В українську культуру глибоко увійшли християнські поняття і символи.
Наші письменники, художники й композитори упродовж тисячоліття творчо осмислюють їх і творять на їхній основі прекрасну музику, поезію, картини, мозаїки та фрески.
Василь Стус, Євген Сверстюк, Святослав Гординський, Микола Леонтович і сотні інших видатних постатей донесли нам у своїй творчості власне розуміння християнської ідеї.
Щоб краще збагнути цю ідею і творчість наших видатних митців, спробуймо розібратися, що ж означають для християн такі символи, як хліб і вино, серце, гріхопадіння, Голгофа, жертва, Єрусалим…
Зауважмо, що християнська символіка воскресіння не суперечить народній, а поглиблює її розуміння, підносить на новий духовний щабель.
Хліб є символом повноти, добробуту і загалом білого світу. Він символізує взаємообмін між Богом і людьми. Ділитися хлібом — означає жити в добрі.
Українці кладуть хліб на столі перед покуттю, накритий білою хустиною. Хліб ушановують як святиню, про нього так і кажуть: «святий хліб».
Хлібом батьки благословляють молоде подружжя; хлібом-сіллю зустрічають гостей; коли йдуть уперше до когось додому — обов’язково несуть хлібину.
За давніми переказами різних народів, першим орачем був Сам Господь. У християнстві хліб — знак Бога і Царства Небесного.
Спаситель казав: «Я є хліб життя». Хліб у біблійній мові означає виконання волі Божої, щоденну практику спасіння.
«Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене...» — каже Христос.
Вино і кров — подібні символи, що позначають істину, Життя. Кров, згідно з Біблією, — символічне місце перебування душі.
Це символ роду, спорідненості (в обряді побратимства треба було «обмінятися» кров’ю). Також це символ свободи, життєвої повноти.
У програмних положеннях Українсько-Слов’янського братства святих Кирила та Мефодія сказано:
«А Христос-цар свою кров пролив за свободу роду чоловічого».
У міфологічних уявленнях символами-синонімами крові є вино, червоні охра та пряжа, калина.
У християнстві ми почуваємося спорідненими (один Божий народ) через причастя Тіла і Крові Христа. Спаситель порівнював Себе з виноградною лозою, а своїх учнів — із гронами.
На давньохристиянських зображеннях часто зустрічаються птахи (символи душі), які сидять на виноградних лозах і дзьобають ягоди або ж п’ють вино з чаші-потиру.
Вино в народних обрядах символізує здоров’я і життя. «Вино» у біблійній мові — то Новозавітне вчення Господнє.
Серце, за Біблією, є скрижалями, на яких написаний природний моральний закон. Воно також є корінням духовного життя людини, вершиною якого є розум.
Святе Письмо закликає берегти серце, «бо з нього походить життя». За своїм серцем, за своєю моральністю потрібно постійно доглядати, як за деревом у садку.
Серце символічно пов’язане з сонцем, воно є подобою палаючого і зігріваючого Джерела світла і мудрості.
Серце вміщує кров — символ життя, істини. Око серця, духовний зір, відкривається при просвітленні, у щирій молитві з любов’ю.
Гріхопадіння — це помилка Єви та Адама. Адам (у перекладі з івриту — людина) і Єва (життя) — перші люди, створені Богом. Господь поселив їх у райському саду Едемі.
Піддавшись спокусі змія, Єва скуштувала забороненого плоду з дерева пізнання добра і зла й намовила на це свого чоловіка.
Отже, люди переступили волю Божу і через це втратили рай і безсмертя.
У Новому Заповіті старозавітному Адамові, який втілював у собі все грішне людство, протиставляється «новий Адам» — Ісус Христос, Спаситель, а «новою Євою» стає Діва Марія.
Жертву люди приносять для відновлення втраченого ладу, з’єднання розбитого на скалки світу чи власної душі.
Таким чином вони, відкупляючи провини, покладаються на волю Божу.
Сповідники Старого Завіту найчастіше приносили в жертву ягня.
Діти перших людей, Каїн і Авель, принесли в жертву Богові різні дари.
Пастир овець Авель приніс первородних ягнят зі свого стада, а Каїн дав жертву «від плодів землі».
Господь Авелеву жертву прийняв, а Каїнову відторг. Тоді Каїн позаздрив, розізлився і вбив брата. Вважається, що Авель — це прообраз Ісуса Христа.
Ягня у біблійній мові уособлює невинність і смиренність серця.
Пасхальний агнець євреїв став прообразом Христа.
Христос іменується Агнцем Божим, Агнцем Пасхальним, Пасхою: «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!».
Перші християни зображували Христа на іконах у вигляді ягняти.
Він ціною Своєї жертви поборов стіну, що розділяла людей з Богом, і знову поєднав творіння з Творцем.
Єрусалим — у перекладі — Місто Миру. Цей святий Град Божий відомий усьому світові як центр трьох релігій — юдаїзму, християнства й ісламу.
Єрусалимський Храм був для євреїв місцем особливої Божої присутності і спілкування з Отцем Небесним.
Де б не були юдеї, всі вони збиралися на свято Пасхи до Єрусалима, до свого Храму.
Новий Єрусалим, за Євангелією, це небесне місто — місто Правди, зібрання праведників, Божого народу віри.
Голгофа, місце розп’яття Христа — це символ смерті, тління. У перекладі з давньоєврейської це слово означає «лобне місце», місце черепа, або ж просто череп (на іконописних зображеннях Розп’яття в ногах Спасителя малюють череп).
Вважалося, що колись тут був похований родоначальник людства Адам, який, переступивши Божу Волю, привніс у буття людства смерть. Тут же помер і воскрес Відкупник.
Латинська назва гори — Кальварія. Цим же словом називалося у середньовічні часи зображення Розп’яття Христа поряд з двома розбійниками.
Сьогодні на місці, що вважається стародавньою Голгофою, є Храм Гробу Господнього та Храм Воскресіння Христового.
