Шикуйсь у чергу з пелюшок: скільки в Україні коштує відправити дитину до садочка

Соціальна сфера в Україні залишається з великими прогалинами, і ринок дошкільних навчальних закладів не виняток.

 

За даними Держстату, в 2015 році в країні працювало 14,8 тис. дитячих садків (на 1,9 тис. менше, ніж в 2013-му).

 

Основна причина, через яку їхня кількість різко зменшилася, —  анексія Криму та конфлікт на Донбасі.

 

Якщо порівняти з 2014 роком, темпи закриття дитсадків минулого року були в рамках докризових показників, коли в середньому за рік ліквідували по 100-500 дитсадків.

 

Так, минулого року по всій Україні було закрито близько 200 дитячих садків, переважно через непридатність приміщень.

 

Державні дошкільні дитячі заклади відвідують близько 1,29 млн. дітей, що, згідно з офіційною статистикою, покриває лише 55% потреб у дошкільних установах.

 

Найбільш проблематичними залишаються великі, густонаселені міста, у тому числі й столиця.

 

Задля зменшення корупції у цій сфері у 2013 році було впроваджено проект «Електронна черга до дитячих садків».

 

Здавалося, що це значний крок до справді європейського майбутнього, однак система майже одразу ж дала збій.

 

На сьогодні ситуація залишається незмінно плачевною — щоб потрапити до садочка, потрібно з пелюшок «відгодовувати» гаманець. 

 

«Про електрону чергу ми дізнались одразу після пологового, коли прийшли на огляд до педіатра. Лікар була здивована, що ми ще не зареєстрували свою дитину», — розповідає «УМ» киянка Олена Макарова.

 

Батьки немовляти були вражені. Зараз, коли їхньому синочку Матвію виповнилось майже три, проблема стала ще гострішою.

 

«Оскільки у нас немає столичної прописки, то в садочках, які ми обрали, поки нам відмовляють під приводом, що все забито і немає місць. Проте один варіант усе ж порадили. Кажуть, якщо принести довідку, що, наприклад, наш татко є учасником АТО, то наша дитина автоматично пересувається у перші ряди черги, — веде далі пані Олена.

 

— Чоловік мій до військової справи не має ніякого відношення, але й це вирішується. У самому закладі за конкретну суму в журналі просто ставиться потрібна позначка. Такі розмови ширяться між батьками, але особисто ми цього ще не перевіряли».

 

Схожа історія і в Олександри Гаврилюк, котра зареєструвала свою доньку в електронній черзі ще у 2014-му, проте до цього часу не знає, чи піде її мала в садок:

 

«Ще при реєстрації ми з чоловіком пройшлися бажаними закладами, щоб подивитись умови. Зустрічали нас гарно, розповідали, що систему обійти неможливо, що все офіційно й прозоро, проте натякнули, що в разі чого все можна вирішити вже на місці. Останнє нас зацікавило, проте більше нам ніхто нічого не пояснював. У 2016 році система дала «глюк». Сайт просто не запускався, тому перевірити, чи просунулись ми в черзі, було неможливо.

 

На гарячій лінії нам говорили, що неполадки виправляють, що скоро все знову запрацює, а місце у черзі збережеться, у що мало вірилось. У березні цього року столицею пройшли чутки, що сайт знову запрацював, проте батькам слід знову зареєструвати своє чадо. Умови реєстрації також уже були нові, замість повного переліку документів батьків і дитини потрібно було лише прізвище, ім’я та номер свідоцтва». 

 

«Нова система електронного запису повністю автоматизована і робить неможливим втручання у процес запису ззовні, — зазначає заступник голови КМДА Ганна Старосенко.

 

— Наразі відбувається докорінна модернізація та реформування системи електронного запису в дошкільні навчальні заклади столиці. Ми прагнемо, щоб цей процес унеможливлював суб’єктивне втручання будь-кого поза системою, а отже, був повністю автоматизований, прозорий і діяв за принципом наявності вакантних місць».

 

А ось 4-річній Марійці (прізвище не називаємо на прохання матері) все ж удалося «обійти» електронну чергу та потрапити до садочка, хоча її батькам це влетіло в копієчку.

 

«Ми також пробували реєструватись, проте особливої надії на це не покладали. Чоловік одразу ж пішов у заклад і прямо попросив «забронювати» місце. Завідуюча назвала суму — 300 доларів. І вже за два тижні нас направили в групу, — додає  Наталя.

 

— Як мені вже потім пояснили, заклад просто подає меншу кількість «вільних», резервних, місць до реєстру».

 

Проте одним «вступним» внеском не відбудешся. Хабарництво процвітає там, де на нього є попит.

 

Досить поширена так звана «допомога» на потреби закладу чи навіть конкретних працівників, яка залежить не тільки від завантаженості ДНЗ, а й від можливостей самих батьків.

 

При оформленні вас обов’язково запитають про місце роботи та середній дохід сімї, це і визначає платоспроможність. Відомі випадки, коли в садочку одні батьки сплачували за харчування 300 гривень, а інші — до 5 тисяч.

 

Укотре запитуємо себе, як можна було зіпсувати таку гарну ідею.

 

Електронна черга, що мала покращити та полегшити життя батькам, яким ще доведеться витратити купу нервів та не одну тисячу гривень задля того, щоб влаштувати дитину в школу, а потім і у виш, укотре стала черговим «покращенням», яким не можна пишатися та про яке навіть не хочеться згадувати.