Ілон Маск — «Андрій Єрмак» Дональда Трампа: що це може означати для України
Америка вступає в нові часи. Якими вони будуть — не знає ніхто. >>
Чорним по білому: як Україні мінімізувати наслідки дефіциту вугілля
11.04.2017
Україна працює над тим, як не зробити з вугілля камінь спотикання.
Сьогодні в Україні призупинила роботу вже четверта теплоелектростанція. Придніпровська, Трипільська, Зміївська та Криворізька ТЕС простоюють через відсутність вугілля антрацитових марок — досі воно надходило з окупованих територій Донбасу.
Міністр вугільної промисловості Ігор Насалик переконує, що такі заходи аж ніяк не приведуть до відключення електроенергії.
«Обмежень не буде», — говорить міністр. Але ситуація все ж тривожна.
Ще тривожнішою вона стане перед наступним опалювальним сезоном. І це — не ціна блокади ОРДЛО, це ціна бездумної політики влади, котра в принципі допустила торгівельні відносини з самопроголошеними «республіками».
Замість того, щоб шукати альтернативу поставкам звідти.
Щоправда, тепер уряд України активно працює над допущеними помилками.
Той-таки Насалик анонсує поставки вугілля зі Сполучених Штатів, а також — iз Південно-Африканської Республіки та інших країн.
Свого часу Україна вже почала співпрацю з ПАР, але обірвала її, заявивши, що африканське вугілля не підходить для українських ТЕС — воно, мовляв, погано горить і виділяє замало тепла.
Насправді ж зацікавленість можновладців полягала в тому, щоб і надалі відвантажувати вугілля з ОРДЛО та Росії.
Умови блокади змушують відповідальних осіб припинити ці ігри й шукати надійних імпортерів.
Однак існує й інший шлях: диверсифікувати не шляхи постачання вугілля, а різновиди палива, котре застосовується для вироблення тепло- та електроенергії.
Наприклад, почати використовувати біопаливо. І це не єдиний варіант того, що можна зробити у цій ситуації.
На жаль, зовсім обійтися без ТЕС можливості немає. Навіть попри те, що 60% електроенергії в Україні зараз виробляють атомні електростанції.
Річ у тім, що теплова енергетика, яка базується на вугіллі, є так званою піковою генерацією, тобто такою, яка застосовується, щоб покрити потреби в електриці, коли вони зростають.
Потреби зростають з 8-ї години ранку, коли великі споживачі електроенергії виготовляють промислову продукцію. Тоді як АЕС генерують її вдень і вночі однаково.
Тому в нічний час генерація електроенергії значно перевищує її споживання. Що можна зробити в цій ситуації?
Фахівці радять розглянути варіант переведення підприємств на нічний графік роботи, найбільш синхронізований iз базовою генерацією атомних електростанцій.
Так, це створить певні незручності працівникам, але такий спосіб дій є кращим, аніж віялові відключення електрики.
Ще один варіант вирішення проблеми полягає у розвитку гідроенергетики. Зараз плани уряду передбачають підвищення її питомої ваги в енергобалансі країни до 15% з нинішніх 8%.
Введення в дію чергового агрегату гідроакумулюючої станції, за оцінкою міністра енергетики, дасть економію близько 400 тис. тонн вугілля.
Про застосування біомаси (зокрема, відходів сільськогосподарського виробництва) вже було сказано вище.
Проте, на жаль, тут досвід України є радше негативним. Три роки тому в нас побудували першу і єдину на сьогодні екоТЕС на твердій біомасі.
Проект був недешевий — у 2013 році він «потягнув» на 25,9 млн. євро, з яких 10 мільйонів були інвестиціями компанії EIG Engineering, а решта — кредитом від ЄБРР.
На жаль, пропрацювала екоТЕС недовго — вже в 2014-му вона зупинилася — через вкрадене устаткування. У ЗМІ повідомляли, що місцеві мешканці зустріли екоТЕС нерадісно.
Вони були переконані, що станція працює на сировині з зони відчуження, адже Іванків розташований за 50 км від ЧАЕС.
Та якщо повернутися до вугілля, то слід зазначити, що застосування цього виду палива не робить ситуацію безвихідною.
В неокупованій частині України є вугілля інших марок, тож при бажанні можна обійтися й без антрациту.
Вирішенням проблеми є переведення частини потужностей ТЕС на вугілля доступної газової групи.
Оцінки вартості та тимчасових рамок таких проектів відрізняються від одного до трьох років, але впродовж останніх трьох жоден iз проектів реалізований так і не був.
Уряд тільки зараз почав реалізацію проекту з переобладнання двох антрацитових енергоблоків Зміївської ТЕС на вугілля газових марок.
Очікується, що економія антрациту при цьому складе близько 1,3 млн. тонн.
Як кажуть, той, хто хоче щось робити, шукає шляхи, а той, хто не хоче, — шукає відмовки. Що в підсумку знайде український уряд — покаже час.
ПРЯМА МОВА
Андрій Герус: Є можливість перевести Зміївську ТЕС з антрациту на вугілля марки «Г»
«Україна молода» зв’язалася з експертом в області енергетики, колишнім членом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Андрієм Герусом. Ми поцікавилися, чим обернеться для українців зупинка деяких теплоелектростанцій.
— Пане Андрію, який відсоток енергії виробляли ті ТЕС, що зупинилися зараз? І якими є наслідки такої зупинки для нашої економіки?
— Вони виробляли мінімальний відсоток електроенергії, тому що йдеться про ТЕС, які працювали на антрациті. Частка їхньої роботи є не критичною, це по-перше.
