Тема давня, проте болюча: в центрі Полтави на очах у всіх руйнується пам’ятка архітектури національного значення — 170-річна будівля Кадетського корпусу, що є частиною архітектурного ансамблю Круглої площі.
Триповерхове приміщення має величезну площу — майже 13 тисяч квадратних метрів, висота стель — від 5,5 до 6,5 метра.
За колишнього міського голови Анатолія Кукоби пам’ятка архітектури була продана у приватні руки. Після судової тяганини чотири роки тому багатостраждальну будівлю повернули у власність територіальної громади міста.
Таким чином, нині вона перебуває на балансі Полтавської міської ради. Проте, оскільки історична будівля не законсервована, її стан із кожним роком погіршується.
Покрівлю даху постійно розбирають нечисті на руку люди, тож приміщення руйнується ще й під впливом опадів.
Унаслідок цього верхній поверх уже має вигляд руїни. Таким чином, відновлення пам’ятки архітектури дорожчає з кожним днем.
Увесь час б’є на сполох із цього приводу Громадський комітет з порятунку будівлі Полтавського кадетського корпусу: от і цього разу він ініціював громадські слухання за участю полтавців, яким не байдужа доля історичної будівлі, що мала б стати окрасою центру міста.
Координатор згаданого комітету Борис Тристанов повідомив, що було надіслано 50 листів із запрошенням представникам міської та обласної влади, депутатського корпусу, проте з’явилися лише ті депутати, з якими Борис Юрійович і так постійно спілкується.
Хоч принагідно всі заявляють про те, що відновити архітектурну пам’ятку в центрі Полтави — справа їхньої честі.
Причину того, чому виникла потреба в нагальному зібранні, Борис Тристанов пояснив так:
«Нам стало відомо, що бажання українського мільярдера Костянтина Жеваго стати меценатом відбудови Кадетського корпусу трансформувалося. Тепер, за нашою інформацією, існує певна домовленість про так звану компенсацію коштів, які він вкладе у реконструкцію історичної будівлі, у вигляді земель навколо неї.
Як ви знаєте, місту коштувало великих зусиль виграти суди й повернути пам’ятку архітектури національного значення до комунальної власності.
Думаю, влада зумисне наступає на одні й ті самі граблі — у мене складається враження, що вона вже давно вирішила долю Кадетського корпусу не на його користь. Самі розумієте, якщо зараз віддати ласі шматки землі навколо історичної будівлі у приватні руки, то про останню можна взагалі забути.
Як ми знаємо, пан Жеваго періодично живе в Лондоні, в Австрії. І якщо він туди вирушить, то навіть судитися буде ні з ким. От що змушує нас знову порушувати цю проблему. Не можна допустити, щоб історичну будівлю вкотре віддали у приватні руки».
Що ж пропонує Громадський комітет? На думку його членів, місто з бюджетом у розмірі 2,3 млрд. гривень у змозі самостійно відновити історичне приміщення.
За словами Бориса Тристанова, варто лише протягом п’яти років відраховувати три відсотки від цих коштів (а це приблизно 75 млн. гривень на рік) у фонд на відновлення й утримання Кадетського корпусу.
У такий спосіб через кілька років ми взагалі забудемо про цю проблему.
«Минулого року мені здавалося, що справа нарешті зрушить із мертвої точки, оскільки йшлося про те, що з міського бюджету виділять певну суму на оплату послуг ДП «Міськбудпроект», яке мало розробити проект консервації історичної будівлі. Проте кошти так і не були виділені, оскільки на горизонті намалювалася постать пана Жеваго з його великими грішми, — продовжує Борис Тристанов.
— Я час від часу ходжу на екскурсію до Кадетського корпусу, тож маю можливість спостерігати, як катастрофічно погіршується стан цього приміщення. У 2013 році вартість його реставрації оцінювали в 160 млн. гривень. Зараз знадобиться сума, вдвічі або навіть утричі більша.
От я й запитую: чия бездіяльність призвела до цього і хто, відповідно, відшкодує місту оту різницю? Того ж 2013 року петицію, в якій порушувалося питання відбудови Кадетського корпусу, підписали понад сiм тисяч полтавців. Ми продублювали її в письмовій формі, зібрали підписи на багатьох аркушах і передали до Міністерства культури, Кабінету Міністрів, Верховної Ради й Президента.
Була надія, що хоч щось зміниться після Революції гідності. Молодь тоді піднялася духом, самотужки прибрала приміщення Кадетського корпусу й започаткувала в ньому соціально-мистецький проект «Кадетаріум», покликаний привернути увагу до руйнації історичної будівлі.
