відкриємо перед слухачами новий світ, який може стати реальністю, завдяки нашим спільним зусиллям».

 

Чотири дні інформативних, яскравих, динамічних лекцій та воркшопів справді дозволили познайомитися і налагодити корисні комунікації десяткам зацікавлених жити і працювати у здоровому і комфортному просторі.

 

Досвідом організації біотехнологічних ферм, екопоселень, ресторанів, призабутих традиційних та інноваційних виробництв ділилися вітчизняні та зарубіжні практики.

 

Сергій Лобойко, співкоординатор Kyiv Smart City, керівник Центру розвитку інновацій НаУКМА познайомив iз можливостями реалізації екопроектів iз використанням бюджетів місцевих громад.

 

Надзвичайно цікавою була презентація засновника Dihlmann Organic farming Germany Міхаеля Ділманна «Органік-ферма з відкритим доступом. Німецький досвід».

 

Насамперед саме завдяки багаторічній практиці і можливості прослідкувати в динаміці процес планування-розбудови-розвитку такого виробництва не у глянцево-парадному, а робочому ракурсі.

 

Сім’я Міхаеля володіє у Східній Німеччині тваринниць­ким комплексом та сільгоспугіддями площею близько трьох тисяч гектарів.

 

Але, на його переконання, в Україні цілком прийнятними для подібного виробництва можуть стати господарства площею від двохсот гектарів.

 

Лекції і презентації тривали з невеличкими перервами з дев’ятої ранку до восьмої вечора, тому не всі слухачі витримували їх од дзвінка до дзвінка.

 

Але зустрічі з Андрієм Бобровицьким, екобудівельником енергоефективного житла з природних матеріалів терпляче дочекалася більшість учнів, аби дізнатися з перших вуст, що таке екодім майбутнього. 

 

Навчитися і почути багато нового і корисного, очевидно, можна буде і на наступних екоінтенсивах «Зеленої школи», — інтерес до цієї теми в нашій країні величезний.

 

А останнім часом ще підтримується на рівні Мінагрополітики та Мінекології. Поки що декларативно, бо навіть деякі необхідні для сталого розвитку територій закони досі неузгоджені або недопрацьовані.

 

Досі більшість практиків попереджає: навіть офіційна сертифікація екопродукції не дозволяє бути впевненими, що хоча б двадцять відсотків продуктів зі спеціалізованих магазинів в Україні є таки справді екологічно чистими.

 

А державну сертифікацію спритники використовують здебільшого як привід уп’ятеро збільшити ціну на свій товар.

 

Та, власне, і саме проходження сертифікації нерідко прискорюється неформальними виплатами «сертифікаторам».

 

З іншого боку — прихід у розрекламовану галузь дилетантів, які не мають практичних навичок і знань, іноді закінчується шкодою як для природи, яку вони розглядають безкоштовним ресурсом для власних експериментів, так і для здоров’я оточуючих.

 

Тому просвітницькі майданчики на кшталт «Зеленої школи» виконують сьогодні ще й своєрідну роль санітарів — лісу, поля, річок, та й, власне, цивілізованих і екологічних міжлюдських стосунків.