Навіть із хорошими законами не можна правити країною...

У свій час канцлер ІІ Німецької імперії Отто фон Бісмарк сказав: «Із поганими законами і хорошими чиновниками цілком можна правити країною.

 

Але якщо чиновники негодящі, не допоможуть навіть найкращі закони». А що ж у нас?

 

Закони ніби вдосконалюють, утворено безліч антикорупційних органів, а ось чиновників ну ніяк не можуть «удосконалити». Тому нічого й не діє у нашій державі.

 

Президент все підганяє під себе, Верховна Рада погрузла у чварах і намаганнях прихилити на свій бік виборців, а різного роду експерти з екранів несуть нісенітниці, та й такі, що стає соромно й боляче. Бо бачиш нещирість, кон’юнктуру, пристосуванство — до чийого ж «болота» пристати, бо, можливо, будуть дочасні вибори.

 

Ось і Олександр Доній у програмі «Про політику» з Сергієм Руденком договорився до того, що Ю. Тимошенко була б кращою альтернативою П. Порошенку.

 

Якби я не знав про діяльність Донія ще з дев’яностих, патріота України, я б сказав, що це — махровий антиукраїнський елемент.

 

Бо чи можна забути діяння пані Ю, коли вона фактично відмежувалася від надання допомоги Грузії в часи її боротьби з російським агресором, про газовий зашморг на економіці України, соціальній сфері, її фанатичну боротьбу за владу, щоб у разі її здобуття хихотіти разом із неофашистом Путіним над знедоленим українським народом, оптом і вроздріб продавати його інтереси та намагання здобути свободу й незалежність.

 

Згідний із політологом В. Цибульком, який відповів Донію, що в разі приходу Тимошенко до влади незалежна Україна проіснує не більше року.

 

Не менш «цікавою» була відповідь Донія на запитання слухачки, чому він не йде на передову в АТО.

 

Щось приблизно таке: як журналіст я принесу більше користі, критикуючи владу. Але ж це можна успішно робити і перебуваючи в окопах разом із тими, хто боронить рідну землю.

 

За паном Донієм на екрані з’явився Максим Курячий і, як не сіло  то впало, взявся критикувати В. Ющенка.

 

Принаймні про Віктора Андрійовича не скажеш, що він із партії «Батьківщина» перебігав до партії «Демократи», а опісля приєднався до Блоку Петра Порошенка, та ще й був раніше помічений у земельних оборудках.

 

Він забув, а може, й не хотів чути про те, що саме В. Ющенко підняв перед послідовником Гітлера — паном Путіним — питання історичної пам’яті українського народу:

 

«Ми маємо відмінну, не російську, історію, в ній є свої герої, мотиви та події, які треба розуміти як свої витоки, як відповіді на питання, чому твої діди чинили так , а не інакше. І взагалі, політика пам’яті не є проекцією в минуле, вона є проекцією в майбутнє».

 

Чи могло це сподобатися негіднику, цій упослідженій людині? Звісно, ні.

 

І ось саме з 2008 року, року зустрічі Ющенка з Путіним, розкрутилася масова атака на лідера нації, до якої активно підключилася пані Ю та їй подібні «патріоти».

 

Віра цих людей, їхні переконання змінюються в залежності від крісла, в якому вони сидять або в яке прагнуть сісти.

 

Не думайте про це, панове! Думайте, як об’єднатися в часи російської навали на нашу землю.

 

Чи вас не вчать події 1917 р.? З усього видно, що ні! Бо більшість крикливих патріотів уже зарезервували собі місця за кордоном, адже зі своїми статками й там будуть почуватися непогано.

 

А ти, український народе, терпи, підставляй свою шию під ярмо новітніх колонізаторів.

 

Та нічого з цього не вийде! Ми встоїмо, як би декому з цих нахаб не хотілося знову уярмити нас.

 

В єдності наша сила! Разом переможемо. Слава Україні!