Проте наша влада не хоче змінюватися, й іноді мені здається, що всі наші спроби апелювати до здорового глузду не мають сенсу, адже увесь час натикаєшся на глуху стіну. Але сидіти склавши руки просто соромно. Завжди наголошуємо, що капіталовкладення в культуру рентабельні. А загалом мені хотілося б, аби до реконструкції Кадетського корпусу долучилися й самі полтавці, внісши посильні пожертви».
Під час громадських слухань Борис Тристанов навів приклад того, як у місті Тростянець, що на Сумщині, бюджет якого становить усього 30 млн. гривень, відновили Круглий двір — пам’ятку архітектури 1747 року, який був зруйнований, так само як і Кадетський корпус. Так, на його відновлення витратили понад 10 років, але тепер ця споруда радує око. Тут проводяться рок-фестивалі, Чайковський Fest (виявилося, що в цьому місті великий композитор написав свій перший музичний твір).
«Бюджет нашого міста у 80 разів більший, — порівнює Борис Юрійович. — Отже, напрошується висновок, що в Полтаві бюджетні кошти використовують неефективно. Наполягаємо на тому, що будівля Кадетського корпусу має стати привабливим соціально-культурним і туристичним центром, відкритим для полтавців та гостей міста. Упевнені: реалізація такого проекту створить позитивний імідж нашого обласного центру».
Своїм баченням того, яким може бути наповнення відновленого приміщення, поділилися молоді архітектори Дмитро Козиренко та Дмитро Верьовкін, котрі представляють полтавську урбан-платформу СITY lab.
Вони переконані, що дуже важливо зберегти в первинному вигляді зовнішній фасад.
Усередині ж можна розмістити такі об’єкти, як кіноконцертну залу, конференц-залу, коворкінг-центр, галерею для мистецьких, технічних виставок.
У середній частині будівлі був купол, що згорів під час пожежі, — наразі це центр руйнації.
Відновивши купол, логічно було б, за словами Дмитра Козиренка та Дмитра Верьовкіна, облаштувати в ньому оглядовий майданчик, який би став важливою туристичною точкою в місті й мав би певну комерційну привабливість.
Художник і літератор Олег Мінгальов пригадав, як іще у 2003 році разом із нині покійним архітектором Валерієм Трегубовим організовував демонстрацію біля стін Кадетського корпусу на знак протесту проти бездіяльності влади, яка пальцем об палець не вдарила, аби врятувати пам’ятку архітектури.
«Не варто оглядатися на владу, — робить висновок чоловік. — Потрібно створити сайт під назвою «Кадетський корпус», причому в англомовній версії — і просити кошти на відновлення історичної будівлі в усього світу, — пропонує пан Олег.
— Коли ж влада побачить, що ми поводимося не як кріпаки, то й собі долучиться. Як потім окупити реконструкцію? Моя ідея — індустріальні ярмарки. Я сам тривалий час працював на таких ярмарках у Бірмінгемі. До речі, в Полтаві до революції існувала традиція Іллінських ярмарків».
Мав що повідомити спільноті й представник КО «Інститут розвитку міста», заснованої Полтавською міськрадою, Роман Черкун.
Як виявилося, в комунальній організації робили ставку на грантові кошти, за які можна було б провести консервацію та реконструкцію Кадетського корпусу.
«Ми писали заявки на отримання грантів до Посольського фонду США, проте нам відмовили, — поінформував Роман Черкун.
— Причина? Нам пояснили, що гранти фонду розраховані на реконструкцію будівель, яким понад 300 літ і які мають більшу історичну цінність. Виходить, що 170-річний Кадетський корпус, зведений у стилі російського класицизму, грантодавцям нецікавий».
При цьому хтось із зали кинув репліку на захист Кадетського корпусу: мовляв, російський класицизм походить зі Стародавнього Риму та Греції.
Депутат Полтавської міської ради Юліан Матвійчук зауважив, що раніше подібні заходи закінчувалися презентацією проекту відновлення Кадетського корпусу.
«Тепер же ми робимо конкретний крок: готуємо проект рішення стосовно його реконструкції, який винесемо на розгляд найближчої сесії міськради. Гадаю, кошти на консервацію можна вибити із щоквартального перевиконання доходної частини міського бюджету. Так зможемо перейти від розмов до конкретних дій і врятувати архітектурну пам’ятку. Я вважаю, що це цілком реально», — заявив депутат міськради.
Було вирішено вкотре розмістити й відповідну електронну петицію на сайті Полтавської міської ради з вимогою щодо реконструкції історичної будівлі в центрі міста.
