Купити демократію: як прокремлівські олігархи у Молдові масово підкупали виборців
«Уявіть собі: Бельгія — країна, менша за Молдову. >>
Програшний синдром: Тимошенко знову готується до президентських виборів
25.04.2017
Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.
Ті «маститі» соціологічні компанії, чиїм висновкам українці зазвичай довіряють, на жаль, уже давно не публікують свіжих опитувань громадської думки.
Наприклад, останні дослідження Центру Разумкова датовані листопадом 2016 року.
Нині свіжі дані надходять від експертів із не такою усталеною репутацією, як у «разумковців».
І в них серед фаворитів наступних президентських перегонів іноді вигулькує кандидатура Юлії Тимошенко.
Утiм, насправдi, за оцiнками серйозних полiтологiв, вона поступово втрачає пiдтримку виборцiв, особливо на заходi України, який ранiше симпатизував Юлi. Втрачає i Порошенко — даються взнаки його нездала внутрiшня полiтика i нерiшучiсть у вiйнi з агресором, яку Президент i далi вважає АТО.
Поцілунок за землю
Треба віддати належне Юлії Володимирівні — вона ніколи не перебуває в стані спокою. Життя як безперервна політична боротьба є, очевидно, її кредо.
І якщо до створення сумнівних рейтингів Тимошенко доклала власних зусиль, це лише доводить сказане вище.
Адже соціологи стверджують, що у випадку, коли виборець вагається у своїх симпатіях, але твердо налаштований узяти участь у голосуванні, він у більшості випадків пристане до більш перспективного кандидата.
Тому думку про те, хто є справжнім переможцем, слід вкласти в електоральні голови якомога раніше. Навіть якщо до виборів лишається два роки.
Але «робота» із соціологами — далеко не єдине завдання, яке, можливо, реалізує Тимошенко. Інший проект, над яким вона затято трудиться, це — проведення референдуму з продажу землі.
Із земельною проблемою ситуація, нагадаємо, наступна. У Верховній Раді лежить законопроект, який дозволяє продаж землі, але лише громадянам України.
«Мова йде про те, що ми можемо створити модель ринку землі, яка буде дозволяти тільки фізичним особам-українцям між собою продавати землю, яка їм належить, — прокоментував суть закону Прем’єр-міністр Володимир Гройсман.
— Впровадження такого механізму є частиною меморандуму з МВФ, тому природно, що уряд усіляко обстоюватиме його «запуск». Однак, як переконує Гройсман, остаточно мораторій на продаж землі буде знято лише тоді, коли «буде визначено механізм захисту власників землі і будуть створені «сучасні і якісні умови обороту земель».
Проблема продажу землі, без сумніву, належить до найскладніших питань.
Але Юлія Тимошенко не вагається в оцінці подібної ідеї — вона «увімкнула» нове гасло і підняла його на свої прапори: земля не може бути об’єктом купівлі-продажу.
А для остаточного розв’язання цього питання потрібен, мовляв, всеукраїнський референдум. Не зайве зауважити, що коли Юлія Володимирівна обіймала посаду глави уряду, її погляди на це були діаметрально протилежними.
Але зараз вона вже не глава уряду. Зараз вона — опозиція, котра дуже хоче стати владою. І задля цього готова на все.
Навіть на поцілунок з Олегом Тягнибоком, котрий, якщо вірити свідкам, мав місце наприкінці минулого тижня.
Поцілунок цей був, утім, цілком дружнім. Він мав місце під час зборів «Батьківщини», на які було запрошено і лідера «Свободи».
У відносно недалекому 2011-му пан Тягнибок ставив знак рівності між Тимошенко та Януковичем, але тепер порядок денний вимагає забути ґонор та образи та наполегливо шукати собі союзників.
І ось як молодший партнер «Свобода» підтримала Тимошенко. Інших союзників у Юлії Володимирівни, очевидно, не було. Що не так уже й погано.
Адже «Свобода» все-таки не головний конкурент «Батьківщини», а неучасть у проекті «радикалів» і «Самопомочі» дозволить Тимошенко зібрати електоральні плоди на цій ниві, попутно підтоплюючи головних конкурентів звинуваченнями в тому, що ті, мовляв, продалися владі і зрадили українське село.
