У творчому доробку вінницької композиторки Ольги Янушкевич понад 600 різножанрових творів.
Її пісні виконують народні та заслужені артисти України Світлана Мирвода, Олександр Василенко, Лариса Недін, Оксана Калінчук, вони звучать у багатьох програмах Українського радіо.
А пісні, написані для дітей, вивчають у школах.
Вона лауреатка багатьох мистецьких конкурсів, зокрема першої літературно-мистецької премії імені Марка Вовчка.
— Олю, які пісні та музику пропонуєте слухачеві?
— Родинні, дитячі, патріотичні, інструментальні, духовні, естрадні, ліричні, а capella. Послухайте, які чарівні назви пісень та музичних альбомів: «Посміхнись», «Обереги святі — рушники», «Матіола», «Квіти для мами», «Мамина усмішка», «Веселкова пісня», «Метелики-веселики»...
— Послухаєш «Веселкову пісню», «Посміхнись» — і справді хочеться радіти. У чому ж секрет?
— Радість, щастя, дитинство і, звісно, дорога до мами... Одні слова діють магічно. У мене є збірка «Дорога до мами» на вірші Марії Ясакової, слухаючи пісні, відчуваємо, що дорога до мами не закінчується ніколи, як не закінчуються теплі й лагідні мамині слова. «Краплинки сонця у кожнім слові.// Краплинки щастя теж кольорові», — про це співається у моїй «Веселковій» пісні.
— Чому обрали саме шлях композитора?
— Насамперед, я з тих місць, де народився геніальний композитор Микола Леонтович. Може, славнозвісний «Щедрик», якому, до речі, сто років, теж мав на мене вплив. Але, думаю, це йде з родини, у нас завжди дома звучала музика.
Мій батько, Микола Йосипович, працював головним лікарем і при Теплицькій районній лікарні створив хор медичних працівників. Є такий модний нині вислів, як музикотерапія. І наразі наукою доведено позитивний вплив музичних творів на організм людини.
А ще в родині панував культ книги. Моя бабуся напам’ять читала «Кобзаря». Звісно, це не могло не вплинути на мене. Тому не дивно, що маю збірник вокальних творів «Величайся, родинонько, у піснях».
— Коли слухаю пісню «Обереги святі — рушники», то мені на думку спадають саме «Кролевецькі»...
— То маєте рацію, у 2006 році в Кролевці пройшов Всеукраїнський пісенний конкурс «Кролевецькі рушники», на якому здобула Гран-прі у номінації «Автор». Загалом на цьому конкурсі побувала тричі, і всі рази мене запитували: «Коли приїдете ще?..» Здається, коли проходить пісенний конкурс — на ньому присутні всі жителі Кролевця.
— У циклі родинних пісень є пісня «Дві сестри». Це про вашу сестру?
— Так, це моя молодша сестра Олена, яка закінчила музичну школу по класу фортепіано. Також співає і пише вірші. На Всеукраїнському конкурсі «Червона калина» дуетом співали пісню «Батькам» і отримали призове місце.
— Ви не лише композиторка і піснярка, а й виконавиця власних пісень.
— Так, співаю у народному жіночому вокальному тріо «Зірниця» разом зi Світланою Леонтьєвою та Оленою Чорною.
— Якось у розмові ви сказали, що найважче писати музику для найменших слухачів. Але ж вони так уважно і слухають, і підспівують...
— Світ дитинства — яскравий, безхмарний, багатоликий, добрий, щирий, веселковий. Таким він має бути, таким ми, автори пісень, хочемо бачити і програмувати його саме через пісню. Тому уявіть, яким цікавим для дитини має бути і текст, і музика. Просто? Ні — надскладно для дорослого піднятись до рівня дитини, зберегти «дитинність» у собі, а з нею — щирість, відкритість, оптимізм.
— Поговоримо трішки про романси. Вони — це віддзеркалення чого?
