Сьогодні важко вести мову про побудову громадянського суспільства і не згадувати про органи самоорганізації населення.
Треба проаналізувати досвід самоорганізації та самоврядування і в менших колективах, об’єднаних за принципом проживання в одному будинку протягом багатьох років.
Зрозуміти, які механізми працюють, а які ні, можливо було б перейти й на інші рівні самоврядування населення.
Проблем вистачає, але їх треба вирішувати, щоб іти далі, а також треба акцентувати увагу і на позитивній стороні цих об’єднань.
А чи є зараз зрозумілі правила гри на ринку ЖКГ в Україні та, зокрема, у Києві? Відповідь — ні...
Чому чиновники мовчать?..
З квітня 2014 року вступив у дію закон України, який передбачає укладення прямих договорів споживачів iз постачальниками послуг на ринку ЖКГ.
Так чому тоді ще й зараз, у 2017 році, дійсні колективні договори постачальників електроенергії, теплоенергії та водопостачання з відомими всім об’єднаннями ЖБК та ОСББ?
Чому до цієї пори мешканці — власники квартир в цих об’єднаннях — відчувають себе рабами, інтереси яких неможливо захистити ні у своєму будинку, ні в органах місцевого самоврядування, ні навіть у судах?
Чому органи місцевого самоврядування, а саме чиновники, які працюють у цих структурах, не виконують свої обов’язки?
Чому не зроблений аналіз по всіх ЖБК і ОСББ щодо кількості укладених прямих договорів iз постачальниками-монополістами в Києві?
Хто конкретно повинен був проконтролювати цей процес переходу з колективних договорів на індивідуальні?
Чому Київенерго та Київводоканал не просто не спішать укладати індивідуальні договори зi споживачами, а ще й безпідставно відмовляють власникам квартир у прямих юридично обгрунтованих стосунках?
І звідки тоді з’являються борги перед цими структурами-монополістами, які погашаються регулярно за рахунок бюджету міста Київ, тобто за рахунок усіх киян разом, незалежно від місця їх проживання і статусу?
Хто повинен гасити борги, які з’явилися через небажання виконувати свої посадові обов’язки, які повинні були змінитися у зв’язку з новим законом України №1198?
Роками люди звертаються у КМДА, районні адміністрації з вимогою захистити їх від свавілля ЖКГ, порушення їхнiх прав ЖБК, ОСББ та керуючими компаніями.
Але отримують і в письмовій, і в усній формі стандартну відповідь, що «ніхто не має права втручатися в господарську діяльність» цих структур, посилаючись на ст. 37 «Закону про кооперацію» (?), і тому чиновники залишають без розгляду будь-які звернення громадян.
Як мантру роками повторюють оцей текст «це ваші внутрішні проблеми, ми не маємо права втручатися», а водночас втручаються тим, що виділяють кожного року кошти для ЖБК і ОСББ із бюджету Києва буцімто в інтересах киян.
Але з отриманих матеріалів карних справ, які деякі мешканці все-таки змогли відкрити, на диво, у звітах ревізійних комісій узагалі немає згадування про бюджетні кошти, отримані ЖБК (приклад ЖБК «Десна», в інших ЖБК та ж картина), тобто мешканці ЖБК і ОСББ навіть не здогадуються про наявність бюджетних коштів на «компенсацію різниць в нарахуваннях».
На 2017 рік також заплановано виділення чергового траншу цим структурам без перевірки причин і джерел виникнення цих боргів у ЖБК і ОСББ.
Коли чиновники КМДА та інших владних структур відповідають мешканцям, які у відчаї, не маючи спокою у своїх власних домівках, звертаються до них по пораду, знову і знову чують слова мантри, що «вони не мають права втручатися», вони забувають (а може, й не знають і не хочуть знати) про те, що, згідно зі ст. 5 п. 3 Закону «Про захист прав споживачів», саме вони повинні здійснювати захист тих людей, які до них звернулись.
Понад півмільйона гривень — «доходи» від 160 квартир!
А що таке внески на прибудинкову (придомову) територію, яка повинна бути виділена для кожного будинку? Чи знає власник квартири у багатоквартирному будинку розмір цієї території?
Відповідь очікувана.
А чи взагалі економічно обгрунтованими є внески на утримання прибудинкової території? На сьогодні у Комітеті цін та ціноутворення при КМДА вказані одні тарифи, а в платіжках власникам квартир виставляють інші цифри.
Необхідно профільному Департаменту КМДА разом iз ГІОЦ зробити аналіз щодо всіх внескiв за придомову територію по кожному будинку і порівняти з даними Комітету цін і ціноутворення за тарифами по кожному будинку.
Відразу ж стане очевидною різниця в тарифах, потрібне розслідування, хто встановлював ці тарифи і хто буде нести відповідальність за порушення прав власників житла.
І буде зрозуміло також, що частина конкретних ЖБК виставляє «платіжки» в ручному режимі, але яким чином і хто зможе отримати інформацію по даній категорії ЖБК і ОСББ?
Чому ніхто не звертає увагу на ці невідповідності?
На що не має права споживач сьогодні?
Споживач не має права знати показники будинкового лічильника, не має права знати, а чи виставляються взагалі рахунки керівництву та членам правління ЖБК та ОСББ, а також іншим членам ЖБК — споживачам, тому що доступу до ГІОЦ та до показників немає, а в тих об’єднаннях, де «платіжки» роблять у ручному режимі, взагалі ніхто не має доступу до бухгалтерських документів.
Прекрасна перспектива, чи не так?
Споживач також не знає, за скільки і за що отримуються кошти від здачі в оренду приміщень спільної сумісної власності членів ЖБК та ОСББ тощо, які гроші отримуються ЖБК і ОСББ від провайдерів за інтернет та мобільний зв’язок.
При наявності колективних договорів ЖБК отримує послуги від постачальників за оптовими цінами, а продає власникам квартир за роздрібними.
Різниця ця в тарифах на холодну та гарячу воду, водовідведення, тепло та електроенергію десь втрачається, ніхто не може проаналізувати цю інформацію, бо вона є недоступною.
Отож ніхто не знає, куди поділись ці кошти? А це немаленькі суми. Так, тільки в одному ЖБК «Вимпел» у столиці ця різниця «вилилась» у 600 тисяч гривень iз 2005-го по 2015 рік.
Ця цифра отримана завдяки кримінальному провадженню, яке змогли відкрити мешканці даного будинку, в якому тільки 162 квартири.
Уявіть собі цифри в будинках, де проживає більша кількість мешканців.
Люди не мають змоги роками ознайомитись зi статутами своїх ЖБК, їм відповідають, що «вони можуть ознайомитись зі статутом тільки з вуст керівника ЖБК», але загальні збори правління вирішили відмовити особі відповісти на це питання ( ЖБК «Чайка»), а в ЖБК «Десна» члена ЖБК — власницю квартири в тому будинку просто побили на «загальних зборах», де намагались «затвердити нову редакцію Статуту» без попереднього ознайомлення.
Боротьба проти «ворогів ЖБК»
А чи проаналізовані статути ЖБК та ОСББ спеціалістами, що працюють в органах місцевого самоврядування?
Ніхто не знає повного списку членів ЖБК, члени ЖБК не мають права отримувати звіти ревізійних комісій, якщо вони взагалі існують, звіти правління і протоколи правління теж засекречені.
Таким чином жодного документа за результатами діяльності керівництва ЖБК споживачі також не мають права отримати.
З оригінальними документами щодо діяльності ЖБК і ОСББ мешканці цих будинків можуть ознайомитись тільки в суді, але пильні позивачі помітили також і такі факти, що в залежності від питання у запитах чи інформаційних зверненнях можна отримати різні інтерпретації одного й того ж документа.
Вимога — оприлюднення всіх документів, пов’язаних із діяльністю таких структур.
Форму №3, тобто довідку про склад сім’ї, не можуть отримати також люди, які в конфліктах iз керівництвом ЖБК, і тому вони не в змозі отримати субсидії.
Замість того, щоби допомогти у скрутний час своїм членам ЖБК, керівництво штучно втягує їх у боргову яму.
Деякі мешканці втрачають свої пільги «рішенням правління ЖБК», що сталось із членом ЖБК «Вимпел» — ветераном війни, якому штучно підвищили борги за холодну воду і «позбавили» законних пільг, а суд підтвердив цю позицію керівництва ЖБК.
Про яку якість судових рішень і захист прав споживачів у судах може йтися? Люди не можуть також себе захистити і в органах місцевого самоврядування.
Є вже багато випадків у Києві, коли ЖБК і ОСББ доводяться штучно до банкрутства своїми керівниками, які проживають за кордоном.
Громадяни справно і мовчки платять, їхнi кошти виводяться по різних рахунках за кордон, а органи місцевого самоврядування розводять руками.
З метою захисту прав споживачів потрібно створити комісії при органах місцевого самоврядування із залученням громадських спостерігачів для розгляду зловживань ЖБК, ОСББ і скарг на їхню діяльність.
Надати комісії повноваження для звернення до суду і правоохоронних органів від імені органу місцевого самоврядування для захисту прав споживачів.
Не навчаться працювати — передати їхнi функції державі
Що ж потрібно зробити в найближчій перспективі, щоби змінити ситуацію на краще?
Насамперед, я вважаю, треба створити електронну базу в кожному ЖБК і ОСББ, керуючій компанії, в яку повинні бути внесені всі правоустановчі документи, всі статути різних редакцій, керівництво, контакти — для широкого загалу.
Окремо для мешканців кожного з цих об’єднань iз доступом через індивідуальний унікальний код створити електронний список членів ЖБК, вказавши, коли придбана власність і коли став членом ЖБК чи ОСББ, на основі яких документів — і це нормальна вимога, бо кожна людина повинна знати, хто її сусіди.
За 10 днів до проведення загальних зборів повинні бути виставлені для ознайомлення всіма мешканцями звіти правління та звіти ревізійної комісії.
Повинні проходити реєстрацію всі звіти правління, ревізійної комісії, протоколи загальних зборів з номерами та датою, всі угоди, за якими надходили кошти на рахунок і за якими списувались витрати, щомісячні звіти за результатами фінансової дільності, укладені договори з контрагентами і постачальниками послуг.
Також треба зобов’язати всіх керівників ЖБК і ОСББ відкрити структуру вартості комунальних послуг, що їх надають споживачам: за обслуговування будинку і прибудинкової території, водопостачання і опалення.
Щодо оплати послуг у кожній квартирі, то вся інформація повинна бути представлена на сайті ЖБК, а також потрібно продумати цілодобовий доступ до цієї інформації.
Будь-яка інформація на паперових носіях стосовно взаємовідносин між членами кооперативу повинна дублюватись в електронному архіві ЖБК.
Щомісячна звітність керівництва ЖБК повинна виставлятись на інтернет-сторінках для інформування всіх мешканців житлово-будівельного кооперативу про витрати по кожній квартирі, а також звіти про надання послуг згідно з договором і витрати на утримання місць загального користування.
Загальні збори членів кооперативу мають бути регулярними і проводитись не рідше 2 разів на рік, на яких і відпрацьовуватиметься процедура ухвалення рішень та визначатимуться види, черговість та обсяги ремонтних робіт, контролюватимуть їх якість, а також затверджуватимуть штатний розклад та встановлюватимуть персональний склад працівників, які обслуговують будинок, встановлюватимуть їм заробітну плату, контролюватимуть розподіл коштів ЖБК, будуть розпоряджатись активами ЖБК (передача в оренду приміщень, використання прибудинкової території, тощо).
Рішення зборів слід вважати легітимним у разі підтримання його 98% мешканців ЖБК. А у разі отримання кредитів у банківських установах на проведення ремонту тощо — тільки при 100% згоді членів кооперативу.
Якщо ж кардинальні зміни не відбудуться, стане актуальним питання націоналізації, тобто повного повернення цих структур у державну власність. Саме цього, до речі, вимагає Конституція.
Людмила ЧЕРВАТЮК, громадський активіст