Відтак зрозуміло, що з основною темою, яку «Батьківщина» експлуатуватиме найближчим часом, її лідерка визначилася.
Варто відзначити, що нині ЮВТ не згадує про інший референдум, який був предметом її зацікавлення ще нещодавно. Йдеться про ліквідацію інституту президентства.
У 2016-му Тимошенко казала наступне: «Я вважаю, що цей «іконостас» (усі, хто був главою держави. — Авт.) є таким, що Україні слід робити висновки».
Виняток Тимошенко зробила лише для Кравчука, винісши його за дужки.
В цілому ж до ідеї скасування президентства через всеукраїнський референдум лідерка «Батьківщини» ставиться, за її словами, «позитивно».
Тут саму думку Тимошенко озвучувала й у 2010-му, програвши тодішні президентські вибори. Щоправда, ЮВТ завжди демонструвала лабільність будь-якої своєї позиції.
На початку поточного року вона, будучи запрошеною на один iз телеефірів, висловила переконання в тому, що могла б завершити війну на сході, якби була обрана Президентом України.
«Я просто впевнена в цьому», — сказала Тимошенко.
Воно й зрозуміло — зараз не час розкидатися такими портфелями, як президентський. Навпаки, нині час збирати портфелі. Чи принаймні заявляти на них свої претензії.
Полювання на Трампа. Чи на Путіна?
А щоб заявляти претензії, слід укріпити позиції на всіх фронтах. Зокрема, й зовнішніх.
Тож поки в середині країни потенційного виборця «годують» землею, Юлія Володимирівна розгортає свій штаб і на «Вашингтонщині».
Згадаймо, що анонсована представниками АП зустріч Петра Порошенка з 45-м президентом США Дональдом Трампом «наприкінці лютого» так і не відбулася, зате Юлія Тимошенко вже вдруге в цьому році полетіла до Вашингтона.
Сталося це відразу після її перемовин з американським послом в Україні Марі Йованович, що відбулися в офісі Блоку Юлії Тимошенко 1 березня.
Уперше «візит дами» відбувся під час щорічного Національного молитовного сніданку в США, де мала місце майже анекдотична ситуація з буцімто випадковою зустріччю Тимошенко і Трампа, яка відбулася просто біля вбиральні.
Хай там як, а ЮВТ встигла обмінятися кількома репліками з новообраним американським лідером.
Про що ці персонажі говорили під час їхнього секундного тет-а-тету, лишилося нез’ясованим.
Так само неясно, які питання порушувалися й під час другого приїзду Тимошенко до Америки.
Природно припустити, що лідерка «Батьківщини» домовлялася з адміністрацією Трампа про підтримку, яку Тимошенко очікує від Вашингтона. Чи принаймні намагалася домовитися.
Синхронно із Тимошенко до Штатів вилетіла й Марі Йованович. Як пояснив Григорій Немиря, який супроводжував ЮВТ за океан, напередодні в Києві дві дами обговорювали стан речей в Україні.
«Також Тимошенко поділилася своєю думкою про ситуацію з ескалацією російської агресії і наполягала на тій самiй позиції, яку відстоювала під час візиту в США щодо необхідності збереження санкцій проти РФ, поставок Україні летальної зброї та солідарності тих країн, які є на нашому боці», — повідомив Немиря.
Котрий, до речі, традиційно супроводив свою «шефиню» в її закордонному турне.
Однак значно більше за Немирю всіх зацікавили інші супутники Юлії Володимирівни.
Одні джерела стверджували, що одним бортом із нею до США летів не хто інший, як колишній голова адміністрації Януковича Сергій Льовочкін.
А, за даними Олега Ляшка, разом iз Тимошенко вояжував колишній «радикал» Андрій Артеменко, автор плану так званого мирного врегулювання на сході України.
(За цей план, до речі, фракція Радикальної партії виключила Артеменка зі своїх лав).
Утім сам Артеменко цю інформацію спростував, заявивши, що в той самий час, поки Тимошенко перебувала в Сполучених Штатах, він був у Лондоні.
Починаючи з березня, про закордонну активність Тимошенко більше не чути. Проте це не означає, що її нема. Можливо, ЮВТ більш ретельно приховує свої контакти, а можливо, просто взяла паузу — перед новою атакою.
