Був будинок ваш — тепер наш: окупаційна влада у Криму відбирає землю кооперативів

28.04.2017
Був будинок ваш — тепер наш: окупаційна влада у Криму відбирає землю кооперативів

Окупанти зазіхають на землю житлових кооперативів.

Три роки тому, 18 березня 2014-го, російський президент включив український Крим до складу Росії.

Чимало кримчан тоді думало, що починається нове щасливе життя. А натомість мають купу проблем.

Одним із наслідків окупації стала зміна законодавства пів­острова: українські закони змінили на російські.

Кримські чиновники можуть багато казати про переваги законодавства РФ, так само, як і замовні ЗМІ — друкувати матеріали про світле теперішнє «російського» Криму.

Втім реалії інші: і глобально, і в дрібницях.

Коловорот папірців

Нині перехід на російське законодавство сповна на собі відчули, зокрема, члени дачних кооперативів. До анексії пів­острова люди облаштовували свої будинки.
 
А за землю платили символічні гроші.
 
Так було, допоки на півострів не прийшли окупанти. Оскільки всі документи були одержані за України, то тепер їх треба переробляти на російський лад.
 
Люди розповідають, що нова влада змусила провести розмежування і встановити межі кооперативів.
 
На практиці переоформити документи виявилося надскладним завданням. Кримчани проходять практично всі інстанції, і коли от-от мали офіційно зареєструвати кооператив, їм під усілякими приводами починають відмовляти.
 
І така практика вже стає звичною — зареєструвати кооператив не вдається нікому. 
 
Причина проста. Новим «господарям життя» потрібна земля, тож влада вирішила розв’язати цю проблему, забираючи ділянки в кооперативів.
 
Розповідають: «Ось уже не один місяць нас шлють то туди, то сюди, і ми так по колу і ходимо. Хоча насправді офіційно сказали — навіть не думайте, ніхто вас не зареєструє».
 
Кримчани мають стаціонарні звичайні будинки — і тепер їх просто забиратимуть. Це буде трагедія. Про це розповідає голова одного з кооперативів, називатися боїться. 
 
Гальмують процес по-різному. То спочатку просять, подайте інформацію на диску. Потім кажуть, диск не відкривається.
 
Коли нарешті відкрили — давайте папери. Візьміть папери. А нам треба в двох екземплярах.
 
Дайте нам оригінали, ми не приймаємо, бо має здавати сільська рада. А щоб усе це залагодити, треба їздити по різних місцях не те що міста, а району. 
 
Коли питають, скільки потрібно на розгляд документів, то кажуть — зазвичай місяць. І отак кожна інстанція мі­сяць розглядає. Через місяць дають довідку і кажуть: ми даємо довіреність.
 
І з її допомогою виїжджайте здавати.
 
Їдуть  туди, а там — ні, за довіреністю не можна здавати документи. В іншій конторі кажуть — зробіть офіційний запит... І що, мі­сяць чекати? Так, місяць чекати.
 
Усі контори — електрика, водоканал, пам’ятники архітектури, відділ архітектури — і кожен тримає місяць. А часу люди мають лише один рік. 

Кадастровий центр забирає ділянку і виставляє на торги

«Я не можу зареєструвати кооператив, — розповідає голова, — а потім після цього кожен же ще має свою ділянку перереєструвати теж. Платять шалені гроші за цю реєстрацію.
 
Якщо ви не зможете зареєструвати, у вас уже не я, не кооператив, а кадастровий центр забирає ділянку і виставляє на торги. Незалежно, є якісь будинки, нема — з 1 квітня виставлять на продаж. Коли оформляли українські документи, то не було жодних обмежувальних термінів. А тут ставлять навмисно в такі умови, щоб ви не встигли».
 
Загалом ситуація з кооперативами плачевна. На сьогодні ті, що були на Південному Березі, своїх власників втратили. У Севастополі кооперативи практично відібрали.
 
Тепер настає черга Сімферополя, хоча він не був таким цікавим. Місту не вистачає десь 400 гектарів землі (зокрема, для потреб військових). 
 
Те, що нині відбувається на півострові, підтверджує велику ймовірність сумного завершення історії. Наприклад, одна жінка мала ділянку в Севастополі.
 
Вона почала показувати документи, що вона законний власник землі, на що їй пригрозили — ми зараз заведемо на вас карну справу, відповідні органи з’ясовуватимуть, як ви сюди потрапили.
 
Політика прийшлої влади така — виїжджайте з Криму. І чим  більше колишніх мешканців виїде, то  краще. 
 
Щодо самих жителів, то більшість купилася на високі пенсії, бо 70-80% населення Криму — це пенсіонери.
 
І тепер теж змушені добряче замислитися, бо так, спочатку пенсії були великими, але коли люди почали купувати продукти, то виявилося, що ті пенсії, м’яко кажучи, помірні. 
 
Кримчани не на камеру розповідають про те, про що мовчать пропагандистські ЗМІ і ті, хто оплесками вітав нову владу.
 
Кажуть, нині в Криму з’явилося чимало росіян, причому таких, що «не доведи Боже». Ліфти використовують як туалети (про це навіть у газетах написали).
 
На вокзалі за нової влади з’явилося оголошення «Граждане пассажиры, внутри станции есть туалет, не мочитесь под стенами».
 
Ось такі люди нині активно заселяють півострів. І саме цим особам жителі Криму мають тепер віддати свої ділянки землі, в які вклали гроші, час, здоров’я і частину свого життя. 
 
P.S. З останніх новин: стало відомо, що наразі в Криму заборонили будь-які операції з кооперативами до 1 січня 2018 року. Це означає, що люди тепер навіть поборотися за свою землю не можуть. Їм зостається лише чекати наступної директиви окупаційної влади.