Верховна Рада України 12 квітня проголосувала як за основу законопроект №5324 «Про внесення змін у Закон «Про фізичну культуру та спорт» про визнання національних видів спорту».
Цю новину одразу підхопили як українські так і російські ЗМІ, з’явилось безліч матеріалів із гучними назвами на кшталт: «Гопак визнали спортом!», що на сьогодні не відповідає реальному стану речей.
Ми спробували розібратися, що ж таке національні види спорту в Україні, для чого вони потрібні та які перспективи їх чекають у разі остаточного затвердження цього законопроекту.
Спортсмени у шароварах
За 25 років незалежності в Україні з’явилось безліч організацій, що пропагують різні види спорту, засновані на українських традиціях.
Найвідоміші з них: «Український рукопаш Спас», «Рукопаш Гопак», «Бойовий гопак», «Козацький двобій», «Асгарда», «Хортинг», «Боротьба навхрест», «Боротьба на поясах», «Гопки-Спас», «Триглав» тощо.
Кожна організація має свою специфіку, але, як правило, там навчають битися голіруч, фехтувати шаблями та іншою історичною зброєю, влаштовують спортивні змагання, навчальні вишколи, дитячі табори та етнофестивалі.
А ще вивчають історію козацтва та співають героїчних пісень.
На тренувальній формі козацьких спортсменів є емблеми з українською символікою, а в деяких організаціях заведено вбиратися у шаровари, підперезані кількаметровим поясом, та вишиванку і навіть вистригати козацькі чуби.
І хоч у світі професійного спорту ставлення до козаків-спортсменів доволі різне, від захоплення до повного несприйняття, але простих українців воно приваблює ідейністю.
Столичний студент Павло Маселко козацькими єдиноборствами почав займатися у 8 років.
«У школі я займався гопаком, — мені подобалося тренуватися, подобалося відчувати себе козаком, та й постояти за себе завдяки тренуванням міг. Потім ще паралельно займався боксом та іншими офіційними стилями, але саме в козацтві мав, окрім тренувань, цікаве проукраїнське середовище і друзів».
«Бути сильним, як козак» а не як, приміром, самурай чи ніндзя, чом би й ні? І, схоже, критична маса таких людей досягла тієї точки, що потребує виходу національних видів спорту на офіційний рівень. А є попит, то буде й пропозиція.
Де готують козацьких тренерів?
Як стати тренером боксу чи дзюдо — наче зрозуміло: тренуватися, закінчити спортшколу, профільний ВНЗ.
А от як люди стають викладачами козацьких бойових мистецтв?
Деякі організації готують тренерів самостійно, обираючи з-поміж здібних учнів і проводячи їм іспити на право викладання. (У звичайному житті вони можуть бути ким завгодно за освітою і професією).
Є люди, що мають фахову освіту, пов’язану з якимось офіційним спортом, спортивні розряди, отримані в інших стилях.
Скажімо, очільниця львівської школи бойового мистецтва для жінок «Асгарда» Катерина Тарновська, — чемпіонка світу з кікбоксингу косікі WPKA.
А є й такі, що мають фахову освіту і дипломи державного зразка.
Наприклад, ковельський тренер рукопашу гопак Олекса Смаль закінчив Львівський державний університеті фізичної культури та спорту, де на кафедрі фехтування, боксу та національних єдиноборств є спеціальність «Український рукопаш гопак».
Також фахових спортсменів-козаків готують у Запорізькому національному університеті на факультеті фізичного виховання. Там є спеціалізація «Український рукопаш «Спас».
Пофесійні тренери мають знати техніку і тактику ведення бою, методику проведення змагань,козацькі ігри, танці, пісні та багато іншого.
Тож, якщо ви вирішите зайнятися спортом по-козацьки, незайве буде поцікавитись кваліфікацією тренера, щоб не натрапити на аматора від спорту.
Від самодіяльності до професійності
Більшість видів спорту, що претендують на статус національних, стартували з формату громадських організації та експериментальних гуртків у 90-х роках.
Проводилися перші спортивні чемпіонати та мистецькі фестивалі з козацьких бойових мистецтв, напрацьовувалися методики, видавалися статті і книги.
Як відомо, за президентства Віктора Ющенка козацькому руху в цілому приділяли неабияку увагу, було навіть створено «Координаційну козацьку раду» на чолі з гетьманом-президентом.
За часів Віктора Януковича, зі зрозумілих причин, загальний клімат у країні розвитку національного спорту не сприяв.