— Душі... Про те, що сховано у романсі, промовисто говорить моя збірка цих найінтимніших творів «Дзеркало душі». Романс — мій улюблений жанр. Тому не дивно, що саме з конкурсу сучасного українського романсу в мене почалися творчі перемоги. Найпотаємніші куточки людських душ зачепить романс, виявляючи красу люблячих сердець. Адже де немає любові — нема життя.
Інколи свої почуття вдається передати через інструментальну музику, і, здається, досить вдало. Тоді я відчуваю справжнє щастя.
— Як зазвичай народжується пісня: спершу вірші, а потім музика?
— Здебільшого пишу музику, а потім автора прошу написати слова. І що цікаво: саме таким чином написані пісні отримують призові місця.
— Поміж різножанрових пісень у вас є і хорова музика. Що це за цикл?
— Краще сказати — духовна музика. Пісні а capella пишу на вірші сучасних українських та польських поетів. Крім того, а capella є написана музика на вірші, що зібрані фольклористами на Поділлі. Нова моя робота — цикл духовних пісень «Дякую тобі, Боже!» переважно на вірші Лариси Недін.
Твори з цього циклу мають релігійну основу, але розповідають про такі свята, як Різдво Христове, Стрітення не з церковно-канонічної, а з «народної» точки зору. Знову ж таки, збірка духовних пісень «Дякую тобі, Боже!» була написана і підготовлена давно, але вийшла з друку в день великого релігійного свята — Водохреща.
— У вас багато нагород від всеукраїнських і міжнародних конкурсів, яка найбільш для вас значима?
— Та, що отримана в номінації «композиція» за І місце Міжнародного пісенного фестивалю мистецтв «Зірки пекторалі» (2011 р.) та II місце Всеукраїського конкурсу керівників художніх колективів «Золотий Орфей» у цій же номінації («композиція») 2012 року в Дніпрі.
— Є улюблені пісні серед написаних?
— Є. «Батькам» на слова вінницької поетеси Зої Тищенко, з дитячих — «Бабусине танго» на слова Наталки Погребняк, «Останні акорди життя» на слова Ніни Шаварської, «Натхнення» на слова Марії Ясакової.
— Чию музику слухаєте залюбки?
— Фредеріка Шопена та Петра Чайковського. Дуже люблю творчість Тараса Петриненка.
— У вас чимало пісень про квіти. Є й любисток... спориші. Чим вони так привабили?
— Я люблю всі квіти. Навіть будяки... Коли вони квітнуть, подивіться, скільки біля них літає бджілок. Любисток вважається символом людської відданості, а спориші — прообраз українських стежок та доріг. Там, де ріс спориш, зазвичай люди і протоптували дороги. Спориш-трава має великі лікувальні властивості. Про це українцям розповідає народна цілителька Наталя Земна.
Нічого в цьому світі випадкового нема: мені недавно пощастило познайомитись із Наталею Петрівною і, звісно, співати пісні на її вірші. Наталя Земна свою віршовану збірку назвала «Серце у траві».
— Олю, при Немирівській дитячій музичній школі ви створили вокальну студію «Мрія», діти співають «Треба мріяти завжди», «Я малюю мрію». Про що мріє талановита жінка-композитор?
— Зразкова вокальна студія «Мрія» — це, перш за все, втімлення моєї мрії створити дружній колектив батьків і дітей. Упродовж 12 років було записано 7(!) аудіоальбомів пісень, останній з них «Дякую тобі, Боже». В душі я романтик, тому живу у світі мрій. І цю мрію несу людям... Про що мрію? Вести щоденник та мати можливість видавати свої музичні твори.
— Скрипковий ключ Ольги Янушкевич...
— Без сумніву, скрипковий ключ до сердець. Чи знаєте ви, що у назвах нот — зв’язок iз Господом, Творцем усього на землі. Наприклад, «до» — dominus і т. д. А мистецтво взагалі, за висловом Миколи Гоголя, «незримі сходинки до християнства».