А по-друге, зараз iде потепління, опалювальний сезон закінчився, споживання електроенергії знизилося, а відтак є можливість обійтися без тих ТЕС, які використовували антрацит. Тому їх і відключають. Наслідків для споживачів від цього — жодних.
— Тобто питання закупівлі вугілля постане не раніше наступного опалювального сезону?
— Улітку потрібно буде трохи більше палива. Але в червні-серпні все одно не таке велике навантаження, як зимою. Тому час ще є, і треба буде до опалювального сезону накопичити антрациту — закупити його.
— А де саме? Зараз Україна не купує вугілля в ПАР?
— Складно сказати. Офіційної інформації про це немає, але гадаю, що певні компанії вугілля закуповують.
— До блокади ОРДЛО все вугілля йшло звідти?
— До блокади — так.
— Можливо, в ситуації, що склалася, є сенс перевести наші ТЕС на мазут?
— На мазут нема потреби переводити, бо це не раціонально. Є можливість перевести Зміївську ТЕС з антрациту на вугілля марки «Г» і у такий спосіб знизити споживання антрациту. А якщо перевести на марку «Г» ще якусь ТЕС, це дасть додаткову можливість зекономити дефіцитний антрацит.
— Наскільки складним є процес переведення ТЕС на вугілля іншої марки?
— Тут мається на увазі реконструкція і переобладнання. Є ТЕС, на яких це організувати досить просто. На це потрібні 6-8 місяців і приблизно 240 млн. гривень. Це якщо говорити, наприклад, про Зміївську ТЕС. Для енергетики це не такі великі гроші.
— А як же інші ТЕС? Туди знадобиться нове устаткування і, відповідно, більші гроші?
— Треба спочатку переобладнати те, що можна. Тут не слід впадати у крайнощі: або нічого не робити, або переобладнувати всі ТЕС. Ідеться про те, щоб зайнятися однією-двома ТЕС. Це цілком можна зробити, і це відносно недорого.
— Наскільки реальним для України є впровадження альтернативних видів палива? Наприклад, біопалива?
— Реально ввести частку такого палива на рівні приблизно 10% для окремих станцій. Наприклад, на Трипільській ТЕС є такий проект, щоб домішувати до вугілля 10% біомаси — пелети, брикети, деревина. Повністю на біомасі ТЕС не зможуть працювати, але використовувати біопаливо як додаток до вугільної складової можна.
ДО РЕЧІ
Південно-Африканська Республіка, яка може бути нашим імпортером вугілля, сама відмовилася від його використання.
Вона виробляє з вугілля синтетичне паливо, яке в рази екологічніше за натуральне, бо містить набагато менше шкідливих речовин (наприклад, сірки) і не призводить до викидів парникових газів.
У ПАР його навчилися виробляти вимушено: під час апартеїду, в умовах санкцій, країна мусила забезпечувати себе паливом, не маючи природних покладів нафти та газу.
Проте справа не лише в «обділеності» деяких країн ресурсами. Багатий на природний газ Катар також виробляє синтетичне дизельне пальне з цього самого газу.
Тим часом вугілля позбувається й один iз найбільших його споживачів — Китай. Ця країна планує до 2020 року знизити частку енергогенеруючих компаній, що працюють із вугіллям, до 67%.
Ще один показовий приклад — Сполучені Штати. У США, за повідомленням Управління енергетичної інформації, у 2016 році сегмент газової генерації вперше перевершив вугільну.
США, як і Китай, належать до п’ятірки найбільших у світі споживачів вугілля, проте минулоріч обсяг електроенергії на газових джерелах у США наблизився до 33%, а на вугільних скоротився до 32%.
Тоді як у 2008 році на вугільну генерацію в США припадала половина виробленої в країні електроенергії.
На це можна заперечити, що в Америці є газ, якого немає (чи то пак його недостатньо) в Україні.
Так само бракує й вугілля на неокупованій території нашої держави.
Іншими словами, ПАР і США не можуть слугувати нам прикладом, адже наші стартові умови є нерівними.
В такому разі пропоную звернутися до досвіду Польщі, де паливо виробляють буквально зі сміття. Чого іншого, а цього добра в нас точно вистачає.
У 2013 році Європейське агентство з природного середовища (ЕЕА) назвало Польщу та Болгарію країнами з найбруднішим повітрям.
Чому? Тому що в цих країнах домінувала орієнтована на вугілля енергетика.
Міста Болгарії «лідирували» за концентрацією твердих часток у повітрі, які викидають димові та вихлопні труби підприємств і транспортних засобів. Польща ж на той час займала друге місце.
Але ця країна зробила належні висновки. І провела чималу роботу. По-перше, були модернізовані застарілі потужності, орієнтовані на вугілля.
По-друге — створено нові потужності, які працюють із вiдновлюваними джерелами енергії.
По-третє, впроваджено технології, що передбачають використання не тільки вугілля, а й альтернативних видів палива, зокрема твердої біомаси.
У країнах, де зазвичай утилізують понад 90% відсотків сміття, особливо популярними є пелети. Використовують їх і в Польщі.
Пелети — це пресована непридатна деревина, солома тощо, з якої виготовляють альтернативне органічне паливо, що йде на опалення будинків.
Сміття загалом — в якому б вигляді воно не існувало — безпрограшний варіант для заміни традиційних способів добування тепло- та електроенергії.
У Швеції, приміром, на відходах функціонують 30 електростанцій, які спалюють 5,5 млн. тонн сміття за рік.
Попіл, котрий залишається після такого спалення, не викидають, а просівають, щоб видобути з нього найменші тверді часточки — їм знаходять застосування при дорожніх роботах.
Після всього й залишається один-єдиний відсоток відходів, який уже не підлягає подальшій утилізації.
