Так історично склалося, що чи не найзапекліша боротьба в нашій країні завжди тривала за землю.
Навіть не згадуючи класичних творів української літератури, сучасна історія є яскравим тому підтвердженням.
Земля — предмет торгів, широке поле для корупційних схем і порушення закону. І саме перед однією з земельних проблем постала громада селища Гостомель у Київській області.
Призначили слухання попри мораторій на них
25 квітня о 17.00 у Гостомелі відбудуться громадські слухання щодо розгляду і врахування пропозицій громадськості стосовно детального плану забудови території площею 0,38 га по вулиці Свято-Покровській, 220а.
Ця ділянка землі розташована в історичному центрі селища — поруч Свято-Покровська церква, а навколо приватний сектор — близько тисячі будинків.
Це вже п’ятий детальний план забудови цієї території, попередні громада на слуханнях відхиляла.
Останнє відбулося 15 вересня. Тоді люди виступили категорично проти забудови цієї території, аргументи були такими. Найперша проблема — це комунікації.
Оскільки навколо території забудови — винятково приватний сектор, то мережі водопостачання розраховані приблизно на кількість його мешканців.
На абсолютній більшості території приватного сектору каналізаційні мережі відсутні зовсім, тож немає навіть технічної можливості підключення до наявних мереж водопостачання такої кількості споживачів, що запланована у багатоповерхівці.
Через те є велика ймовірність затоплення присадибних ділянок приватного сектору.
Ще одним із зауважень громади було те, що у плані забудови не враховано щільності — у розрахунок узято проїжджу частину, водночас забули про існування приватного сектору, в якому живуть люди.
За планом мала бути 9-поверхівка, а місця для паркування обмаль — навіть якщо всі квартири будуть однокімнатні, то їх треба зо півтори сотні щонайменше.
Також на плані не були передбачені всі необхідні майданчики: для вигулювання собак, господарські, дитячі, для відпочинку дорослого населення, для занять спортом.
Місцева жителька, пані Валентина, каже: розміщення таке, що будинок стоятиме на горі, а паркомісця розташують упритул до приватних будинків, фактично на схилі.
Тож якщо насипати землі, то приватний сектор опиниться в ямі. А паркування необхідні, бо ж купують житло багато тих, хто їздить до Києва на роботу — люди з машинами.
Є ще одна проблема, на яку звернула увагу пані Валентина:
«Торік загорілася церква, приїхали пожежні машини, то вони не могли зайти в поворот, повернулися назад, об’їхали торговий центр і вже тоді дісталися церкви, щоб її загасити. Тепер пожежна машина взагалі не проїде. Скільки пам’ятаю, тут було вже чотири пожежі, і щоразу було проблемою дістатися місця займання. Тепер же за три метри приватний сектор. Це добре, якщо все добре, а якщо ні?».
Треба сказати, що нову будівлю планують поставити просто біля церкви, причому вона буде вищою за Божий храм.
Але, зважаючи на інші нюанси зведення цієї новобудови, про етичні та естетичні моменти вже навіть не йдеться.
Кому вигідна відсутність Генплану забудови селища
Наступного дня після слухань щодо детального плану забудови — 16 вересня — Гостомельська селищна рада Київської області наклала мораторій на розробку детальних планів території та подання змін до коригування Генерального плану селища Гостомель.
Тож слухання на 25 квітня цього року призначили попри наявність цього мораторію, тобто незаконно. Виходить, є два рішення, що суперечать одне одному.
Громада ухвалила рішення про припинення коригування Генерального плану Гостомеля, бо через такі коригування сам Генеральний план ніяк не можуть ухвалити.
У свою чергу, через відсутність Генплану рішення про забудову виникають ситуативно й не враховують усіх необхідних вимог.
Наприклад, 10 років тому на вул. Черняхівського, 28а, збудували 5-поверхівку. Кажуть, зробили євроканалізацію, а насправді частину річки перетворили на болото.
Збудовані пластикові колодязі мали чистити щодня, проте ніхто цього не робить.
Мешканці приватного сектору поблизу розповідають: сморід через відсутність нормальної каналізації нестерпний, особливо влітку дихати немає чим.
Ось саме такими непередбачуваними наслідками і загрожує ситуативна забудова.
Стаття 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачає, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні; на підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід’ємною частиною генерального плану; генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відсутність Генерального плану насправді дуже зручна.
Комусь можна відмовити у приватизації чи виділенні земельної ділянки, а комусь, навпаки, піти назустріч і дати більший шмат землі, внісши корективи в незатверджений генеральний план.
Таким є і випадок зведення семиповерхівки.
