Не пробачимо лукавства i чванства

Ми, львівські ветерани, щодня збираємося у своєму офісі на площі Ринок, у ратуші, обговорюємо стан справ у місті, країні, світі, виробляємо стратегію і тактику своєї діяльності.

 

Ми не говоримо про свої статки чи побутові проблеми, не скаржимося, бо більш-менш забезпечені матеріально, хоч, як і більшість українців, стали значно біднішими, але комфортно почуваємо себе морально.

 

Жертовно, без оплати, працюємо в громадській організації, свої мізерні заощадження витрачаємо на допомогу нашій рідній армії, та душа щемить через не дуже втішні справи у нашій державі.

 

Нашій, бо ми її вистраждали, здобували, боролися за неї, мерзли і мокли в окопах, лікувалися у польових шпиталях, сиділи і спали на твердих сталінських нарах його катівень по всьому Союзу…

 

У нас немає величних палаців, міцних сейфів із мільйонами доларів, високих огорож та охоронців, офшорних фірм і нерухомості по всьому світу.

 

Але все це є у наших міністрів і депутатів, чиновників вищих рангів, тіньових магнатів.

 

Ми чомусь їх називаємо слугами народу, обираємо до владних інституцій, сподіваємося, що вони будуть служити простому українцеві, дбати про його добробут і здоров’я, його майбутнє.

 

Опинившись на вершині соціальної піраміди, вони акумулювали у своїх руках понад 90% національної власності, підкорили собі владні інституції, ЗМІ, диктують свою волю більшості.

 

А 80% цієї більшості опинилося за межею бідності і не стільки через Януковича і його банду, які пограбували державу на сотні мільярдів доларів, а й через жирування цієї паразитичної верхівки.

 

Ми не закидаємо їм вину за сучасний стан тому, що нове керівництво держави ще не зуміло повністю опанувати важелі влади, створити її міцну вертикаль і горизонталь, розробити і впровадити стратегію економічного та соціального розвитку українського суспільства.

 

Розуміємо, їм бракує знань і досвіду, у владних структурах багато авантюристів і популістів, а то й просто ворогів народу й держави.

 

Але ми не можемо їм пробачити духовну бідність, захланність, лукавство і чванство.

 

Не тільки скоробагатьки-тіньовики, олігархи, а й вищі чиновники, депутати намагаються дармові доходи перевести у розкішні палаци, дорогі іномарки, діаманти, надлишки вивезти в офшори.

 

Вони ще знущаються з простих українців, хизуючись надмірним багатством під час війни, на тлі всезагальної бідності.

 

Призначають собі захмарні оклади, астрономічні премії.

 

Зберігаючи незлічимі нагромадження доларів, євро, золота у домашніх сейфах, вони показують поганий приклад простим українцям: ми не довіряємо владі (тобто собі), національним банківським установам.

 

А ці десятки мільярдів валюти у матрацах могли б стати основою банківської системи країни, її золотовалютних резервів, спонукали б мільйони українців зберігати зароблену ними у закордонних наймах копійчину в наших банках.

 

А це — десятки й десятки мільярдів доларів та євро, яких так не вистачає державній скарбниці.

 

Не потрібно було б іти «у найми» до МВФ, клянчити позики в міжнародних установах та інших держав.

 

Чому вони не беруть приклад із державних мужів інших країн, які мешкають у невеличких будиночках чи звичайних квартирах, їздять у громадському транспорті, сидять і працюють на своїх робочих місцях під час сесій чи засідань, а не вештаються по кнайпах?

 

Іноземні діячі постійно зустрічаються зі своїми виборцями, вивчають їхні потреби і запити, а не парадують на екранах зомбоящиків, демонструючи свою нікчемність і підлість.

 

Наші ж можновладці своєю отакою «діяльністю» і поведінкою демонструють свою ницість, брак освіти і культури, патріотизму, громадської свідомості.

 

Така їхня поведінка — це державна зрада. 

 

Ми віримо, що прийде час, коли українці стануть справжніми громадянами-державниками, виметуть із нашого політикуму всю цю нечисть і накип, допоможуть створити державотворчу, патріотичну, освічену еліту, здатну будувати процвітаючу демократичну європейську державу. 

 

Степан ТРОХИМЧУК,

професор, голова Львівського обласного відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів