Наприкінці минулого тижня Україна зробила величезний крок до цивілізованих правил гри в енергетичній сфері.
Йдеться про ухвалення Верховною Радою закону про ринок електроенергії, за яким споживачі зможуть самостійно обирати для себе постачальника.
Приблизно так, як заведено у цивілізованому світі.
Щоправда, шлях до запровадження нововведень довгий і тернистий.
Закон почне працювати не раніше, ніж із 2019 року, а експерти вважають, що підготовчий період може тривати і значно довше.
До того ж в ухваленому законопроекті міститься чимало білих плям. Які можуть звести нанівець усі реформаторські потуги.
Знову чекаємо наймасштабніших реформ
Підтриманий законодавцями документ втілює у життя норми Третього енергетичного пакета Євросоюзу, зокрема у розділі поділу компаній за напрямами розподілу і передачі електроенергії.
Найголовніший його пункт — перехід від ринку виробника, де правила гри визначає постачальник, до прийнятого у розвинених державах ринку споживача, в якому постачальники конкурують, пропонуючи промисловим підприємствам та фізичним особам кращі умови.
Передбачається, що ринок запрацює орієнтовно з 2019 року.
Спочатку він охопить промислових споживачів, а потім і решту. Із моменту початку його роботи почнеться дворічний перехідний період — на всіх сегментах нового ринку.
У тому числі на ринку двосторонніх угод, ринку «на добу наперед», внутрідобового ринку, балансуючого ринку і ринку допоміжних послуг.
Іншими словами, сьогоднішня схема роботи, коли всю вироблену в Україні електроенергію скуповує ДП «Енергоринок», а потім за відповідними тарифами відпускає споживачам, має змінитися.
Причому кардинально! У профільному комітеті Верховної Ради кажуть, що запроваджені зміни можуть стати одними з наймасштабніших реформ модернізації.
«Ми зможемо змінити енергетичну інфраструктуру України», — сказав його керівник Олександр Домбровський.
Час на «розкачку» — 2-5 років
Експерти та чиновники погоджуються: ухвалення закону — це лише перший крок до запровадження нових правил гри на цьому ринку. Далі почнеться тривала і копітка робота. І саме від її результатів залежатиме, наскільки європейським і антиолігархічним стане наш енергетичний ринок.
«Ухвалення закону — це один із кроків на шляху до створення ринку в його класичному розумінні. Але існують чималі побоювання, що ті позитивні зміни, які обіцяє закон, не будуть реалізовані в Україні через відсутність незалежного регулятора», — вважає директор спеціальних проектів науково-технічного центру «Психея» Геннадій Рябцев.
Так звана НКРЕКП — національна комісія, що здійснює державне регулювання у галузях енергетики та комунальних послуг — на чолі з одіозним Дмитром Вовком перетворилася на доволі карикатурний орган, який діє за вказівки адміністрації Президента України.
Сприяє цьому і постать самого Вовка — малодосвідченого молодого управлінця без досвіду роботи у своїй сфері.
Хоча у світі подібні органи зазвичай очолюють досвідчені фахівці, які мають власну незалежну позицію.
Про несамостійність Дмитра Вовка свідчить хоча б останній випадок із запровадженням абонплати за підключення до електромереж.
Коли чиновник, який активно агітував за нововведення, різко змінив свою думку після зауваження з боку Президента України...
Нема грошей, не буде і ринку?
На думку Рябцева, якість самого закону, який напередодні Пасхи ухвалила Верховна Рада, оскільки значно важливішими будуть ті нормативні акти, які, власне кажучи, і регулюватимуть ринок і які будуть розглянуті пізніше.
Тому критика закону, зокрема те, що він зберіг ідеологічні підходи 90-х років, не може бути визначальною щодо масштабного реформування енергетичного сектору в державі.
«Україна отримала передумови для формування ринку електроенергії, тож говорити про час, коли відбудуться зміни, — передчасно, — каже енергетичний експерт Валентин Землянський.
— Тобто, має пройти ще доволі багато часу для того, аби прописані у закон норми отримали право на життя. Але, враховуючи, з якою швидкістю в Україні проводяться реформи, для того, щоби ринок почав працювати, має пройти щонайменше п’ять років».
За його словами, у документі прописано дуже багато технічних нюансів, які потребують імплементації, а це може зайняти чимало часу.
«Потрібні підзаконні нормативні акти, також ми маємо соціально-економічну проблему, — продовжує Землянський.
— Адже для створення будь-якого ринку необхідне існування платоспроможного ринку, а такого ми на сьогоднішній день не маємо. Тобто українці просто не мають чим платити за послуги. Тож для коригування соціально-економічних показників потрібен час, що дозволить створити попит — люди зможуть купувати послугу, і лише тоді можна буде вести мову про конкуренцію».
Дорожче! Або дешевше...
Думки експертів щодо впливу ринку електроенергії на стан справ у галузі відрізняються. Так, сьогодні ще важко прогнозувати, якими будуть ціни на вільному ринку: вищими чи нижчими.
«Після повноцінного запровадження цього закону всі великі виробники отримають змогу самостійно встановлювати ціну на більшу частину виробленої електроенергії, — каже аналітик компанії «Конкорд Кепітал» Олександр Паращій.
— Для пересічних споживачів такий порядок несе ризики підвищення ціни. По-перше, скасують цінові обмеження таких дешевих виробників, як атомні та гідроелектростанції. По-друге, закон передбачає, що до початку дії повноцінного ринку регулятор має повністю скасувати перехресне субсидування одних споживачів за рахунок інших. На практиці це означатиме подальше зростання тарифів».
Експерт Ігор Путилін бачить ситуацію по-іншому. «Великі промислові заводи та інші споживачі електроенергії отримають змогу купувати електроенергію безпосередньо у виробника, а не у посередника, — каже він.
— Дрібні споживачі купуватимуть енергію у посередників, на ринку з’являться трейдери. Завдяки конкуренції між трейдерами і виробниками можна буде досягти зниження ціни на електроенергію як у країні в цілому, так і для кожного споживача безпосередньо».
Ризики, за його словами, не такі вже й великі. Тобто, можна буде не встигнути зробити все, що треба, за два роки.
«Адже для функціонування цього ринку треба буде ухвалити величезну кількість підзаконних актів, кодексів і правил», — наголошує аналітик.
Ринок — єдиний шлях до порятунку
Важливий аспект впровадження нового ринку — галузь отримає більшу самостійність та зможе нормально розвиватися. А це значить і впровадження енергоощадливих технологій, і новий рівень надання послуг.
«Новий закон має поліпшити механізм руху коштів від споживача до виробника, — каже експерт Дмитро Чурін.
— Відповідно, виробник зможе краще планувати свої наступні грошові потоки на підставі прямих довготермінових контрактів, що дозволить збільшити інвестиції в оновлене обладнання. Українська енергетика дійсно потребує заміни застарілого обладнання, а отже, впровадження конкурентного ринку електроенергії може стати стимулом для оновлення системи як на рівні процесів, так і на рівні «заліза».
«Ринок сам по собі важливий як інструмент підвищення ефективності роботи його учасників і як інструмент зниження ризиків інвестбанків, які зможуть інвестувати кошти в енергетичні компанії, — додає аналітик Юрій Курбушко.
— Як показує досвід останніх двадцяти років, існуюча модель ринку для них є чорною скринькою із незрозумілими ризиками, якими неможливо керувати. Якщо говорити спрощено, не буде ринку, не буде інвестицій, а Україна не довго протримається на старому запасі міцності. Ринок сприяє конкуренції, що рано чи пізно має оптимізувати ціну на електроенергію для споживачів».
Домашнє завдання
Сьогоднішня схема роботи, тобто гуртовий ринок електроенергії, збережеться до літа 2019 року.
За цей час регулятор НКРЕКП і КМУ мають ухвалити понад 60 документів, які регулюють взаємовідносини ринку між його головними гравцями та споживачами.
На думку експертів, ступінь готовності цих документів — 50%. Найважчою, як передбачається, стане проблема заборгованості. Для її подолання передбачається ухвалити окремий закон.
ДП «Енергоринок», який сьогодні скуповує всю електроенергію та потім продає її споживачам, ймовірно, розділять на дві окремі структури: оператор ринку та гарантований покупець.
Перша працюватиме як своєрідна денна енергобіржа, друга виконуватиме функцію згладжування цінових коливань для споживача та виконання зобов’язань перед «зеленою» енергетикою.
Обленерго, які нині вважаються вотчинами олігархів, розділять на розподільну та збутову компанії. Саме вони, як передбачається, і боротимуться за споживача.
Чи не найважливіші зміни відбудуться з НЕК «Укренерго», яка вже нині готується до корпоратизації та процедури сертифікації.
Після цього компанія стане незалежним оператором системи передачі та має синхронізувати вітчизняний енергоринок з європейською системою ENTSO-E.
Що дозволить, з одного боку, одержати додатковий ринок збуту, а з другого — купувати електроенергію в європейських компаній. Що остаточно звільнить нас від залежності від Росії.
Обсяг роботи, яку влада має завершити за два роки, — величезний.
І саме від якості ухвалених документів залежатиме, наскільки ефективним буде наш ринок електроенергії, від якого значною мірою залежатиме і вітчизняна промисловість, і кожен із нас.