«Це ж не дитячий садок чи поліклініка, це приватний інвестор, очевидно, він будуватиме лише свої квадратні метри, більше нічого. Можна маніпулювати, що нам дадуть якісь квадратні метри під щось у новій висотці, але це вилами по воді писано. Хто відповідатиме за те, чи дадуть, чи не дадуть — голова чи забудовник?» — слушно запитує депутат Гостомельської селищної ради Юрій Марчук.
Відсутність Генплану дозволяє використовувати землю ситуативно: є клаптик землі, на ньому можна збудувати будь-що, при цьому не розробляючи глобально, а куди підуть навчатися діти, де лікуватимуться хворі.
Адже збільшення кількості жителів передбачає потребу закладів освіти, лікувальних закладів, тобто розміщення має бути системним і структурним.
Ще один правовий нюанс: відповідно до Генерального плану Гостомеля (його проекту) територія, на якій планують звести житлову семиповерхівку, належить до земель садибної та котеджної житлової забудови.
А оскільки проекту Генплану ніяк не затвердять, то його можна скоригувати так, що ця земля вже до такої не належатиме і на ній можна збудувати хоч хмарошкряб.
А збільшення населення у Гостомелі викликало чимало проблем, наприклад, нині не всі жителі можуть віддати своїх дітей у садочки, їх у селищі два.
Депутат Юрій Марчук сам сумнівається, що його дитина піде в садочок. Люди готові віддавати дітей у приватні заклади, але ж вони мають повне право на безплатні.
Поступово для батьків проблема «Де знайти садочок?» перетворюється на проблему «Де знайти школу?», бо школу, яку обіцяв селищний голова Юрій Прилипко, досі будують, і завершення будівництва поки що не видно.
Нині в єдиній у Гостомелі школі діти навчаються у дві зміни. Через такі детальні плани забудови без відсутності Генплану кількість населення збільшилася вдвічі.
Тобто те, що примножувалося протягом 500 років, нинішні керманичі вдвічі збільшили за два роки, на всі боки даючи дозволи на забудови.
На сьогодні Гостомель на порозі створення Гостомельської громади, а для її існування необхідні будуть дитячий садочок, амбулаторія, поліклініка, приміщення для ЖЕКу, приміщення для селищної ради.
До речі, нині у прокуратурі є позов до селищної ради, що орендує приміщення у школи.
У відділі освіти просять селищну раду звільнити приміщення, суд має відбутися найближчим часом.
Коли створять Гостомельську об’єднану громаду, розповідає депутат Юрій Марчук, то надходження до бюджету збільшаться, і селище зможе претендувати на державні інвестиції на будівництво поліклініки чи амбулаторії і розвивати свою медицину.
Раніше в Гостомелі був пологовий будинок, рентген-кабінет, повний комплекс усіх медичних послуг, тепер же хворі мусять їхати до Ірпеня.
Як за таких умов може йтися про зведення нових висоток?
«Саме тут можна звести новий адміністративний корпус — значно нижчий, що і не заважатиме приватному сектору, і не закриватиме церкву. У ньому могли б розмістити нові кабінети, облгаз, обленерго, і звільнили б приміщення від селищної ради, яка її орендує. А в законне шкільне приміщення, зведене за всіма вимогами до такого типу будівель, або школярі повернулися б, або його облаштували б для потреб дитячого садка.
В історичному центрі — рівновіддаленому від усіх районів — можна побудувати амбулаторію чи поліклініку», — каже Юрій Марчук. Фактично, за словами депутата, на шальки терезів покладено гроші й об’єднану громаду. Що переважить — і вирішать громадські слухання 25 квітня.
Про нагальність соціальної інфраструктури каже й пані Валентина:
«Ми лише за, щоб облагороджували наше селище, щоб були красиві доріжки, парки, добре, що це роблять. Але краще б бодай звели фундамент нового садочка».
Чи вистачить грошей у забудовника?
Щодо нових слухань, які відбудуться 25 квітня, то спочатку їх призначили на понеділок, 24 квітня, на 10-ту ранку. Цього дня в селищі поминальний день, усі люди йдуть на цвинтар.
Зрештою громада наполягла, щоб слухання перенесли на вівторок на 17.00. І знову ж таки, нагадаю, — громада наклала мораторій на такі слухання.
На порядку денному — розгляд уже іншого варіанта забудови.
За новим детальним планом передбачена семиповерхівка з двома під’їздами, але, зважаючи на те, що вона перекриє повітря приватному сектору, люди не захочуть такого сусідства і єдиний варіант для них — продавати ділянки і шукати місце деінде.
На запитання до місцевого депутата Юрія Марчука, які тодішні зауваження громади враховано, він відповів, що не враховано жодного.
Навіщо ж тоді призначати слухання щодо плану, в якому не враховано жодного зауваження до попереднього?
Сподіватися, що той не пройшов, то, може, цей пройде — і тут ідея з проведенням слухань у поминальний день видається не такою вже і безпідставною.
