Чинний прем’єр-міністр Сербії, очільник Сербської прогресивної партії Александар Вучич переміг на президентських виборах у неділю, 2 квітня.
Він набирав 55,7 відсотка голосів виборців.
Його найближчий опонент, колишній омбудсман Саша Янкович заручився 15,6 відсотка голосів.
Явка виборців становила близько 55 відсотків, що на два відсотки нижче, ніж на виборах 2012 року. Голова виборчої комісії зазначив, що волевиявлення відбулось без порушень, «мирно і демократично».
За крісло глави держави змагалися загалом 11 кандидатів. «Бронзу» в президентських перегонах неочікувано здобув студент-пародист Лука Максімович із результатом 9,6%.
Він брав участь у виборах «для приколу», щоб висміяти місцеву політичну еліту та звичаї.
На четвертому місці — екс-глава МЗС Вук Єремич — 5,70%. Замикає першу п’ятірку «фіналістів» головний ультранаціоналіст Сербії Воїслав Шешель — 4,5%. Інші шість учасників виборів набрали від 2,4% до 0,4% голосів виборців.
Александар Вучич — це своєрідна фігура з певним роздвоєнням особистості.
У Сербії та Європі його називають «політичним хамелеоном»: він проголошує курс на євроінтеграцію, однак виступає водночас за збереження тісних зв’язків iз Росією.
Утім, така двоїстість характерна для більшості населення Сербії: бажання жити у заможній Європі і водночас брататися з російськими «православними», захоплюватися імперськими потугами Володимира Путіна, бо і сербам великодержавні настрої не чужі, адже вони були домінуючою нацією у колишній Югославії, як росіяни — в СРСР.
«Сербія й надалі притримуватиметься європейського напрямку та шляху реформ, але водночас збереже дружбу з Росією та Китаєм», — заявив Вучич, виступаючи перед своїми прихильниками у штаб-квартирі своєї політичної сили в Белграді вже після оголошення переможних результатів.
За словами Вучича, він збереже за собою пост глави уряду Сербії ще приблизно на два місяці, перш ніж офіційно обійме посаду глави держави.
У Сербії президент має радше представницькі функції. Утім, очікується, що Вучич призначить своїм наступником на прем’єрський пост одного з однодумців, що зміцнить його позиції як глави держави.
Вучич зможе «правити» наступні п’ять років без жодного більш-менш вартого уваги політичного спротиву, зазначає у своєму коментарі «Німецька хвиля».
Торік під час позачергових виборів його політична сила отримала дві третини місць у парламенті.
Відтепер він як лідер Сербської прогресивної партії та водночас як обраний президент матиме небачену з часу Мілошевича владу, попри те, що в Сербії повноваження глави держави досить обмежені.
Незалежність державних інституцій у Сербії ще й досі не стала реальністю. Зовсім як в Україні. Влада сконцентровується там, де сидить політичний альфа-глава.
Президент Вучич з його авторитарними схильностями призначить керованого прем’єра.
Якщо уряд виконуватиме свою роботу добре, імідж Вучича теж сяятиме.
Якщо ж ні, то глава держави публічно дистанціюватиметься від уряду, а може, навіть, буде гостро критикувати виконавчу владу. А сам очільник держави за будь-яких обставин залишатиметься у виграшному становищі...