«Тимошенко хоче дострокових виборів і готова робити що завгодно, аби вкласти свою позицію у вуха Трампа. Її поїздки зумисно відбуваються тоді, коли представники офіційної влади туди ще не їздили. А влада, судячи з усього, побоюється таких візитів, тому й iдуть «вкидання», що вона літала туди разом з лідерами Опозиційного блоку чи з кимось іще», — говорить політичний експерт Руслан Бортник.
Зрештою, те, що ЮВТ зайнята активним полюванням на Дональда Трампа, — ще півбіди. Аби вона не накидала оком на іншого президента — президента РФ Владіміра Путіна.
Розмови про те, що зв’язки Тимошенко та Путіна — не просто вигадки її опонентів, вийшли зараз на нову орбіту. Олію у вогонь тут підливають буквально всі.
Від колеги Тимошенко по парламенту Надії Савченко, котра заявляє про «спільне минуле» цих двох політиків, до жартів Прем’єра Гройсмана, котрий пропонує «передати Росії Тимошенко замість грошей», натякаючи на її особисту зацікавленість у газовому контракті 2009 року, плоди якого Україна пожинає й дотепер.
Можливо, Тимошенко зараз віддаватиме перевагу тому, аби розкладати яйця у різні кошики, тобто вести планомірну атаку відразу на дві столиці — американську та російську, або все ж таки зробить ставку на своїх більш давніх партнерів у Кремлі.
Та, на відміну від американських контактів, російські будуть маскуватися дуже ретельно, тож дізнаємося ми про них уже згодом.
Зрештою, все таємне стає явним, єдина проблема в тому, що деякі розвінчання стаються надто пізно — коли держава та її майбутнє вже поставлені під удар.
ДО РЕЧІ
У 2014 році нардеп попередніх скликань Тарас Чорновіл дав пресі вельми цікаве інтерв’ю. Значна його частина стосувалася стосунків Тимошенко і Путіна. Уривок iз цього інтерв’ю ми наводимо нижче:
«Почну з того, що в Юлії такі поняття, як «вороги», «друзі» тощо значення не мали, роль відігравала результативність для її влади. А тепер давайте згадаємо її друге прем’єрство: історія цих взаємин (з Путіним. — Авт.) була дуже чіткою. Це були найкращі товариські взаємини, і Путін не з усіма дозволяв собі такі жарти, як iз Тимошенко. Про «мазурика» він ні при кому не говорив, лише з українським Прем’єром.
Друге. Попри електоральні втрати, Юля фактично підтримала військову агресію Путіна в Грузію, зокрема в Південну Осетію та Абхазію. Її фракція категорично зривала голосування парламенту за засудження дій Путіна.
Крім того, Ющенко хотів зробити екстравагантний крок і заблокувати українськими кораблями вихід кораблів ЧФ iз Севастополя, аби ті не могли піти на Поті, стріляти в мирних громадян. Юля тоді вдалася до всіх можливих та неможливих кроків, аби не допустити реалізації ідеї Президента України.
Наступна історія: коли Ющенко зустрічався з Саакашвілі, то Юля — з Путіним. І вони обоє хихотiли над цією історією з краватками. Як сказав мені пізніше Андрій Шкіль, оті три її «хі» вартували їй 3 відсотків на президентських виборах. Галичина цього не пробачила, галичани гуділи, і якби не протистояння «Тимошенко — Янукович», вона не набрала б такої кількості голосів.
Четверте — газові домовленості. Без коментарів...
П’яте. Сам факт, що Тимошенко співпрацювала з Медведчуком, уже ні в кого сумнівів не викликає. Я пригадую, як росіяни відбілювали Юлію Володимирівну після її посади. На одному з ток-шоу на російському телеканалі регіонал Болдирєв намагався заїкнутися, що «Юлю правильно посадили», так присутні у студії «єдинороси» його буквально затоптали. Партію регіонів нещадно мочили, а Януковича назвали «последней сволочью».
Також Путін декілька разів особисто звертався до української влади з вимогою звільнити свого партнера по газових угодах. Також офіційний Кремль, Путін, а також «Единая Россия» привітали звільнення Тимошенко, і через півтора місяця російський президент офіційно заявив, що «у нас з Тимошенко «хороші взаємини».
Ще раз наголошу: Путін — не та людина, яка грається за технологічними схемами, він імператор, він говорить, що хоче...».