Непокоїть і те, що нинішній забудовник за рішенням сесії — це фізична особа-підприємець.
Чи можна довіряти його можливостям будівництва і тому, що він виконає зобов’язання перед громадою, пов’язані з цим будівництвом?
Це питання ми теж поставили депутатові, він відверто каже, що так, недовіра є, бо, «може, на будівництво грошей і вистачить, а може, й ні, але зобов’язання — пайова участь, розвиток інфраструктури, соціальної зокрема, я сумніваюся, що в нього щось вийде, бо ж тут немає інженерних мереж, каналізації, водопостачання, тобто дуже велика витратна частина і є великі сумніви, що він окупить витрати на семиповерховий будинок».
Проти селищного голови прокуратура порушила справу за шахрайство в особливо великих розмірах
Нині гостомельський селищний голова має власні проблеми з законом.
У червні 2016 року прокуратура Київської області відкрила проти нього справу за вчинення шахрайства в особливо великих розмірах.
«Посадовець, наприкінці 2006 року, пообіцяв чоловікові придбати та оформити на нього право власності на земельні ділянки в адміністративних межах Гостомельської селищної ради за ціною 500 доларiв за 0,01 га», — ідеться на сайті прокуратури.
Чоловік погодився і передав Прилипку 148 тис. доларів. Проте посадовець жодних узятих на себе зобов’язань щодо придбання та оформлення права власності на земельну ділянку за чоловіком не виконав.
Тож, як повідомляє сайт прокуратури Київської області, Прилипко скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 (шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах) КК України.
Під час досудового провадження на майно Прилипка наклали арешт, а покарання за цією статтею передбачає позбавлення волі терміном на 12 років із конфіскацією майна.
Проте безпосередній розгляд справи посадовця довгий час навіть не могли почати.
Спочатку з’ясувалося, що кудись зник цивільний позов, який подав потерпілий. Зрештою знайшли його копію.
Згодом на одному з засідань не були присутні обидва захисники Прилипка, суд вирішив, що це порушення прав обвинуваченого, і засідання перенесли. 6 квітня цього року апеляційний суд Київської області задовольнив скаргу прокурора на рішення Ірпінського суду, що повернув справу про шахрайство на доопрацювання.
Аргументи прокуратури визнали переконливими, тож Юрія Прилипка вкотре викличуть до суду.
Нагадаємо, саме Юрій Прилипко 2014 року переховував на своїх складах автопарк президента-втікача Віктора Януковича.
Тоді самооборона повідомила, що вночі, коли Янукович тікав iз Києва, люди бачили, як на склади депутата Ірпінської ради Юрія Прилипка загнали цілий VIP-автопарк.
Машини були без номерних знаків, але номери згодом знайшли.
Про це написала «Громада Приірпіння» з посиланням на місцеву самооборону та депутатів.
Ну і ще цікавий факт. На запит одного з мешканців Гостомеля, скільки землі було роздано за 7 місяців 2016 року у селищній раді (за головування Юрія Прилипка) відповіли — 44 га.
Мабуть, такі цифри пов’язані зі складом земельної комісії, в якій головує Прилипко Ольга Юріївна, секретар Дуднік (дівоче прізвище Прилипко) Надія Юріївна, у членах комісії — кума Ольги Прилипко.
Ми зателефонували Юрію Іллічу і запитали, чому постала така нагальна необхідність — попри мораторій громади провести ці слухання.
Його відповідь була такою: «Будинки, які в нашому селищі, в такому стані, що це навіть не будинки, там ніхто не живе, а треба роздавати і житло, і квартири, і все. Я буду робити все, що краще для громади. Громада проти, бо біля них будинок і їм не всім подобається. Але поверхи прибрали, це зовсім інший будинок».
Чим він інший і як можна чинити в інтересах громади, яка проти, — питання зависло в повітрі, бо пан Юрій Прилипко попрощався і завершив розмову.
* * *
Тож тепер доля історичного центру залежить від громадських слухань. Хоча, як показує практика, слово громади іноді не стає вирішальним.
Бо ж після них буде ще депутатське голосування. Саме там часто трапляються маніпуляції і підміна понять.
Наприклад, скажуть, що нові квартири потрібні для учасників АТО, хоча самі атовці, може, про це й не просили чи не знають, що помешкання їм пропонують у будівлі без нормальної каналізації, вигод (місця для паркування) і соціальної інфраструктури.
А саме таке пояснення, що зводять, наприклад, для ветеранів, і може стати ключовим на користь того, що рішення таки ухвалять попри заперечення громади.
Бо ж уже одне рішення — про мораторій на розробку детальних планів території та подання змін до коригування Генерального плану селища Гостомель — було проігноровано.