Після Революції гідності в активістів від козацького спорту з’явилась можливість прискорити процес власної легалізації.
Ініціативу з цього надав президент «Всеукраїнської федерації «Спас» Олександр Притула, її підтримав міністр молоді та спорту України Ігор Жданов та заступник міністра Ярослав Войтович.
«Як відомо, усі визнані в Україні види спорту поділяються на олімпійські, неолімпійські та паралімпійські, — пояснює Олександр Притула.
— На сьогоднішній день до зареєстрованих і визнаних державою неолімпійських видів спорту належать український рукопаш «Спас», українська боротьба на поясах, козацький двобій та хортинг, але організацій, що розвивають спорт по-українськи, значно більше. Тому виникла потреба легалізувати українські національні види спорту».
За словами Олександра Притули, під визначення «українських національних видів спорту» підпадають ті, що виникли в Україні та засновані на українських традиціях.
Тобто, це може бути і «Спас» — що вважається бойовим мистецтвом козацьких розвідників-пластунів, і гопак, що походить від козацького бойового танцю, і зареєстрований у 70-х роках гирьовий спорт, батьківщиною якого є Україна.
«Потреба виділити в окрему категорію національні види спорту має вагомі причини. По-перше, це справа національного престижу та самоідентичності, — веде далі Притула. От, наприклад, бокс, його вивчають в усьому світі, але загальновідомо, що батьківщина боксу — Англія. Чи дзюдо, — його вивчають люди різних національностей, але всі розуміють, що батьківщиною його є Японія.
Так само українські види спорту, визнані державою, працюватимуть на престиж України у світі. Інший аспект — механізми реєстрації. Зараз, щоб офіційно зареєструвати вид спорту, треба мати Міжнародну федерацію з цього виду спорту. Погодьтеся, спорт, що розвивається в Україні і цікавий, у першу чергу, українцям, — реєструвати його федерацію в Парижі чи Брюселі технічно складно і нелогічно. А для національного виду спорту достатньо буде зареєструвати Національну федерацію».
Зібравши восени 2015 року представників усіх дієвих організацій, що відроджують спорт на українських традиціях, при Мінмолодьспорту була утворена робоча група на чолі із заступником міністра Ярославом Войтовичем за участі нардепа та очільника «Рукопашу Гопака» Миколи Величковича, вищезгадуваного керівника федерації «Спаса» Олександр Притули та інших.
Робоча група розробила поправки до закону «Про фізичну культуру та спорт», і нарешті у 2017 році дійшла черга до його розгляду.
Звісно, кожен вид спорту, що претендуватиме на статус національного, потребуватиме наукового обґрунтування, потужної методичної бази, практичного досвіду.
Щоб отримати офіційний статус, керівники мають зареєструвати свій вид спорту, подавши документи до відповідного комітету Міністерства молоді та спорту.
Серед вимог до кандидатів — популярність, масовість, наявність методичної бази і чітких правил, кваліфіковані тренери, ну і щоби новий спорт не дублював уже існуючі.
Олекса Косенко, учасник групи громадських активістів із розробки змін до законопроекту, вже кілька років тренує дітей на базі однієї зі шкіл столичної Троєщини.
На запитання, що дасть надання статусу національного виду спорту особисто йому як тренеру, пояснює:
«Насамперед це умови для розвитку учнів. Викладати козацьке єдиноборство в приватному дитячому клубі чи орендованому залі може будь-хто. А от потрапити у професійну дитячу спортивну школу непросто. Наприклад, наразі в державних спортивних школах охоче впроваджують бокс, дзюдо, вільну боротьбу, — бо це олімпійські види спорту.
Саме вони піднімають престиж і загальний рейтинг спортшколи, та й діти можуть не лише тренуватись для загального розвитку, а й брати участь у всеукраїнських та міжнародних змаганнях, а за бажання — будувати спортивну кар’єру. Самодіяльні види спорту цього не передбачають. Тому особливої зацікавленості в таких секціях немає. А до офіційно визнаних національних видів спорту та їх представників ставлення буде інше. З’явиться можливість і законна підстава для створення державних національних спортивних шкіл, спортклубів тощо».
Наразі закон допрацьовується і має пройти ще два читання у Верховній Раді й тільки після цього вступить у дію. Спортсмени від козацтв працюють.
І хто знає, можливо, вже через кілька років з’явиться мережа дитячих спортивних шікл, де дітей змалечку виховуватимуть справжніми козаками.
